Вчора був 500-й день від початку повномасштабного вторгнення путіна, і я щонайменше на три дні "запізнився" з черговим "регулярним" оновленням: вибачте, був зайнятий підготовкою до друку ще кількох книг (щонайменше дві з них будуть пов'язані з Україною, але про це розповім за іншої нагоди). Тому я знову проігнорую звичний політичний пінг-понг і перейду одразу до головного.
Повітряно-ракетна війна. Сучасна росія не має засобів для реінжинірингу навіть застарілої Storm Shadow
4 липня росіяни націлили ракету "Іскандер" на центр міста Первомайський у Харківській області. Щонайменше 31 цивільна особа була поранена, в тому числі десятеро дітей та двоє немовлят. По чому саме цілилися – на жаль, без поняття.
Рано-вранці 5 липня ЗСУ влучили у склади озброєння та боєприпасів у Маківці (росіяни відреагували заявами, що вони цілили у місцеву лікарню, розташовану неподалік, що виявилося брехнею: лікарня дійсно постраждала від надлишкового тиску та уламків), а також в адміністративну будівлю в окупованій Волновасі – вочевидь, і те, і інше з реактивних систем залпового вогню М142 HIMARS або РСЗВ М270. Наскільки мені відомо, це був перший український удар з HIMARS або М270 в районі Волновахи. Вважаю це добрим знаком: цей "кут" фронту вже з кінця лютого минулого року був чимось на кшталт "глибокого російського тилу".
6 липня росіяни атакували Україну, випустивши загалом десять крилатих ракет "Калібр". Сім з них були збиті ПСУ, але щонайменше одна ракета зруйнувала кілька будинків у Львові, хоча, вочевидь, не влучила у свою справжню ціль – місцеве управління Служби безпеки України. Того ж дня росіяни опублікували відео, на якому показано знайдену ними ракету Storm Shadow. Зброя, очевидно, вийшла з ладу і впала "майже неушкодженою". Звісно, її негайно оголосили чудовою знахідкою, "навіть якщо" вона "виявилася посередньою проти російської оборони".
Часи, коли Радянський Союз міг кинути такі речі своїм "фахівцям із ППО" на дослідження, а можливо, навіть на свою промисловість для зворотного інжинірингу, давно минули. Так само, як і часи СРСР. Сучасна росія просто не має засобів для реінжинірингу цих засобів (навіть ракет Storm Shadow 20-річної давнини), і Пудінг навряд чи витрачатиме "свої" гроші на подібні проєкти, як коли Сталін замовив реінжиніринг бомбардувальника Boeing B-29 у 1945 році. У кращому випадку, вони можуть спробувати витягти з нього мікросхеми та інші деталі для використання у своїх крилатих ракетах. Але одна лише ця війна є доказом того, що росіяни – і всі фанати Пуддінга за кордоном – не знають про такі факти...
Того ж дня щонайменше один вибух стався у Донецьку, оскільки ЗСУ та ПСУ продовжували наносити удари по інших російських складах озброєння та боєприпасів, у тому числі по одному в Ясинуватій, а також по іншому в Макіївці.
Рано-вранці 7 липня росіяни випустили 18 "Шахедів-136": 12 були заявлені як збиті, але інші шість пролетіли, а один дійсно влучив у щось у Запоріжжі. Приблизно в той же час українці підірвали ще один російський склад боєприпасів, на цей раз у Суходольську Луганської області – і, схоже, тепер вони також використовують старі ракети V-860/880 ЗРК С-200 (SA-5 Gammon) в режимі "земля-земля". Так, росіяни стверджують, що одна з них була перехоплена їхніми засобами ППО в районі Керчі.
росіяни дійсно влучили у щось у Запоріжжі рано-вранці 7 липня, але деталі залишаються невідомими – можливо, тому, що поруч не було іноземців, які б почали поширювати відео в соціальних мережах...
В ніч з 7 на 8 липня росіяни випустили по Дніпру та Кіровограду цілий потік "Шахедів-136". П'ять із них були збиті українськими військовими, але кілька пролетіли повз них і влучили у невідомі об'єкти.
Вночі (з 8 на 9 липня) зсрф обстріляли житловий район Краматорська, а вранці російські ППО, за повідомленнями, були "активні" в районі Керчі та Ростова-на-Дону, а також в районі Брянська (який, очевидно, був уражений однією з українських ракет С-200).
Доповнення щодо касетних снарядів DPICM. росіянам доведеться вчитися розсереджуватися
Для тих, хто глибше цікавиться питанням DPICM, рекомендую прочитати цю гілку в Twitter.
Один із прикладів того, де касетні снаряди можуть суттєво змінити ситуацію, можна побачити на цьому відео, у якому показано знищення двох російських пускових установок БМ-27. Знадобилося два снаряди, щоб виконати роботу, на яку здатен один кластерний снаряд.
Очевидно, що як тільки DPICM з'являться на полі бою, росіяни будуть змушені навчитися розосереджувати свої машини далі одна від одної.
Читайте також: Касетні боєприпаси дозволять вбити більше російських солдатів. А відтак наблизити перемогу України – Том Купер
Битва за Донбас. Шахова партія триває
Загалом, триває "шахова партія", де українське командування шукає способи знайти і використати слабкі місця в російських лініях, а росіяни реагують на це, закриваючи проломи і компенсуючи втрати, перекидаючи на поле бою все більше своїх резервних підрозділів (при цьому в більшості випадків вони забирають батальйон тут і роту там у підрозділів, що знаходяться далі за лінією фронту, замість того, щоб перекидати їх вперед як злагоджені частини).
Читайте по темі: росіяни концентрують великі сили на півночі Луганщини. На всіх інших напрямках ЗСУ поступово витісняють росіян – Том Купер
Там, де наступають (як у секторі Куп'янськ-Сватове-Кремінна), росіяни продовжують використовувати всю вогневу міць своєї артилерії, а останнім часом розгортають багато танків і бойових машин піхоти. В обороні вони роблять все можливе, щоб не допустити прориву українських військ: використовують будь-які резерви, які мають, все, що завгодно, аби не допустити маневреного бою. Думаю, причина очевидна, і я вже пояснював це раніше: поки різні "експерти" на "Заході" (краще сказати: в Центральній Європі) все ще мріють про "високий професіоналізм" російського спецназу, більшіст військ рф ледве здатна захищати свої позиції вдень, та й то за умови гарної артилерійської підтримки.
В іншому випадку немає сумнівів у тому, що вони погано мотивовані, що їхні командири бездарні і мають поганий зв'язок, а отже, погану координацію між підрозділами. У багатьох місцях їм також бракує добре укріплених позицій. Але, головне, вони знають: як тільки українці прорвуться і перетворять битву на маневр, вони не зможуть встигнути за ними. Ані з точки зору командування, ані з точки зору маневру та вогневої потужності.
Тому вся інформація про російські "лінії оборони", яку так ретельно відстежують і наносять на карти десятки онлайн-картографів цієї війни, насправді є марною. З російської точки зору є лише одна лінія оборони, яка має значення, і це передова лінія зіткнення. Сама лінія фронту. І саме тому всі бойові дії протягом останнього місяця цього українського контрнаступу також зосереджені на лінії фронту.
Куп'янськ-Сватове-Кремінна... росіяни (з півночі на південь):
- 7-й мотострілецький полк;
- 27-а гвардійська мотострілецька бригада;
- 21-а мотострілецька бригада;
- 24-а гвардійська бригада спецназу;
- 55-а гірськострілецька бригада та
- 74-а гвардійська мотострілецька бригада
більшу частину минулого тижня провели у безперервних спробах просунутися на захід – без особливого успіху.
В районі Діброви ВДВ також продовжувала спроби просунутися на захід і південь. Звичайно, 7-а мотострілецька просунулася на 500 м на північному фланзі 103-ї бригади тероборони, на північний захід від Куземівки, що змусило росіян мріяти про оточення висоти 190 і чогось іншого... поки 6 липня не з'явилася 93-я мехбригада: тоді російська партія закінчилася, і їх відправили додому. Щось подібне сталося і з кількома російськими атаками на південь від Кремінної. Загалом, це завжди та сама вправа: росіяни обстрілюють, обстрілюють, обстрілюють, обстрілюють, атакують, зазнають поразки і відступають на вихідні позиції, потім знову обстрілюють, обстрілюють, обстрілюють... Насправді, в деяких районах – Діброва, наприклад, – останні кілька днів саме українці контратакували. Але без особливого успіху.
Одна цікава деталь з району на захід від Кремінної: 6 липня росіяни стверджували, що підбили БМП CV-90 шведського виробництва у Невеському, застосувавши керований снаряд "Краснополь" калібру 152 мм. Судячи з відео, я думаю, що насправді вони влучили в іншу машину, припарковану за 20 метрів від CV-90.
Бахмут... Таке відчуття, що я аналізую бої за це місце вже "вічно": щонайменше рік...
Як би там не було…
Бахмут... північ. Після кількох днів повідомлень про незначні українські обстріли, з учорашнього дня надходить інформація про значно більші обстріли з півночі на ділянці між Соледаром і Яковлівкою. Повідомляється також про просування українських військ на 1000-2000 метрів. Останнє, що я чув із цього району, ще 5-6 липня – 106-та дивізія ВДВ зазнала великих втрат (судячи з усього, один з її батальйонів був майже знищений залпом з М142 або М270), і тому росіяни перекинули два полки ВДВ на підкріплення: зізнаюся, я очікував, що вони підуть в район Берхівки, хоча…
Бахмут... північні околиці. Останні кілька днів 3-я штурмова бригада, 24-й штурмовий батальйон "Айдар" (5-а штурмова бригада) і 57-а мотострілецька продовжують просочуватися в Берхівку. Є повідомлення, що вони знаходяться всередині села (знову), а також контролюють вогонь по трасі М3 за ним. Підтверджень цьому поки що немає, і всі картографи показують, що українці все ще знаходяться на відстані близько 1000 м від села, хоча…
Так чи інакше, з того, що я чую із цього району, у зсрф є велика кількість Т-72 і БМП-1 з 68-го танкового полку, а також достатньо самохідної артилерії. БМП-3 можна побачити вкрай рідко. У них є кілька хороших ПТРК, а їхні гелікоптери – постійний клопіт, особливо коли українці наступають. Найгірше те, що вони замінували всі лісосмуги перед своїми позиціями, навколо них, а часто навіть між ними. Насправді, і зверніть увагу на нову російську підступність, навіть багато їхніх окопів заміновані…
Як і в деяких районах Тріполі – столиці Лівії – після невдалого перевороту "Вагнера" у 2020 році, все, кожен живопліт, кожна ферма, кожен хутір, кожне село, звільнене українцями, спершу має бути всебічно розміноване. Оскільки всюди тисячі мін, це займає багато часу, і це залишається головною причиною того, що ЗСУ "просуваються дуже повільно".
Кліщіївка-Курдюмівка... Останні сім днів тут точилися особливо запеклі бої. 2-3 липня українці (5-а штурмова, 22-а механізована та/або 80-а повітряно-десантна?) закріпилися на висоті 200 (принаймні, таке "військове позначення" має "пагорб" над Кліщіївкою). До вівторка, 4 липня, позиції російської 72-ї мотострілецької бригади на північ від села впали, і росіяни почали тікати. 5 липня вони підтягнули БАРС-13 і 68-й танковий полк, аби запобігти краху, а рештки 57-ї мотострілецької бригади відправили в контратаку на південь від села. Це не спрацювало, тому що 3-я штурмова атакувала південну Кліщіївку. Приблизно в той же час 28-а механізована перетнула канал Сіверський Донець-Донбас, завдавши великих втрат російським 4-й і 14-й мотострілецьким бригадам, і увійшла у Курдюмівку та Озарянівку, що за кілька кілометрів на південь.
Принаймні так, що до 6 липня українці закріпилися на всіх новозавойованих позиціях, тоді як росіяни витратили цей і наступний день на перекидання в зону бойових дій додаткових підкріплень (80-й мотострілецький полк і 1307-й мотострілецький батальйон, лише для прикладу).
Авдіївка та Мар'їнка... За повідомленнями, найважчі російські обстріли минулого тижня відбулися 2-3-4 липня в районі між Авдіївкою та Мар'їнкою, особливо з боку Пісків на Первомайському та в західній частині Мар'їнки. При цьому, окрім "особливо важких обстрілів", українських відеозаписів 10-годинних окопних боїв та російських скарг на "додаткові живі атаки", жодна зі сторін не оприлюднила багато подробиць. Наскільки можна судити на сьогодні, зсрф атакували двома мотострілецькими полками і однією механізованою бригадою, але кожна з кількох десятків атак зазнала невдачі – і це незважаючи на значну артилерійську підтримку і 20-30 повітряних ударів Су-25 на день. Не можу не погодитися з Гіркіним: це виглядає так, ніби російський I армійський корпус прагне знищити все, що залишилося від "сепаратистських" підрозділів (і від нещасних російських мобілізованих, яких використовували для їхнього "поповнення").
Південь Запорізького регіону та південно-західна Донеччина. ЗСУ перейшли на тактику десантно-рейдового штурму
Загалом, ЗСУ повністю перейшли на тактику штурму "десантно-рейдових" дій. Вона полягає в тому, що невеликі групи піхоти проникають, а потім штурмують російські опорні пункти. Якщо їм вдається підійти непоміченими, вони зазвичай перемагають – або змушують російський гарнізон панічно відступати. Через 15-20 хвилин, як правило, настає жорстока реакція російської артилерії (див.: обстріл власних позицій, які були втрачені). Це, в свою чергу, дає можливість українській артилерії (наскільки вистачає снарядів), HIMARS/РСЗВ та/або ППО (МіГ-29 з бомбами JDAM) завдати удару по російській. Якщо їм це вдається, українці поспішають підкріпити своє проникнення, в той час як росіяни підтягують свої резерви і контратакують.
Результат зазвичай залежить від якості командування та підготовки. Деякі підрозділи ЗСУ просто кращі в цьому плані, інші все ще вчаться на своїх помилках і тому мають більші проблеми, а іноді й більші втрати. Не дивно, що серед офіцерів ЗСУ є люди, які задаються питанням про сенс і мету передачі всіх нових систем озброєння західного виробництва новоствореним підрозділам, а не "старим" і перевіреним у боях…
Кадр з відео, опублікованого раніше цього місяця, на якому показана самохідна гаубиця M109 калібру 155 мм, керована ЗСУ, тепер "прикрашена" обширною клітчастою бронею для захисту від "Ланцетів".
Оріхів... Думаю, можна сказати, що тиждень почався з того, що ЗСУ розширили свій фронт, атакувавши Нестерянку (на південний захід від Оріхова, яка обороняється 503-м мотострілецьким полком) і посиливши наступ на Вербове, щоб змусити росіян прорідити свої підрозділи там, де це має найбільше значення. Замість цього російські сили відреагували перекиданням 1430-го мотострілецького полку з Новопрокопівки в контратаку і відновленням позицій розбитого 70-го мотострілецького полку на північний захід від Роботиного. Насправді це не спрацювало для обох сторін. Для росіян, тому що українські авіаудари бомбами JDAM-ER знищили артилерію, яка їх підтримувала. Для українців – тому що на їхньому шляху опинилися нові російські війська. Проте українці не сіли плакати, а "замість цього" атакували пагорб на північний схід від села Копані (де вони досягли 2-ї російської лінії оборони), який захищали БАРС-11 та ПВК "Царські вовки". Звідти повернули на схід і вийшли на західний фланг російської оборони Роботиного, завдавши великих втрат 291-му мотострілецькому полку. За останніми даними, ЗСУ потім "проникли" (або, що більш ймовірно, здійснили рейд) на позиції 70-го мотострілецького полку, завдавши йому ще більших втрат, перш ніж вчора їх зупинила сильна гроза.
Можливо, важливіше те, що втрати зсрф у цьому районі досягли такого рівня, що росіяни, тим часом, перекидають свій наступний, і останній, оперативний резерв на півдні Запорізького регіону, 35-ту армійську бригаду, в район між Новопрокопівкою і Басанью. Що так само добре, тому що цей район зараз прострілюється українською артилерією.
До речі №1: про те, наскільки ефективними можуть бути "рейди" піхоти ЗСУ, можна судити з того, що розповідають вцілілі бійці роти, яка захищала Новодарівку до 1-2 липня. Понад 50% втрат серед росіян...
До речі №2: цікаво, що ВКС весь час бомбардують Малу Токмачку з МПК і УМПК плюс БМ-27 і БМ-30, а також з "Ланцетів", і що за селом інтенсивно стежать російські БПЛА. Судячи з усього, саме в цьому районі ЗСУ зазнали першої підтвердженої втрати самохідної гаубиці AS-90 британського виробництва. Водночас українці повідомляють про сильну концентрацію російських військ у Керменчику: нібито там зосереджено танковий батальйон і щось на кшталт 3-5 мотострілецьких батальйонів. Чи то для якоїсь контратаки, чи то в очікуванні більшого українського наступу в цьому напрямку – невідомо. Поживемо – побачимо. Я впевнений лише в одному: "великі траншеї та протитанкові загородження" – це не позначення "1-ї російської лінії оборони". 1-ша лінія оборони знаходиться на лінії фронту. Все, що далі за нею, було побудовано як: а) маскування і б) "лінія відступу". Тобто, ці довгі лінії окопів є "2-ю лінією", до якої зсрф планують відійти, коли зруйнується 1-ша лінія. Що, в свою чергу, підтверджує, що не можна вимірювати просування ЗСУ тим, скільки якоїсь "лінії окопів" вони досягли, тобто на скільки кілометрів вони просунулися: єдиний спосіб виміряти успіх ЗСУ зараз – це виміряти, скільки шкоди вони завдають росіянам. Скільки їх вбито, скільки знищено техніки та озброєння…
Смішно читати "репортажі" американських "журналістів", які розповідають яким "непотребом" є німецькі Panzerhaubitze 2000-х років, і пояснюють це тим, що вони занадто часто виходять з ладу. Насправді, виявилося, що українські екіпажі регулярно вистрілюють до 4 000-5 000 снарядів з їхніх стволів, які розраховані на "витримку" близько 1 000 пострілів.... І ще: зверніть увагу на "Igel Zusatzpanzerung" (додаткову броню Igel) на даху башти. По суті, це палички з твердої гуми, які передчасно підривають боєголовки таких снарядів, як Lancets.
Старомайорське-Старомлинівка... ЗСУ починають отримувати зиск від продирання через ліс між Приютиним і Старомайорським: вже 3-4 дні українці тиснуть на Приютине як із заходу (36-а бригада морпіхів), так і зі сходу (31-а механізована бригада), а також атакують те, що залишилося від 60-ї мотострілецької бригади зсрф у конгломераті Старомайорське-Урожайне як із заходу (35-а бригада морпіхів), так і зі сходу (35-а бригада морпіхів і 4-а окрема танкова бригада). Здається, вони принаймні на підступах до Приютиного, якщо вже не всередині (думаю, ви бачили відео, на якому показано значний склад мінометних боєприпасів, захоплений там... не можу знайти посилання). Насправді, я очікував, що це місце вже звільнено; натомість росіяни стверджували, що 8 липня вони контратакували це місце, отже, бої все ще тривають.
У випадку зі Старомайорським: схоже, що ЗСУ не намагаються його безпосередньо штурмувати. Завдяки володінню висотами на захід від цього села, воно стало ідеальним для того, щоб продовжувати громити росіян, які там обороняються, і підкріплення, які вони все ще надсилають туди у великій кількості. Я б сказав, що ЗСУ це влаштовує.
Далі на схід українці (37-а морська піхота) також відновили атаки на Новодонецьке і Керменчик.
Прикметно, що весь цей час російське командування не виводить 336-у гвардійську морську піхотну бригаду з Володіного, де вона сидить, нічого не робить і чекає вже більше місяця. Це незвично для стилю російського командування останнім часом: адже три тижні тому вони перекинули більшу частину 127-ї мотострілецької дивізії на північ, намагаючись врятувати ситуацію в цьому районі. Але тепер, схоже, хтось там не впевнений, що його/її лінії далі на північ протримаються довго?
Це приблизно все, що мені зараз спадає на думку. Звичайно, бої велися і в інших районах – особливо, мабуть, у районі Олешків, де росіянам не вдалося знищити український плацдарм, але вони продовжують бити по ньому всіма силами, що є під рукою. Але, гадаю, я описав усі "найважливіші" події минулого тижня.
