Володимир Гринюк, мандрівник і фотограф, обїздив майже усі країни колишнього СРСР, Центральної Азії та Близького Сходу. Володимир стверджує, що ці регіони приваблюють його маловідомими для туристів місцями, а також справжніми, не зіпсованими туризмом людьми. Сьогодні мандрівник спеіально для проекту "Відпустка 2013" розповідає iPress.ua про свою подорож до Таджикистану.
У Таджикистан – від автостопу до бізнес-класу
Добиратися можна усіма можливими способами. Якщо маєте сміливість і час – їдьте навіть автостопом. Також можна їхати поїздами через Росію і Казахстан, але знову ж таки, на це потрібен час. Для мене оптимальним був авіапереліт – я летів "Аеросвітом" за $300 у дві сторони до Алма-Ати. Взагалі раджу застосувати наступний алгоритм – знаходиш найбільший транспортний вузол регіону, який хочеш відвідати, а звідти вже курсує багато дешевого місцевого транспорту.
Фото: Володимир Гринюк.
"Де їдять, там і сплять"
Я провів у Таджикистані приблизно два тижні, і весь цей час ми ночували у різних місцях. У великих містах готельна індустрія не дуже розвинута, тому не очікуйте знайти бюджетні готелі чи хостели. Тут ви можете переночувати або в "хардкорних" нічліжках, або в дорогих готелях. Таджикистан не є розвинутим взагалі. Нам вдалося знайти готель совкового типу в Душанбе, де ніч нам обійшлася приблизно у $15. У цілому в країні зручно ночувати у придорожніх кафе – по-їхньому чайхана. Це місця ночівель багатьох далекобійників. Як правило, ночівля вже входить у вартість вечері, тобто вони де їдять - там і сплять. Лише в деяких чайханах із вас можуть взяти $1-2 за ніч, але не більше. Треба бути готовим, що це не all inclusive, і в таких закладах може бути мінімум умов.
Фото: Володимир Гринюк.
Ми їхали в Таджикистан, аби проїхатися Памірським шосе, це дорога через гори довжиною в 1200 км, яка тягнеться від Душанбе до Оша вздовж кордону із Афганістаном. На Памірському шосе є мінімальний туристичний трафік та щось на кшталт наших хостелів, які коштували від $7-10.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Встигніть відвідати Таджикистан, поки він не перетворився на Афганістан" (фото)
"Усіх приваблює Памірське шосе"
У Таджикистан, здебільшого, вирушають дві категорії осіб – це велосипедисти та альпіністи. Перших приваблює Памірське шосе, де ти більшу частину дороги їдеш на висоті до 5 тис метрів, але рівною дорогою. Других – гори висотою п’ять і сім тисяч метрів. І всі їдуть побачити Памірське шосе, яке тягнеться вздовж кордону Афганістану. Буквально звідти можна побачити афганські села. Ще цікава штука: на Памірському шосе є мости через річку на афганську сторону. Раз у тиждень на тих мостах відбувається базар між таджиками і афганцями, які розуміють мову один і одного. Багато туристів вирушають на Памірське шосе, аби побачити ці базари. Також багатьох приваблюють самі гори.
Щодо архітектури та визначних пам’яток – в Азію за цим не їдуть. Тут ви не знайдете місць схожих до площі Ринок у Львові чи Лувру в Парижі. В Азію їдуть за атмосферою, за людьми, природою.
"Бюрократія в Таджикистані – кращий спадок від Союзу"
У Таджикистані не варто витрачати час на бюрократію, адже це країна, яка унаслідувала все "краще" від Радянського Союзу, і поєднала це з місцевою традицією кланів, які контролюють все навколо. Правова система тут дуже не зручна. Зокрема, іноземцям потрібно робити спеціальну реєстрацію, а також виробляти пропуск на Памір. Українцям не потрібна віза, але потрібна реєстрація, яку повинні зробити протягом трьох днів. У нас не вийшло зробити реєстрацію наперед. У результаті, ми витратили на це 2,5 дні і купу нервів, адже там це ніхто не хоче робити ні просто так, ні за хабарі. Це багато чим нагадує Україну, але вдома знаєш обхідні шляхи, а тут – ні.
Фото: Володимир Гринюк.
Must eat: плов, лагман і самса
Центрально-азіатська кухня, якщо говорити в загальному, майже однакова. Варто, звісно, спробувати узбецький плов, суп "шурпа", який готують на баранині, а також відомі нам манти – пельмені з цибулею на пару. Але найбільше мені сподобалася страва з уйгурської кухні – лагман – лапша з овочево-м’ясним соусом. Однак це повинна бути лише домашня лапша. Цю страву подають майже у всіх кафе в країні, здебільшого, за однією ціною. Найкраще місце, аби скуштувати лагман, - чайхана "Рухат" у Душанбе. Це дуже старий ресторан, який існував ще з радянських часів. Вздовж Памірського шосе цю страву подають теж, але не таку смачну. Оцінити кухню можна буде аж в Оші. І обов’язково скуштуйте самсу – це пиріжки, які випікають у тандирній печі. Вони продаються у всьому регіоні.
Найяскравіші спогади із поїздки
Коли ми робили у Душанбе таджицьку реєстрацію, яку нам ніхто не хотів давати, ми звернулися у місцевий ОВІР. Вони попросили дати $100 за кожного, коли така реєстрація коштує всього лише $30. Ми вирішили поїхати у районний центр через гори. Випадково в машині (а там маршрутки не ходять, лише великі авто, які набирають 5-7 пасажирів) розговорилися з водієм, який пообіцяв усе замазати через свого знайомого в місцевому ОВІРі. Стандартна ситуація – всі всіх знають.
Фото: Володимир Гринюк.
Нам пообіцяли зробити все за день, однак не зробили. Ми оббивали пороги доти, доки нас не почали виганяти. Під кінець таки дали дозвіл, лише треба було здати довідку, що у нас нема СНІДу. Ми знову ж таки сподівалися, що зможемо все вирішити за 10 грн. Однак медсестра виявилася принциповою, ні в яку не хотіла робити довідку просто так. Нам довелося здавати кров. Коли ж усе було готове, і ми понесли це знову в ОВІР, на нас накинулися, мовляв, що ви принесли? Як виявилося, ми повинні були отримати довідку про відсутність інфекційних хвороб, а через труднощі перекладу зробили аналіз на СНІД.
Фото: Володимир Гринюк.
Найяскравіші люди, які зустрічались під час подорожі
Якось ми залишилися ночувати в одному селі, а там села надзвичайно бідні. Тут бачимо красивий величезний будинок, який дуже відрізнявся від решти. Один мій товариш і каже: "Класно було б переночувати в тому будинку". Йдемо туди, а там сидить якийсь чоловік навприсядки біля будинку. Ми з ним привіталися, кажемо, хочемо знайти місце для ночівлі. Він нам відповідає: ночуйте в мене. Як виявилося, цей чоловік був власником того будинку і місцевим олігархом. Цікаво, що він має аграрний бізнес в Росії, і поки триває сезон – він там, решту часу – тут. Чоловік має багато грошей, але будинок збудував у традиційному дусі: дах солом’яний, туалет надворі.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Що треба підготувати перед самостійною поїздкою закордон
Скільки потрібно брати грошей у цю поїздку?
Середній розрахунок на будь-яку поїздку приблизно $30 на день, а краще $50. Якщо без віз і бюрократичних паперів – обійдеться у $30. Знову ж таки, чим більше в тебе часу – тим менше ти витрачаєш. Якщо готуєтеся до подорожі, шукайте найсвіжішу інформацію, адже Азія – регіон дуже нестабільний, і можна напоротися на ситуацію, яка забере багато нервів і грошей. Більше порад із мого досвіду можете знайти в моєму блозі.
Фото: Володимир Гринюк.
Речі, які варто купити у Таджикистані
З Оша я двічі привозив ковані ножі. Вони недорогі і дуже якісні. Місцеві використовують їх швидше як декоративні, однак ці ножі виглядають набагато гарнішими, ніж аналогічні речі, до прикладу, з Узбекистану. Я вже роздарував їх всім своїм друзям.
"Туди не ступала нога білого містера з грошима"
Таджикистан я вважаю для себе вже закритим, бо все, що цікавило, побачив. Чим привабила ця країна? Цікаво відвідати місця, які ще не перетворилися на заповідники туристів, як до прикладу, площа Ринок у Львові. Там люди живуть так, як жили і багато років. Туди ще не ступала нога білого містера з грошима, тому люди незіпсовані туризмом і є дійсно справжніми.
Підготувала Галина Чоп
