Передумови диверсії. росії фатально не щастить
З воєнної точки зору, припинення перевезень по Кримському мосту дозволило б суттєво скоротити поставки живої сили та військових матеріалів для російського угрупування, прижатого до Дніпра українською армією. Руйнування мосту є найпершим завданням українських диверсійних груп. Проте диверсія такого масштабу повинна була б бути узгодженою з рішучим наступом ЗСУ, спрямованим на миттєвий розгром окупантів на правому березі у Херсонщині. Тим часом українські військові на півдні використовують тактику планомірного та поступового витіснення росіян, жодного локального бліцкригу на момент диверсії на мосту не проводилося.
росіяни використали диверсію як привід для масованої ракетно-дронової атаки на мирні українські міста та об’єкти цивільної інфраструктури, яка відбулася 10 жовтня. Однак, за багатьма свідченнями, атака готувалася заздалегідь, коли ще плити мосту не пірнули у води Керченської протоки.
росії фатально і водночас закономірно не щастить у цій війні. Оголошення мобілізації тільки виокреслило рівень катастрофи, до якої наближається російська держава та її керівництво. російські пропагандони, які ще кілька місяців тому голосно заявляли про захоплення українських міст та селищ, зараз називають перемогами влучне попадання ракети у громадський туалет або трансформаторну будку.
Натовпи "біглогвардійців" на кордонах, як влучно охрестили утікаючих від путінської мобілізації, повна відсутність переможних реляцій з місць боїв – усе це спонукає російський режим шукати хоча б якісь, хай навіть зовсім недолугі, способи для піднесення бравого імперського духу. Водночас кремлю, для виправдання своїх воєнних злочинів під час збройної агресії, потрібно пояснити і своєму населенню, і світові, чому триває безглузда і кривава війна. Диверсію якраз і можна використати з такою метою, принаймні спробувати.
Фото з відкритих джерел
Розслідування диверсії: швидко та бездарно. Як зазвичай фсб-шники не надто напружувались
Обставини як самого вибуху, так і події до та відразу після нього викликають низку запитань щодо інтересантів диверсії. ФСБ, яка разом із Росгвардією здійснює охорону мосту, миттєво провела розслідування обставин вибуху та звинуватила у ньому, звичайно ж, Україну. Спецслужба вже заарештувала вісім людей и заявила, що співучасниками українських розвідників були щонайменше 12 громадян України, Грузії, Вірменії та росії.
При цьому фсб-шники так квапилися, що забули намалювати на рентген-фото фури DAF, яка нібито доставила вибухівку в росію, одну вісь – у рентгена фури просто не вистачає двох коліс.
Фото з відкритих джерел
Та навіть поверхневий аналіз обставин диверсії на мосту дає підстави говорити, що росія як завжди бреше. Насамперед, українські спецслужби не використовують терористів-смертників, а водій вантажівки, у якій знаходилася вибухівка, не мав шансів врятуватися. Вантажівка пройшла довгий шлях з Болгарії через Вірменію, контрольовану росією територію Грузії та в’їхала на міст з території материкової росії. Припустити, що десь в глибині рф діє злагоджена мережа наших диверсантів почути приємно. Але як цим ймовірним диверсантам вдалося знайти величезну кількість вибухової речовини та спокійно транспортувати її аж до місця вибуху? Якщо ж завантаження здійснювалося на території рф, виникає запитання стосовно дієвості контррозвідувального режиму та роботи контрольно-пропускного пункту при в’їзді на міст.
Диверсія у старовинних руських традиціях. Історічний шлейф жертв кремля
Якщо припустити, що підрив – справа рук власне російських спецслужб, а мета – досягнення потрібного пропагандистського ефекту, то усе стає на свої місця. Російські спецслужби без зайвих докорів сумління можуть і влаштувати самогубство за допомогою сокири, як це сталося з кількома російськими топ-менеджерами. І отруїти політичних суперників путіна "новачком", наражаючи на небезпеку десятки людей навколо. Це сталося зовсім недавно, у 2018 році, у Великій Британії, коли російські агенти "Петров" та "Боширов" отруїли батька та доньку Скрипалів.
Навіть агресії проти України передував артилерійський обстріл російської території, куди за усіма техніко-тактичними характеристиками не могла добити українська гармата.
Р. Мортон. Вбивство Столипіна
Провокації, вбивства, брехня, створення оманливої реальності – улюблені способи дій російських спецслужб, що тягнуться своїм корінням ще з часів імперії. Поліція та жандармерія російської імперії використовувала своїх таємних агентів у середовищі революціонерів, щоб руками бойовиків розправлятися з представниками конкуруючих кланів. Вбивство голови ради міністрів Пєтра Столипіна 13 вересня 1911 року у Київський опері здійснив есер-бойовик і за сумісництвом агент Охоронного відділення поліції Мордехай Богров. Його провів до театру, а до того зняв охорону з голови уряду начальник міської поліції Кулябко, за сприяння голови царської охорони Спірідовіча.
У післяреволюційні роки агентами Надзвичайної комісії (ЧК) було здійснено чимало провокацій стосовно "класових ворогів", включно зі створенням фальшивих антирадянських організацій. Операція "Трест", яка закінчилася арештом, судом та "самогубством" 25 травня 1925 року у будівлі ВЧК на Лубянці колишнього партнера більшовиків по терору Бориса Савінкова, являла собою класичний зразок провокації спецслужб. Принагідно є сенс додати, що сам процес створення радянських спецслужб супроводжував своїми консультаціями колишній шеф Окремого корпусу жандармів Владімір Джунковський.
Радянсько-фінська війна в офіційному трактуванні СРСР була наслідком т.зв. Майнільського інциденту – артилерійського обстрілу радянських прикордонників, у якому звинуватили Фінляндію, хоча уся фінська артилерія була відведена вглиб її території. Фіни небезпідставно стверджували, що цей обстріл був грубою провокацією з боку СРСР. Про спецгрупи Міністерства держбезпеки СРСР, які перевдягалися у форму бійців УПА та вчиняли злочини проти мирного населення на Волині, у Галичині та Закарпатті, є чисельні свідчення не лише упівців, але й у офіційних документах, виявлених після розкриття архіві КДБ в Україні.
З прикладів новітнього часу варто пригадати знаменитий рейд бійців Шаміля Басаєва на місто Будьоновск, з приводу цілей якого досі точаться суперечки. Сумніву не підлягає одне – чеченським бійцям, зі зброєю та боєприпасами, вдалася проїхати десятки блокпостів з території Чечні до Ставропольського краю. Друга Чеченська війна була спровокована підривами житлових будинків на території росії, у яких звинуватили "чеченських бойовиків", хоча у цих вибухах прослідковувався слід ФСБ. 22 вересня 1999 року в підвалі одного з будинків у Рязані було виявлено вибухівку, закладену ефесбешниками, яку вони назвали цукром, а сам процес закладення – нібито антитерористичними навчаннями.
Прикладів російського автотероризму від спецслужб, спрямованого на власне населення, безліч. Тому й основною версією дивного вибуху Кримського мосту є дії російських спецслужб. На користь цієї версії говорить і те, що сам вибух не спричинив катастрофічних наслідків для конструкції мосту, але створив гарну картинку для телебачення та соціальних мереж, які відразу почали істеричну кампанію щодо необхідності "відплати Україні". Одночасно з цим російські пропагандисти розповідають про технічну досконалість мосту, а сповзання двох частин перекриття у море пояснюють завбачливістю: проєктуванням мосту таким чином, що у разі вибуху відбувається "відщолкування" перекриття.
Фото з відкритих джерел
І Україна, і світ зреагували на цю диверсію однозначно: навіть якщо вибух був справою рук українських диверсантів, це не може вважатися терактом. Мости на війні є легітимною ціллю, позаяк використовуються у військових цілях, для перекидання військ, військової техніки та боєприпасів. А ось масовані обстріли України ракетами якраз і є терористичною атакою, оскільки спрямовані на цивільні об’єкти.
Підриви Північних потоків, диверсія на німецькій залізниці, нещодавні спроби блокування експорту українського зерна чудово вкладаються у логіку дій російської влади, яка неспроможна показати світові приклади цивілізованого розвитку або технологічних чи культурних досягнень. Диверсія на Кримському мосту вписується у такий довгий перелік спроб шантажу і провокацій з боку росії. Країна, якій не бракує ані ресурсів, ані території, ані донедавна лояльності світу, завдяки імперським маренням своїх очільників перетворилася на опудало. Перетворилася, не в останню чергу, внаслідок пасивності свого населення, яке складно назвати громадянами.
Що ж до Кримського мосту, який став символом нетривалої імперської величі росії – після звільнення наших територій від окупантів ми його акуратно і дбайливо розберемо. А "відщолкнуті" перекриття використаємо для побудови чогось більш корисного. Наприклад, височенного муру на кордоні з майбутньою демілітаризованою росією.
