Перший удар
Опозиційний табір у новий політичний сезон входить зі старими проблемами – кожен із потенційних кандидатів у президенти веде власну кампанію, не особливо зважаючи на "союзників". Навіть День Незалежності опозиціонери вже відзначали окремо – хтось покладав квіти, хтось їздив на мотоциклі, а хтось перепливав Дніпро.
Найбільш рейтинговий на сьогодні український політик – Віталій Кличко – наприкінці серпня заявив, що кандидуватиме на президентських виборах.
Більше того, висловив побажання, щоб від опозиційних сил уже у першому турі був узгоджений кандидат, що відверто дисонує із позицією БЮТ та "Свободи".
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Перший неузгоджений: навіщо Кличко оголосив себе кандидатом в президенти
Чільні представники "Удару" у приватних розмовах стверджують: Віталій Кличко уже переміг у негласному кастингу на роль наступника Януковича, який провели для себе європейці. Нібито головним промоутером Кличка у ЄС стала канцлер Німеччини Ангела Меркель. А її впевненість у тому, що у 2015 році кумир німців Кличко сяде на український престол – знову ж таки нібито – навіть призвела до пом’якшення позиції Берліна щодо європерспектив України. Останнє твердження, звичайно, вельми сумнівне, а от на підтримку європейського політикуму Кличко таки справді може розраховувати.
І не лише європейського. Нагадаємо, до групи підтримки традиційно записують Віталія Кличка ще й вітчизняного олігарха Дмитра Фірташа, якому вплив на лідера "Удару". А отже головний на сьогодні конкурент Віктора Януковича може розраховувати на підтримку однієї з чільних фінансово промислових груп, під контролем якої – "головний телеканал країни", а також… Кремля. Адже не секрет, що його ділові інтереси тісно пов’язані із Росією.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Віталій Портников. Війна Фірташа
Саме тому Кличко сьогодні може не надто зважати позицію на колег по опозиційному табору: Арсеній Яценюк суттєво відстав у рейтинговій гонці кандидатів у президенти (і до того ж, заплутався у конфліктах всередині "Батьківщини"), Тимошенко очевидно не зможе взяти участь у виборах, а з Олегом Тягнибоком йому ділити нічого – у того свій електорат, який за жодних умов не голосуватиме у першому турі за Кличка.
Саме тому попри логічну пропозицію Юрія Луценка – або визначитися із єдиним кандидатом, або якнайшвидше провести праймеріз, нас очікує три паралельні опозиційні виборчі кампанії. У ході яких Кличко, Тягнибок та висуванець "Батьківщини" не так змагатимуться з Януковичем, як поборюватимуть одне одного.
Арсеній Яценюк, Віталій Кличко і Олег Тягнибок. Фото: Ярослав Іваночко
Не виключено, що до цієї трійки претендентів (технічних кандидатів на кшталт Катеринчука чи Гриценка до уваги поки що не беремо) приєднається Петро Порошенко. Саме його кандидатуру зараз активно пропагує Юрій Луценко та його проект "Третя республіка". Порошенко має достатньо велику групу підтримки у парламенті, до нього можуть приєднатися і ті опозиціонери, які опинилися за бортом парламенту через конфлікти з Яценюком.
Зараз, за словами Юрія Луценка, ініціативні групи громадського руху "Третя республіка", який у перспективі може стати політичною платформою для Порошенка, буде створено в половині міст країни, триває робота в інших містах.
Фактор Тимошенко
Звільнення екс-прем'єрки є дуже ймовірним – в усякому разі на думку європейських політиків. «Раніше я був песимістом щодо цього питання, однак останні зустрічі з керівництвом України зробили з мене стриманого оптиміста, – заявив iPress.ua депутат Європарламенту від Польщі, який побажав залишитися неназваним. – Але я не став би казати при цьому, що Тимошенко в колонії – головна перепона України на шляху до ЄС".
Власне, друга частина цитати – це, схоже, нова неформальна позиція лідерів ЄС: Угоду про асоціацію із Україною слід підписувати навіть у тому випадку, якщо екс-прем'єр-міністр Юлія Тимошенко залишиться за ґратами. Цю позицію особливо активно підтримують поляки та литовці.
Юлія Тимошенко, Арсеній Яценюк. Фото: obozrevatel.com
Зважаючи на те, що українська влада провалила виконання низки вимог ЄС, які Київ повинен був виконати для підписання Угоди про Асоціацію, звільнення Тимошенко може компенсувати ці недопрацювання і бути рятівною соломинкою для Віктора Януковича.
Але чи зважиться на такий крок український президент? Адже Тимошенко на свободі – це найбільш небезпечний конкурент на 2015 рік...
Що ж буде, якщо Юлія Тимошенко вийде на волю? Очевидно, проблеми виникнуть не лише у Віктора Януковича, а й у багатьох колег ЮВТ по опозиції…
У владі – поганий мир
У таборі влади все набагато складніше, ніж в опозиції. З одного боку – питання про відставку Азарова та призначення керівником уряду "сімейного" Арбузова знято з порядку денного.
Що, втім, не заважає "Сім’ї" системно обмежувати владу прем’єра над Кабміном. Наслідком конфлікту Азаров-"сімейні" стало звільнення одного з найближчих соратників Азарова, заступника керівника Секретаріату Кабміну Юрія Аністратенка. Саме він готував Миколі Яновичу усі наради, розробляв варіанти рішень і був людиною, якій Азаров цілковито довіряв. Він звільнився після обшуків, які провела міліція у його квартирі.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Як Арбузов і Вілкул змагаються з прем'єром
Влітку український медіа-прості буквально переповнився зливою критичних текстів щодо Арбузова, Вілкула, Львочкіна. Взаємний обмін медіа-ударами між фронтменами "Сім’ї", "РосУкрЕнерго" та Ахметова відповідно – лише видима частина "війни усіх проти усіх", яку ведуть основні групи впливу навколо президента.
Сергій Арбузов, Микола Азаров. Фото: kmu.gov.ua
Боротьба йде за те, хто очолить штаб Віктора Януковича на виборах 2015 року, а значить – за можливість контролювати "виборчі" бюджети та збір коштів на кампанію, а також за ймовірний перерозподіл посад напередодні виборів.
Усе це накладається на загострену булімію «Сім’ї», яка продовжує монополізацію фінансових потоків. І хоча інтереси інших двох чільних груп поки що не особливо страждають, вони небезпідставно побоюються, що незабаром настане і їх час.
Чи вдасться Президентові пригамувати своє оточення та змусити спільно працювати на його перемогу у 2015 році? Побачимо уже найближчим часом.
Вільнюс vs Москва
За усією цією дріб’язковою за великим рахунком метушнею, Україна практично не просунулася на шляху виконання вимог ЄС – так званого "списку Фюле".
Зрештою, якщо вірити опозиціонерам, які тільки повернулися із Брюсселю, де зустрічалися із комісаром з питань розширення і європейської політики сусідства Штефаном Фюле, список вимог Євросоюзу скоротився до трьох – воля для Тимошенко, реформування прокуратури та ухвалення нового закону про вибори.
Щодо двох останніх пунктів, то, судячи із заяв політиків, воля на те, щоб їх виконати є і у влади, і в опозиції.
Ще одним спільним завданням для опозиції і коаліції стане призначення виборів у семи проблемних округах. Це питання також є у списку претензій ЄС до України і напередодні саміту у Вільнюсі його треба вирішити.
Мабуть немає потреби в черговий раз наводити аргументи наскільки і чому потрібна Україні Асоціація з ЄС. Лише один штрих: "митна війна" засвідчила, наскільки безпорадним є Київ під ударами Кремля. І наскільки швидко Україна скотиться до рівня автономного улусу РФ не маючи надійного тилу у вигляді Європейського союзу. Об’єднана Європа якось проживе без України, а от Україна без ЄС – не факт. І ця обставина мала б привести до тями як українську владу, так і опозицію.
