Втомлені Януковичем
Марцін Войцєховський пише у виданні Gazeta Wyborcza, що зустріч президента Польщі Броніслава Коморовського з лідером української опозиції Арсенієм Яценюком є чітким сигналом про втрату Польщею терпіння щодо політики Віктора Януковича.
"Рідко коли трапляється, щоб президент приймав лідера опозиції сусідньої держави, з якою ми маємо на загал добрі відносини. Проте, через дії Януковича в Коморовського не було вже іншого виходу, окрім як зустрітися з українською опозицією. І це попри те, що польський президент справді доклав багато зусиль, щоб збудувати добрі відносини – зокрема й особисті – зі своїм партнером з Києва", - пише Войцєховський.
Команда Януковича не готова йти на поступки у справі Юлії Тимошенко та інших членів її уряду, бо політичну помсту та партикулярні інтереси свого ділового оточення ставить вище за благо країни та її стратегічний інтерес. Через пат (у відносинах Україна-ЄС) слід було поцікавитися, що може сказати опозиція, з кого вона складається, і чого Польща може від неї очікувати, якщо вона прийде до влади після виборів у жовтні. Власне такою була мета зустрічі президента Коморовського з Яценюком, однозначно найбільш "перспективним" та прозахідним з українських опозиційних політиків.
Польські медіа називають Яценюка найбільш перспективним опозиційним політиком. Фото: pinchukfund.org
Новини, які привіз він з берегів Дніпра не є, на жаль, добрими. Незрозуміло, чи українській опозиції вдасться здобути більшість у новому скликанні Верховної Ради. Незрозуміло також, чи вибори будуть визнані як демократичні міжнародними організаціями. Якщо вони їх не визнають такими, Україна може забути про свої європейські прагнення, а Януковича та його команду – якщо будуть докази фальсифікацій – чекають міжнародні санкції
Яценюк розповів Коморовському, що у разі фальсифікацій виборів опозиція готова піти до кінця та повторити помаранчеву революцію. А якщо переможе на виборах, зробить усе, щоб відсунути президента від влади.
"Власне це не є доброю новиною для сусідів та друзів України, бо країна знову зануриться у тотальний внутрішній конфлікт. Але все вказує на те, що без нового протистояння не вдасться владнати ситуацію, політичний конфлікт, адже обидві сторони політичного конфлікту на берегах Дніпра – правляча Партія регіонів та об’єднана опозиція – настільки вже завзяті, що називають один одного "терористами", "бандитами", "злодіями". Решти навіть не можна процитувати", - висловлює свої побоювання Войцєховскі
Коморовський та Польща можуть допомогти Україні, якщо дійде до клінчу, наприклад, після виборів. Такі зустрічі, як з Яценюком, точно у цьому допоможуть, хоча одночасно треба вести розмови з владою. Точно так само перед помаранчевою революцією чинив Алєксандр Квасьнєвський. "Добре, що й Броніслав Коморовський йде аналогічним шляхом", - закінчує Войцєховський.
Весна невдоволення
Кореспондент у Києві, німецький журналіст Конрад Шуллер пише у Frankfurter Allgemeine Zeitung, що напередодні Євро-2012 Віктор Янукович загнав себе у глухий кут.
Зовнішня політика Україна зазнає одного провалу за іншим: через справу Тимошенко було відкладено підписання угоди про асоціацію з ЄС, було скасовано саміт голів держав Центрально-Східної Європи у Ялті, члени Європейської Комісії та депутати Європейського Парламенту вирішили бойкотувати матчі Євро-2012 в Україні.
Погані новини для Януковича надходять не лише з Європи. Під час свого перебування на саміті НАТО у Чикаго 20-21 травня, йому довелося стерпіти офіційне засудження альянсом "політично мотивованих переслідувань" у його країні. Відносини Києва з Москвою є напруженими, оскільки Москва намагається скористатися своїм монопольним становищем постачальника газу в Україну, постійно підвищуючи ціни. Особисті відносини Путіна та Януковича вважають поганими.
Бойкот Євро-2012 може штовхнути Януковича в "обійми" Москви. Фото: president.gov.ua
Рух України у напрямку ізоляції може мати серйозні наслідки. Цього разу Україна не зможе витримати довго, не схиляючись ані до Заходу, ані до Росії. Десять років тому, за президента Кучми, Україна була здатна проводити «багатовекторну» політику, підтримуючи однакову відстань з обома силами. Проте, зараз економіка України серйозно страждає, а Росія вже стабілізувалася, зберігаючи свої амбіції регіонального гегемона.
У Варшаві побоюються, що політичний бойкот Євро-2012 в Україні може бути контр-продуктними та підштовхнути Україну в обійми Москви. Тому президент Польщі Коморовський користується будь-якою можливістю зустрітися з Януковичем та залишити для нього відкритими двері до "Європи". Дехто сподівається, що Янукович принаймні з економічних міркувань врахує вимоги Заходу та послабить тиск на опозицію. Ця думка спирається на припущення, що могутні "олігархи", які поки що підтримували його, не зацікавлені у втраті своєї незалежності в обіймах Росії.
Гіркий післясмак після помаранчевої епохи
У The Financial Times кореспонденти цього видання Ніл Баклі та Роман Оліярчик розповідають про те, куди скочується Україна.
Коли Польща і Україна були обрані у 2007 році господарями Євро-2012, першими з колишніх країнах східного блоку, які мали б приймати футбольний чемпіонат, це мало символізувати їхню приналежність до кола європейських демократій.
Але у випадку України, чемпіонат може навпаки підкреслити те, наскільки далеко відійшла Україна від цього демократичного курсу, відколи Віктор Янукович - сфальсифікована перемога якого на виборах 2004 року викликала революцію - став президентом два роки тому. Це великий удар для 20-річних зусиль Європи та США притягти країну ближче до Заходу з моменту розпаду СРСР.
Євро-2012 було шансом для України на європейськість. Фото: footballfans.com.ua
Зі своїми 46 млн. мешканців Україна є величезною державою-"маятником". Те, куди вона дивиться: у бік Москви, чи у бік Заходу, впливає на геостратегічний баланс на континенті. Європейські лідери вважають Україну не лише як країною-транзитером, через яку йдуть газопроводи з Росії, але й потенційний виробничим центром та житницею Європи. Але ЄС відмовляється підписувати угоду про асоціацію з Києвом - що може переорієнтувати його політично й економічно на Європу – через справу Тимошенко та відкат від демократії за президентства Януковича.
Можливо, ЄС частково сам у цьому винний. На відміну від країн Центральної Європи у 1990 році, Україні він ніколи не пропонував потенційного членства, що могло б заохотити до реформ. Нарешті, розпочалися переговори щодо створення зони вільної торгівлі, але лише через чотири роки після помаранчевої революції.
Україна аж ніяк не є "диктатурою", як каже Меркель. Чимало політичних аналітиків вважають, що в Україні, як і в Росію та інших колишніх радянських республіках, президентський клан використовує державну владу для власної вигоди. Минулого року медіа, що ще залишилися незалежними, та багато українців почали говорити про "сім'ю", групу, що сформувалася навколо президента, що, схоже, має лояльних собі людей у низці міністерств, Службі безпеки, центральному банку та податкових органах.
Без російського газу Янукович стикається з неприємним вибором у боротьбі з падінням популярності в опитуваннях. Оскільки відносини із Заходом швидко погіршуються, він міг би повернутися в орбіту Москви.
Путін пропонує нижчу ціну на газ, яка могла б пожвавити українську промисловість, з умовою вступу України до Митного союзу, який він створив разом з Білоруссю та Казахстаном, або з умовою передачі контролю над стратегічними газопроводами Газпрому. На жодну з умов Янукович, схоже, не готовий піти. Без низьких цін на газ Києву загрожує фіскальна криза, яка могли б змусити його відновити співпрацю з МВФ. Але останній хоче, аби Україна підвищили сильно субсидовані ціни на газ для споживаців.
Це, у свою чергу, може бути політичним самогубством перед парламентськими виборами у жовтні. Ці вибори можуть тепер мати вирішальне значення. Кілька опозиційних українських партій домовилися виставити спільних кандидатів, щоб протистояти партії Януковича. Громадські активісти готуються до боротьби з фальсифікаціями. Хоча й українці ще не вийшли на вулиці на знак протесту проти відступу демократії, опитування громадської думки показують, що дедалі більше людей готові це зробити.
Євро-2012: антисемітські гасла, що загрожують святу футболу
Журналіст, письменник та дослідник антисемітизму Майкл Голдфарб у The Guardian намагається знайти пояснення ксенофобії у Польщі та в Україні.
"Розмова за розмовою з людьми з різних середовищ відкривають, наскільки вони зосереджені на похмурих часах з минулого. Можливо, цього варто було очікувати, з огляду на катастрофічні руйнування, яких зазнала і Україна, і Польща, але вони привели багатьох до формування світогляду, який є протилежністю до золотого правила: чини з іншими те саме, що вони чинили з тобою", - пише Голдфарб, розповідаючи про свою подорож Польщею та Західною Україною.
Голдфарб називає ідеологію "Свободи" нетолерантною. Фото: inukr.net
На його думку, популярність у Західній Україні "Свободи" є ознакою хвороби, адже вона дотримується старого, такого, що привів до катастрофи, уявлення про приналежність до нації за ознакою землі та крові. Лідери "Свободи" захоплюються прото-нацистами, такими як Ернст Юнґер та "розуміють" Ґеббельса. Вони говорять про "чистоту крові" та Україну як "одну расу, одну націю, одну батьківщину", але правдою є те, що Україна як національна держава з чистою кров’ю є більше ідеєю, ніж історичним фактом.
Голдфарб робить висновок, що нетолерантна ідеологія "Свободи" стала популярною лише через некомпетентність та корупцію пострадянського політичного істеблішменту України. Якби в Україні була нормальна політика, підтримка "Свободи", мабуть, обмежувалася б її ядром: старими прибічниками дивізії СС "Галичина" та радикалами з футбольних фанатських угрупувань. Але зараз, коли такої політики в Україні немає, расистська ментальність стає популярною серед молодого покоління.
