Після чергової доволі потужної російської ракетної/безпілотної атаки в ніч із суботи на неділю (четвертої поспіль) стало зрозуміло, що ми перебуваємо в розпалі найбільшої російської стратегічної повітряної кампанії за всю зиму 2023-2024 років. Українці тим часом продовжують власну кампанію проти російських нафтопереробних заводів і Криму. Далеко від основних учасників бойових дій, Вашингтон продовжує гаряче брати участь у війні, в істинно двопартійному дусі. Нарешті, напад, скоєний на російських глядачів концерту в москві, демонструє, наскільки деякі американці повністю погрузли в поширенні російської пропаганди.
Українська Дніпровська гребля електростанції після російської атаки.
Стратегічна авіація стає центральним елементом війни. І може змінити її хід
У той час як поле бою поки не змінюється, лише з поступовими зрушеннями то тут, то там завдяки піхоті, справжнім фокусом тижня стали дальні повітряні атаки з обох боків. Стратегічні повітряні сили справді повернулись у цю війну і, можливо, саме ця форма стратегічних повітряних ударів визначатиме значною мірою те, як розвиватиметься війна надалі.
Ось що, за словами українців, було знищено в небі над Україною протягом кількох останніх ночей:
Загалом, за чотири ночі росіяни, можливо, випустили місячний обсяг ракет.
Це, мабуть, найбільша і, можливо, найефективніше спланована російська стратегічна повітряна операція за всю війну (ми ще не можемо сказати, наскільки ефективною вона була в досягненні своїх цілей). Перша атака (21 березня) включала 29 крилатих ракет, один "Кинджал" і одну балістичну ракету – всі вони були випущені по Києву. Українці стверджували, що збили їх усі, але насправді здається, що принаймні частина цієї операції була спрямована на те, щоб спробувати стягнути якомога більше українських протиповітряних сил до Києва. Оскільки в місті перебувало багато важливих людей з усього світу (проходив Київський безпековий форум, а також були інші міжнародні гості з високими дипломатичними візитами), ця атака, схоже, мала на меті змусити українців сконцентрувати увагу на столиці.
Наступні три ночі, включно з масованою атакою 22 березня і дуже потужною атакою вночі 24 березня із застосуванням великої кількості ракет і БПЛА, були спрямовані подалі від Києва – принаймні частково з метою завдати удару по українській електроенергетиці. У ніч на четвер росіяни завдали удару по великому гідровузлу на Дніпровській греблі, який забезпечує електроенергією Запорізьку атомну електростанцію.
Українська електростанція в Харківській області після російської атаки на початку минулого тижня.
Також були атаковані електростанції в Харкові (див. фото вище) та позаминулої ночі на заході України (Львів). Отже, атакувавши Київ, щоб відволікти українську протиповітряну оборону на столицю, або принаймні сконцентрувати її там, росіяни кинули великі запаси ракет для нанесення ударів по українській енергетиці в інших регіонах країни (які не захищені так, як Київ).
Як операція, як я вже казав, вона виглядає набагато краще спланованою і виконаною, ніж попередні російські стратегічні повітряні операції. Вони (попередні) страждали від серйозних недоліків, пов'язаних з браком сили, передбачуваності й недостатньою цілеспрямованістю. Кампанія проти української військової продукції цієї зими виглядала особливо точковою – зусилля докладалися протягом однієї-двох ночей, а потім наставало затишшя.
Операції останніх кількох ночей виглядають краще спланованими. Питання для росіян зараз полягає в тому, чи зможуть вони позбавити електроенергії українські міста, особливо Харків. Якщо вони зможуть продовжити масовані атаки наступного тижня (і їм не доведеться робити велику паузу зараз), це буде ознакою того, що це справді найбільша стратегічна повітряна операція росіян за час війни.
Українці тим часом продовжують свою власну стратегічну повітряну кампанію, яка складається з двох елементів. Позаминулої ночі відбулася ще одна з регулярних українських атак, спрямованих на ізоляцію Криму: потужні вибухи були зафіксовані в Севастополі. Схоже, що це були українські ракети (ймовірно, Storm Shadow/Scalp EG), випущені по великому об'єкту зв'язку. Вибух, безумовно, свідчить про те, що в щось влучили.
Напередодні ввечері сталася ще одна українська атака на російський нафтопереробний завод, цього разу в Куйбишеві, приблизно за 600 км від українського кордону.
Куйбишевський нафтопереробний завод горить після української атаки.
Це важливий знак з двох причин. По-перше, це потенційно одна з найважливіших кампаній, яку може вести Україна, як я зазначав в інших статтях. Якщо ви можете зашкодити видобутку нафти, ви завдасте росії потрійного удару (менше валюти, менше внутрішнього палива (яке використовується в незліченних виробничих і особистих цілях) і менше палива для армії). Саме атаки на німецьке паливо завдали реальної шкоди німецькій економіці у Другій світовій війні.
Питання не в тому, чи це хороша мішень, а в тому, чи мають українці ресурси для того, щоб продовжувати в тому ж дусі. Поки що вони мають – і це обнадіює їхні військові зусилля.
Тож продовжуйте стежити за цим простором. Обидві сторони все більше і більше звертаються до стратегічної авіації, а лінії фронту дуже важко змінити. Якщо одна зі сторін отримає явну перевагу в цій сфері, це може суттєво змінити хід війни.
Повний безлад у Вашингтоні. Цього тижня MAGA перевершила саму себе
Важко не спостерігати за витівками у Вашингтоні в ці дні (з обох сторін) і не відчувати себе смертельно збентеженим. Однією з причин, чому українська атака на Куйбишевський нафтопереробний завод була важливою, є те, що вона сталася після того, як США попросили Україну не здійснювати подібних атак. Припускають, що вимога Сполучених Штатів була зроблена з прямого політичного страху. Адміністрація, схоже, вважала, що ці атаки можуть бути надто успішними і призвести до підвищення світових цін на пальне, а це останнє, чого вона хоче в цей передвиборчий рік.
Підтвердженням того, що ця історія була правдивою, став приїзд радника з питань національної безпеки Джейка Саллівана до Києва цього тижня, де він зустрівся з українським урядом. Він зробив кілька досить чітких заяв про те, що допомога Україні буде надана. Салліван висловив впевненість у тому, що законопроєкт врешті-решт пройде в Палаті представників. Водночас, як повідомляється, він передав українцям американське прохання про припинення обстрілів НПЗ. Українці, як мені сказали, ввічливо, але рішуче відмахнулися від цього. Атака наступного дня дала це зрозуміти.
І, чесно кажучи, США не надають допомоги Україні, водночас просячи українців обмежити бойові дії на догоду внутрішнім американським інтересам, – це позиція принизлива, стратегічно безглузда і демонструє повне нерозуміння війни. Тільки країна, яка дійсно не має жодних проблем з безпекою, могла зробити це.
Добре, що українці відреагували саме так.
Звичайно, щоразу, коли адміністрація Байдена демонструє свою слабкість у політиці щодо України, республіканці MAGA підтакують їм, ще раз показуючи, що їхньою мрією є поразка України. Пізніше я напишу довшу статтю на цю тему, але у виборі між слабкістю і злом обов'язково перемагає слабкість.
Цього тижня MAGA перевершила саму себе. Тиждень тому в одній зі своїх промов Трамп відкрито заявив, що Україна може не пережити війну, що, схоже, є частиною узгоджених зусиль, спрямованих на те, щоб Палата представників не схвалила надання допомоги. Цього тижня, коли фракція Свободи (уявіть собі штурмовиків MAGA) вирішила, що спікер Джонсон надто тісно співпрацює з демократами, вони завдали удару у відповідь. Один з їхніх колишніх членів, Марджорі Тейлор Грін, навіть ініціювала пропозицію про усунення Джонсона з посади спікера. Грін, мабуть, була найбільш відвертим членом Конгресу, який виступав проти допомоги Україні.
Грін оголосила про свій намір подати клопотання про усунення Джонсона з посади спікера.
Джонсон, як завжди, здається, завмер. На початку тижня з'явилися ознаки того, що він збирається відкласти будь-яке голосування щодо допомоги Україні щонайменше ще на три тижні (що наближає рішення про його скасування взагалі). Однак гнів Грін та інших супроти нього, з іншого боку заява Саллівана тощо дають певну надію на те, що угода може бути укладена.
Дивовижним є те, що ця боротьба взагалі відбувається. Переважна більшість Палати представників хоче схвалити допомогу Україні, просто Трамп налаштований категорично проти, і через це ми не знаємо, чи буде дотримана воля більшості.
Пам'ятайте: зло гірше, ніж слабкість.
Атака на "Крокус" і американські приспішники путіна. Ще один стимул для перемоги України
Мені нема чого сказати про напад на російський концерт у москві в п'ятницю ввечері. Я не маю жодного уявлення про те, хто це зробив, як і ви. ІДІЛ вже випустив відео, в якому стверджує, що це була його операція, але, звичайно, для розуміння таких речей може знадобитися час. путін, який явно хоче сказати, що це зробила Україна, навіть не зміг повністю заявити про це у своєму публічному виступі. Замість цього він спробував встановити зв'язок з Україною, заявивши, що всі бойовики тікали в напрямку України, коли їх спіймали.
Україна заявила у відповідь, що українці не мають жодного відношення до нападу, і що це, найімовірніше, була інспірована путіним акція під чужим прапором.
Я не знаю правди, і ви не знаєте правди. Однак ви знаєте, кому правда не потрібна, щоб почати поширювати наратив путіна більше, ніж навіть російському диктатору – його американським поплічникам. Дивно, що такі люди, як Девід Сакс і Дуглас Макгрегор, негайно побігли далі і гучніше описувати атаки з позиції путіна. Погляньте.
Сакс переважно стверджує, що це була Україна, і США повинні відмовитися від українців (жодних доказів для першого, а друге було його давньою метою).
Макгрегор повністю купився на те, що нападники прямували в Україну, а потім сказав, що це, звичайно ж, була операція ЦРУ/МІ-6 (жодних доказів цього немає).
У нашому світі постправди, мабуть, не дивно бачити людей, зокрема колишніх високопоставлених американських офіцерів, які так енергійно служать диктатурі путіна. Це, звичайно, показує, чому Україна повинна перемогти. Протилежний результат буде перемогою брехні.
