Перш ніж я продовжу коментувати основні події кінця січня на стратегічному рівні, пропоную ще одне оновлення "скоріше" оперативно-тактичного характеру.
Про хороше, погане і потворне. гєрасімов розумний стратег і працює старанно, як потворна стриптизерка
Спочатку дозвольте мені "поміркувати" над ситуацією на оперативному рівні. Не припиняються українські заяви про майбутній російський "веееееееееееееееееееликий" наступ. Навіть деякі провідні західні інстанції приєдналися до Києва в цьому питанні. Найголовніше: за їхніми ж словами, цей наступ ще не розпочався.
Однак, чим більше я вивчаю наявну інформацію за останні кілька днів, тим більше переконуюся, що цей наступ вже йде повним ходом. Просто це не операція "одним махом", коли всі сили і засоби зосереджуються на одній ділянці фронту.
А тепер відкиньтеся на спинку крісла, зробіть глибокий вдих і подумайте про це. Звичайно, на Заході нас вчили – навіть більше: індоктринували – очікувати "наступу радянських орд" ще за часів Холодної війни, так, ніби запаси військ і техніки москви були "нескінченними". Однак, принаймні сьогодні, путін не має нескінченних запасів військ і техніки. Звичайно, його активи "великі", але, як влучно підсумував Павло Лужин, вони теж мають свої межі.
Крім того, останні 11 місяців цієї війни ще раз наочно продемонстрували, наскільки важливим для будь-яких операцій вдв і всрф є фактор "логістики". Якщо логістика не працює, то цілі армії всрф руйнуються як карткові будиночки. Навіть путін зрозумів, що він може наказувати все, що йому заманеться, але ні вдв, ні всрф не можуть просуватися вперед, якщо у них немає достатнього постачання.
Найголовніше: сьогодні не путін керує цією "грою" за допомогою своїх ідіотських наказів, а гєрасімов. Він може бути настільки корумпованим, що боси мексиканських наркокартелів червоніють від заздрощів при згадці його імені, і йому не завадила б косметична операція, але він розумний стратег і працює так само старанно, як потворна стриптизерка.
Підсумок: центральним елементом російської логістики є залізниця. росіяни нікуди не просунуться у цій війні без функціонуючих залізничних ліній у себе за спиною. Саме тому, між іншим, вони "повторно не атакували Київ з півдня білорусі", як багато хто очікував у січні, а їхнє "велике зосередження військ" у цій країні виявилося нічим іншим, як процесом переформування 2-ї гвардійської мотострілецької дивізії (так-так, "знаменитої" таманської...). У тій частині України немає достатньої кількості придатних залізниць, щоб забезпечити (ще одне) таке перекидання.
На цьому все має бути зрозуміло (або, принаймні, я на це сподіваюся).
Тепер "веееееллллллииииикий" наступ вимагатиме від гєрасімова зосередження величезних запасів боєприпасів. Насправді, що б там не стверджували фанати путлера в соціальних мережах, російська ППО виявилася нездатною захистити навіть "середні" склади від українських ударів М142, М270, Pnazerhaubitze 2000 і "Цезарями". Незважаючи на постійну критичну нестачу реактивних систем залпового вогню М30, за заявами Києва, які регулярно підтверджуються повідомленнями місцевого населення, ЗСУ щоночі підривають щонайменше ще один російський склад. (Найсвіжіший приклад: пізно ввечері 1 лютого ЗСУ влучили у військову базу всрф у школі селища Пєшна, що поблизу Мелітополя, де, за повідомленнями, на той час перебувало 1500 російських військових. За словами місцевих жителів, будівля вибухнула, і росіяни досі збирають уламки...).
Через цю загрозу гєрасімов не може просто зосередити достатню кількість припасів на одній ділянці фронту, а потім скупчити багато військ і піти в наступ. Велику концентрацію військ в одному місці, як для операції "одного удару", буде:
a) легко виявити засобами розвідки і спостереження НАТО і України (що, своєю чергою, дасть змогу ЗСУ підготуватися належним чином), і
б) означатиме багато великих складів постачання, які, в свою чергу, стануть прекрасною мішенню для української далекобійної артилерії.
Висновок напрошується сам собою: заступники гєрасімова повинні розпорошити і сховати "свої" запаси. Бажано у багатьох місцях на відстані 50-80 км за лінією фронту, і, бажано, в тилу кількох ділянок фронту.
Моя теза полягає в тому, що це, в свою чергу, призведе до того, що гєрасімов проведе не "один великий" наступ, а кілька "менших" (принаймні, "менших, ніж очікувалося"), і я бачу, що це "підтверджується" останніми подіями. Минулого тижня ми бачили одну таку операцію в районі Вугледара. При цьому очевидно, що йдеться про 4-5 повноцінних бригад (без "батальйонних тактичних груп") плюс підкріплення, що означає щось на кшталт "повноцінної загальновійськової армії". Більше того, стає очевидним, що операції такого ж або навіть більшого масштабу проводяться в районі Кремінної і Соледара.
Це, без сумніву, моя теза, але враховуючи, що "кількість військ, яку можуть одночасно готувати і розгортати вдв і всрф, обмежена", а також "необхідність розпорошення запасів постачання" і обмежену здатність всрф продовжувати вести наступальні операції (внаслідок короткої тривалості підготовки маси мобілізованих резервістів), це має сенс.
Принаймні, це має не менший сенс при перехресному аналізі інших подій в оперативно-тактичному плані. Наприклад: численні російські джерела повідомляють про щось на кшталт "посиленого полювання на українську ППО", яке "стало предметом занепокоєння не лише вкс, але й усіх інших видів збройних сил росії", тобто про широкомасштабні зусилля в рамках того, що на Заході називають "придушенням протиповітряної оборони супротивника", або SEAD (Suppression of Enemy Air Defence).
Звісно, деталей бракує. Наразі я можу лише сказати, що цим займаються переважно підрозділи вкс, оснащені Су-34, а також за допомогою Х-31 і Х-59, і дехто, схоже, применшує значення ситуації, пояснюючи, що вкс переслідує дуже специфічний ЗРК "Бук М1" (тобто український підрозділ, який завдав їм кількох дуже неприємних втрат). Але у випадку сучасної повітряної війни "нормальною практикою" є не розголошувати будь-які подробиці доти, доки вони не з'являться "задовго потому", і тому я не очікую, що вони з'являться дуже скоро. Занадто багато поставлено на карту. А саме:
а) факт, що такі звіти є, означає, що такі операції вже проводяться протягом певного часу (ймовірно, два тижні, якщо не більше), і
б) ніхто не проводить великих операцій SEAD "просто так": такі операції надзвичайно складні, тривалі та дорогі, і, за винятком однієї війни НАТО в Сербії без участі сухопутних військ у 1999 році, проводяться лише на підтримку наземних операцій.
Тепер про розвиток подій на тактичному рівні...
Битва за Кремінну
У той час, як українці повідомляють, що очікуваний великий російський наступ у цьому районі за останні два дні не розпочався, росіяни повідомляють, що він був розпочатий. За їхніми словами, ця операція, в якій беруть участь (у повному складі) 76-а дивізія вдв і БАРС-13, проводиться "в напрямку Красного Лиману, трьома рубежами від сіл Чорнопопівка, Житлівка і від Кремінної через Діброву в північно-західному, західному і південно-західному напрямках". Деякі повідомляють про російські атаки вздовж всієї траси Р066 до Невського і Площанки, а також про захоплення Білогорівки, водночас українські ЗМІ повідомляють про те, що ЗСУ відбили атаку на Ямполівку. Гадаю, нам доведеться почекати і подивитися, що з цього вийде.
Соледарський дискусійний клуб та його "рєдіски" генерали
Зазвичай я "групую" ситуаційні зведення з Донбасу в одну під назвою "Битва за Донбас". У випадку з подіями на ділянці між Сіверськом і Бахмутом я зроблю виняток з цілком конкретних причин.
У той час, як в'язні "вагнера" де-факто "виснажені" (або, принаймні, потребують термінового підкріплення), а те, що від них залишилося, було відведено від Бахмута, вони приєдналися до загального російського наступу, який тим часом був перенаправлений на північ від цього міста. Дійсно: на північ від Соледара. Точніше: між Сіверськом і Бахмутом. Як на мене, те, що відбувається там останні три дні, є найкращим підтвердженням моєї тези про те, що "вееееликий" російській наступ вже дуже навіть відбувається.
Звичайно, це не те, що можна було очікувати від вдв і всрф до цієї війни (див.: "орди механізованих підрозділів, що проникають глибоко в український тил"), але це масований натиск, і його результати "стають неприємними". Натомість це повільна, методична, загальновійськова операція з інтенсивною підтримкою з повітря та артилерії "в російському стилі".
Найгірше те, що завдяки командирам бригад і батальйонів ЗСУ, дислокованих у районі на північ від Соледара, які продовжують поводитися як члени "легендарного" Соледарського дискусійного клубу, росіяни за останні два дні прорвали українську лінію фронту на ширину близько 4-5 км і зайняли села Миколаївка та Сакко-і-Ванцетті, що на північ від Соледара та приблизно 7-8 км на північ від Бахмута.
Бійці "вагнера" в Сакко-і-Вансетті 1 лютого...
...та у Миколаївці 2 лютого.
Наскільки це стало проблемою для ОК "Схід" ЗСУ, видно з того, що не лише 241-ша бригада тероборони (добре оснащений підрозділ з Києва, який раніше дислокувався в Бахмуті) була передислокована на північ, контратакувала в Благодатне і відвоювала принаймні частину села: навіть пошарпана 93-тя механізована бригада повернулася на місце подій і намагається зупинити просування росіян на ділянці між Сіверськом і Бахмутом.
...я повертаюся до "старої" дискусії про практику ОК "Схід" "нагромаджувати" різні підрозділи на вузькій ділянці фронту, створюючи таким чином хаос у підпорядкуванні; але, і особливо, про відсутність дисципліни у конкретних польових командирів ЗСУ та їхній "опір генералам-рєдіскам".
Перелік підрозділів, розгорнутих уздовж лінії фронту між Сіверськом (на півночі) і Бахмутом (на півдні), тим часом нагадує список половини ЗСУ; принаймні, це нагадує ситуацію в районі Соледара-Бахмута на початку січня. Наскільки мені відомо, там є частини 4-ї та 17-ї танкових, 10-ї гірсько-штурмової, 46-ї десантно-штурмової, 61-го мехкорпусу, 77-а аеромобільна бригада, 113-а та 115-а бригади тероборони, 128-а гірсько-штурмова, а також 43-а артилерійська та кілька дрібних "спецпризначенців"... і все одно росіяни просуваються вперед, як правило, завдяки непокорі українських польових командирів, що, в свою чергу, і стало причиною того, що 93-ю ОМБр довелося виводити з відпустки, причому з відпочинку, на який вона вже давно заслужила...
І коли такі речі трапляються, це означає: панове, ви всі облажалися, незалежно від того, наскільки ви незалежні, добре навчені, досвідчені в боях, суперрозумні і які б ви там не були. І все це ціною ваших військ і техніки. Змиріться з цим, прийміть це і почніть, нарешті, виконувати накази: ви можете обговорювати їх до і після дії, але не під час дії, і особливо, якщо вам неодноразово доводили, що ви не праві. В іншому випадку Генштаб України зробить краще, якщо витратить час і ресурси, відправивши вас і ваші підрозділи для вторгнення у Вануату...
Справа в тому, що, як і в Соледарі на початку січня, у ЗСУ достатньо сил, щоб зупинити цей російський наступ. Однак, доки ОК "Схід" не впорядкує систему підпорядкування, а підконтрольні йому підрозділи не почнуть виконувати накази, ситуація навряд чи зазнає якихось кардинальних змін.
Південний Бахмут та Вугледар
Бахмут... в іншому місці, тобто на півдні: я можу помилятися, але ЗСУ, здається, все ще тримаються на цьому ключовому пагорбі над Кліщіївкою, але росіяни продовжують просуватися в долину на південь, а потім на захід від цього села, наближаючись до Іванівського та дороги Т0504, що з'єднує Бахмут з Костянтинівкою. Те, що це ще один із "повільних, методичних", але потужних російських наступів, очевидно з того, що три бригади ЗСУ намагаються зупинити просування на Часів Яр та Іванівське.
Вугледар... ну, коли Рибар каже, що "погода погана" і "наступ призупинено"..., ви знаєте, що відбувається. Насправді, всрф продовжували здійснювати дрібномасштабні атаки, але не досягли нічого, окрім втрати кількох додаткових БМП та живої сили. Досить іронічно спостерігати за тим, як росіяни не можуть знайти рішення для подолання кілометрів відкритого простору під убивчо точним вогнем української артилерії...
Не хвилюйтеся: вони спробують ще раз – принаймні, як тільки штаб 58-ї загальновійськової армії знайде достатньо військ, які не зазнали того, що пережили 40-а і 155-а морські піхотні бригади минулого тижня.
