Ми зустрілися з Олексієм в одному з київських кафе, яке яскраво передає атмосферу Латинської Америки. На моїх очах чоловік з байкера перевтілюється в тангеро, що з іспанської перекладається як "чоловік, який танцює танго". Перед зайняттям Олексій так чуттєво розповідає про аргентинське танго, що я починаю усміхатися – давно хотіла спробувати зайнятися танцями, а тут і нагода.
Доленосна домовленість з другом
Олексій Гаврись почав займатися аргентинським танго в 2011 році.
"До цього я взагалі не танцював. У старших класах школи займався ушу-кунг фу. Просив маму віддати на бокс, щоб маленький повненький хлопчик міг захистити себе, але мене віддали на аеробіку – досить кумедний випадок в житті. Хоча насправді ні, але маму задираю за це досі. В 2011 році обирали для друга напрямки танців, передивилися купу відеороликів – сальса не сподобалась, бальні танці теж, а в аргентинському танго сподобалося, що музика неспішна, стоїш рівно, дівчину обіймаєш – все гарно", - розповідає Олексій.
Фото: з особистого архіву Олексія Гаврися
Потім друг попросив Олексія сходити з ним на урок танцю. Хлопці домовилися, що один йде за компанію на танці, а інший, так само за компанію, йде на тайський бокс.
"Я займався тайським боксом і танці мене зовсім не цікавили, але з другом домовилися. Він не відвідав свій урок. Та я йому вдячний, тому, що так я прийшов на свій перший урок танцю. Щоразу, як я проводжу набір учнів, згадую, чому після першого уроку залишився на всі наступні. Тому, що це було дуже цікаво – компанія, самі уроки, атмосфера", - говорить тренер.
В 2013 році Олексій із задоволенням займався аргентинським танго, але більш досвідчена тангера запропонувала разом вести школу. Чоловік дещо сумнівався, гадав, що йому зарано вчити, але погодився. Так вони відкрили свою школу аргентинського танго.
"Це не латиноамериканські танці, а соціальні. З Латинської Америки, з Буенос-Айреса, але не входять в розряд латиноамериканських танців, або як говорять коротко - латино. Латино зазвичай це бальні спортивні танці - сальса, румба тощо", - пояснює танцюр.
"Перший набір був складний. Ми зробили його при університеті Шевченка, але не оголошували – для студентів. Від університету прийшло мало людей. Наступний набір ми робили самі на базі орендованої зали. Спочатку все було добре, а потім почався Майдан, людям стало страшно ходити ночами, хтось пішов на Майдан, згодом і я там опинився", - пригадує Олексій.
Танго на службі
Після Революції Гідності сталася війна. Олексій служив у 12 батальйоні територіальної оборони, який спочатку створювався для охорони Києва, але коли виникла потреба і завдання, його відправили під Луганськ. Там батальйон в основному виконував завдання по утриманню території, роботі на блокпостах, оборонні функції - захист артилерії, блокпостів, опорних пунктів, мобільні блокпости.
Фото: з особистого архіву Олексія Гаврися
"Поки служив, побратими грворили: "Ех, Льоша, завершимо службу, будемо до тебе на танці ходити!". Я їм розповідав і показував!", - каже тренер.
На початку 2015 року в місті Старобільськ на Луганщині військові навіть створили невеличку школу танцю – Олексій вчив хлопців зі свого батальйону, роти. Оголошення про уроки аргентинського танго хлопці розвісили у місті. Олексій сам обійшов вищі навчальні заклади міста з пропозицією приходити на уроки танців.
"З роти збиралося чоловік 10 і ще вісім дівчат з медучилища. Двічі на тиждень о 19:00 по вівторкам, четвергам, чіткий графік. В мене він такий завжди. А місцеві ходити боялися. Одна дівчина лише прийшла і то, на одне зайняття. Наші ж уроки вечірні, і затемна треба було повертатися додому. Ми тоді зрозуміли, що незважаючи на те, що уроки були в будинку культури в самому центрі, більшості з людей треба було повертатися у темряві в різні райони міста", - каже Льоша.
Фото: з особистого архіву Олексія Гаврися
А потім Олексій потрапив до шпиталю, - під час служби отримав запалення легенів. Поки його не було, підрозділ перевели і до Старобільська тренер більше не повернувся.
"Хлопцям було цікаво, вони розуміли, що це нові вміння, нові можливості. В якійсь мірі, це навіть корисно, бо ми вчимо розуміти своє тіло. Щоб повести іншу людину, дівчину, спочатку треба розібратися як ці механізми працюють в тобі. Щоб їй було приємно, комфортно, що її ведуть, а не тягають за руки.
Було таке, що ми у вільний час тренувалися десь в лісах. Отак було танго на нашій службі", - розповідає Олексій.
Чоловік так легко йде на контакт, захопливо розповідає про свою роботу, - якщо не знати, зовсім неможливо здогадатися, що він бачив війну. Хоча, зізнається, що складнощі в адаптації до цивільного життя після війни є завжди. Переконаний, що служба завжди створює свій відбиток, особливо під час бойових дій.
“Коли я мобілізовувався, думав, що не буду дуже корисним. Але під час служби зрозумів - не важливо які в тебе військові здібності, головне, щоб голова була на місці, щоб не вбили. На війні нам не так не вистачало зброї, як особового складу. Людей не вистачало завжди. Не для того, аби бездумно лізти в бої, а для того, щоб вночі заступити в наряд, щоб інші мали змогу більше поспати, відпочити”, - каже колишній військовий.
Фото: з особистого архіву Олексія Гаврися
Льоша так само добре розуміє тих хлопців, які не можуть одразу і легко повернутися морально в мирне життя. Часто їм немає куди повертатися, вони вже не хочуть займатися старою роботою, але й нового зайняття вигадати для себе не можуть. Йому ж самому в цьому плані пощастило - він мав тил у вигляді школи танцю, у вигляді аргентинського танго. Він знав, що його чекають і він потрібен.
“У вересні 2015 року я повернувся в цивільне життя і ми вирішили, що хлопці, які служили, ходитимуть на навчання до мене безкоштовно”.
Цілюща дія обіймів
Сьогодні в Олексія і його партнерки є школа, яка називається “Abrazo total”, що в перекладі з іспанської означає "повні або глибокі обійми". Льоша має дві групи - молодшу і продовжуючу. А також є окремий курс для постановочного танго. Говорить, що нікого не записують, люди приходять на перший рекламний урок, дивляться як танцюють тренери, пробують якісь базові речі зтанцювати самостійно. Такий урок, наприклад, буде 6 вересня. Льоша це називає "приміряти танго для себе".
"Цей танець не для всіх. Він може сподобатися або ні, як, зрештою, що-завгодно. Ми проводимо рекламний урок так, щоб люди вивчили хоча б один елемент, щоб пішли з відчуттям того, що щось знають з танго. Ми даємо змогу спробувати відчути себе в парі і спробувати обіймати. Не секрет же, що багато людей бояться обіймати інших. Ми вчимо всіх танцювати з різними людьми, а не лише зі своєю парою. В цьому і суть соціальних танців - ти можеш повести або тебе може повести не лише один партнер. Постійні зміни партнерів - обов'язковий атрибут занять", - говорить тренер.
Фото: з особистого архіву Олексія Гаврися
"Соціальні танці - це такі, які не використовують заготовок. Наприклад, у бальних танцях рухи завчаються і якщо когось з партнерів замінити, вони не зможуть танцювати. Соціальні танці це ті, де чоловік веде, дівчина слідує. Вона не знає, що буде далі. Вони можуть вчитися будь-де. Важливо те, що вони вчать - про одне, і коли вони зустрінуться, вони зможуть це станцювати", - додає Олексій.
На моє запитання - скільки ж часу потрібно, щоб навчити танцювати аргентинське танго людину, яка не вміє танцювати взагалі, Олексій говорить - потрібно від одного року часу постійних тренувань.
"Через рік, наприклад, чоловік зможе відчути легкість танцю і розслабленість. У дівчат це стається раніше - за півроку вони вже можуть себе досить впевнено відчувати".
Фото: з особистого архіву Олексія Гаврися
Льоша розповідає, що йому часто доводиться відповідати за запитання, що таке танго. Він називає його найскладнішим соціальним танцем, найдревнішим. Танго понад 100 років, має безліч елементів і можливостей. Він обріс великим культурним пластом, тому вивчення танго йде у комплекті зі значенням і розумінням аргентинської культури.
"Часто, коли запитують що для вас танго, люди, які в ньому довго, зазвичай говорять, що це мова. В танці є свій лексикон, свої фрази, він несе свої приховані сенси. Коли люди танцюють, всі бачать танець, але всередині нього ще багато чого відбувається. Всередині пари двоє людей можуть переживати тугу, особливу енергію, сексуальність. В залежності від музики змінюється суть. Можливо вони бігають разом, можливо веселяться і отримують задоволення, а може кожен буде один в одному. Це все по парам видно. Але навіщо про це говорити, якщо можна зтанцювати", - каже Олексій.
Він розповідає про аргентинське танго так, що, здається, ніби тобі більше нічого в світі не хочеться, тільки б негайно навчитися танцювати і відчувати цей танець. Льоша пояснює, що в танго є багато правил, які регламентують його життя. До прикладу, на танцполі є визначний код правил, з якими кожен тангеро має бути знайомий. Кодекс говорить про те, що потрібно танцювати проти годинникової стрілки, ходити по колу один за одним, запрошувати повинні у жодному разі не за руку, а спочатку придивитися поглядами, знайти контакт.
"Партнер хитне головою у бік танцполу, мовляв "пішли потанцюємо", і тоді дівчина усміхнеться, або кивне, або ще якось по-жіночому дасть відповідь. І тоді партнер з іншого кінця зали запросить і поведе її танцювати. Коли дотанцювали, він повинен повернути партнерку на місце. Якщо дівчина не хоче танцювати, вона зробить вигляд, що не помітила його погляду. Погляд, контакт очима, називається мірада, а кивок у бік кабесео, від слова кабесе - голова. Мілонга - це вечірка в стилі танго. Це не урок і не заняття, тут забороняється вчити будь-кого, бо будь-яке зауваження збиває бажання танцювати. Людина концентрується на помилках і припиняє отримувати задоволення", - розповідає тангеро.
Ознайомити учнів з основними правилами як самого танцю, так і його мови - обов'язок вчителів.
Важливим елементом, на який потрібно зважати, є одяг для аргентинського танго. Олексій перевдягнувся в брюки і легку сорочку, взув спеціальні туфлі. Але, говорить, що для початку головне, щоб і одяг, і взуття були просто зручними.
Фото: з особистого архіву Олексія Гаврися
"Чоловіки можуть тренуватися в брюках, штанах, джинсах. От в шортах не рекомендується, та і атмосферу це ламає. Щодо дівчат, то не варто вдягати довгій сукні. Можна теж в штанах, в сукні до колін. Головне, щоб було зручно і не заважало рухам. Але найголовніше - взуття. Чоловікам потрібні туфлі, дівчатам теж, але такі, щоб трималася добре нога, не хиталася. Існують спеціальні туфлі для аргентинського танго. На підборі від 5 до 7 см. І головне, щоб у взуття була не гумова підошва. Але насправді, немає нічого зручнішого за спеціальні туфлі для аргентинського танго", - усміхається чоловік.
Заняття у школі "Abrazo total" коштують в середньому для Києва - 100 гривень. Проводяться двічі на тиждень. Олексій каже, що в них діють певні абонементи, а для учасників бойових дій всі зайняття безкоштовні і безстрокові. Тангеро переконаний, що аргентинське танго корисне саме для військовослужбовців, адже цей танець спрямований в середину людини.
"Це танцюється не на показ, а для себе, для двох людей, які його танцюють. Танець змушує краще розібратися в собі. Ті хлопці, які приходять після служби, після війни, часом відчувають себе самотніми, ніби ніхто, крім таких самих ветеранів їх не зрозуміє. Вони ізолюють себе від соціалізації. А в аргентинському танго вони зможуть зустріти побратимів або просто займатися танцями, пізнавати себе і відчувати, що в цьому середовищі їм раді, їх хочуть обіймати, вони потрібні і цінні. Цілюща дія обіймів допоможе".
