RSS
СТАТТІ

Засновники Veterano Brownie: Для нас це більше, ніж бізнес

Відома сімейна пара вже давно мріяла про власний заклад
4 березня на Подолі в Києві таки з'вилася моно-кондитерська – перша в країні браунарня. "Якщо ти чогось дійсно хочеш, то береш і робиш. Дуже бісить, коли скептична маса затягує тебе у втрачене покоління. І якщо ми можемо взяти на себе відповідальність, харизму, силу, якість та амбіції, щоб стати рольовими моделями – будь ласка", - так говорять власники браунарні. І їхній досвід дійсно може стати прикладом розвитку не лише ветеранського бізнесу, а взагалі – рушійною силою для досягання мрій.
Засновники Veterano Brownie: Для нас це більше, ніж бізнес

"Ми мрійники і власний заклад – це історія великої мрії" - так говорять Юля і Рома, які два роки тому заснували в Києві бренд Veterano Brownie. Ми про них розповідали минулого року:

"Veterano Brownie": На Сході ми руйнували, а ця історія про створення

У березні виповнилося два роки від створення Veterano Brownie. Чи могли ви усвідомити яким буде ваш розвиток?

Роман Набожняк: Моно-кондитерська – це третій етап нашої стратегії. Тому, ми уявляли такий розвиток. Один з етапів пропустили, бо думали, що проміжним буде цех. Але від ідеї цеху відмовилися, тому, що на мій погляд це нерентабельно.

Юлія Кочетова-Набожняк: Одна справа – що ти декларуєш і у що віриш, а інша – як встигатимеш за реальним світом, що несеться дуже швидко. Ми були мрійниками і це була історія великої мрії. Ми вірили, що все можемо осягнути, і що все так і буде, як ми собі вигадали. Але момент усвідомлення стався, коли ми винайняли приміщення колишнього гастроному на Подолі, провели там демонтаж, вийшли і Рома мені каже: "Юля, а ти усвідомлюєш, що ти тепер співвласниця моно-кондитерської, в тебе заклад на Подолі?". А я на нього подивилася і сказала: "Рома, наразі в нас роздовбаний магаз, а далі подивимося".


Фото: Veterano Brownie

Тобто, усвідомлення прийшло, коли у вас з’явився власний заклад, а не коли була купа замовлень на брауні?

Юлія Кочетова-Набожняк: В цей момент я була просто пані-кур'єрка.

Ми чудово розуміли, що шоколадний бізнес – це майже мемчик в нашій країні.

У нас була велика підтримка, по-перше, за якість продукту, по-друге, за історію самого бренду. Ми частина групи Veterano. Спочатку до нас приходили знайомі зі спільноти, волонтери, журналісти, які працюють на війні. І для нас було крутим усвідомлення того, що ми зробили якусь точку, куди люди можуть прийти. Це дуже надихає. В цей момент приходить усвідомлення, що ти накоїв щось корисне. 

Рома, ти говорив, що після повернення з війни, коли почав створювати брауні, цей процес тебе заспокоював. А Юля додала, що її тішить, що тобі це подобається. Зараз ваша робота які почуття викликає?

Роман Набожняк: А зараз мене заспокоює гугл таблиця. Я собі навигадував багато різних гугл таблиць і на одні і ті самі цифри дивлюся з різних сторін.

Юлія Кочетова-Набожняк: Напевно, ми пишаємося одне одним. Пишаємося людьми, яких знайшли в команду – це болісний і довгий процес. Тому, що знайти своїх людей і свою команду, і вилізти із зашморгу "я сам зроблю краще" - це історія про довіру і про побудову команди, в яку ти віриш і яка вірить в тебе.


Фото: Veterano Brownie

Що було найскладнішого за два роки існування Veterano Brownie?

Роман Набожняк: Найскладніше – не їсти інгредієнти. Мені здається, що коли починаєш власну справу, немає якихось перешкод. Має статися тільки Апокаліпсис для того, щоб ти зупинився. Коли починаєш – будь готовий до складнощів. І потрібно бути готовим все оперативно і ефективно вирішувати. Я читаю книжку "Приціл. Як приймати кращі рішення, коли весь світ проти тебе" і там були слова американського генерала, який казав: "Хороше рішення, прийняте негайно, краще, ніж ідеальне рішення, прийняте з затримкою". Треба діяти швидко і впевнено і бути готовим, що це може бути неправильно.

Юлія Кочетова-Набожняк: Напевно, відмовляти. Колись нам на пошту прийшло замовлення на 76 кілограмових коробочок. А ми фізично не могли б цього зробити. Найважчим, мені здається, було те, що бізнес, справа, якій ти віддаєш свій час, приходить до моменту застою, чи коли тобі здається, що ти нікуди не рухаєшся. Ми довго шукали приміщення, і знаходилися на такому роздоріжжі, з якого важко вийти. Починаєш думати: "а може і не треба, якщо не виходить". Але тут спрацьовує те, що вас двоє. Хтось когось спонукає, підтримує. Хтось каже: "Послухай, ми стільки зробили, стільки людей до нас приходили, писали, говорили, і для стількох людей це важлива історія. Ми можемо підвести самих себе, це завжди найлегше, але ми не можемо підвести людей, для яких ми могли б бути прикладом".


Фото: Veterano Brownie

4 березня у вас відкрилася браунарня. Розкажіть, яким був шлях до її відкриття.

Юлія Кочетова-Набожняк: Ми прекрасно розуміли, що бізнес має або масштабуватися, або померти. Тому наступним нашим етапом мав бути цех, але він не виправдав себе навіть на папері, фінансово це було невигідно. І ми вирішили, що відкриємо заклад. А якщо десерт – то брауні, якщо місце, то на Подолі.

Ми випускники Могилянської академії, Поділ – це місце, де ми провели дуже багато часу, відчуваємо себе максимально своїми.

Але питання інвестицій було ключовим. Рома навчався в школі економіки на програмі підприємництва для ветеранів. Це трьохмісячна програма, фіналом якої є захист бізнес-планів і бізнес-проектів. Ми готували проект Veterano Brownie. Там же Рома познайомився з фондом WNISEF, які фондують в соціальні бізнеси. У них є співпраця і вигідні умови для кредитування в Ощадбанку. Ми увірвалися в історію кредиту. Частково це були наші кошти, частково позичили в друзів та частина грошей, які ми зібрали за допомогою краудфандингу. Нам порадили робити не класичну історію із спільнокоштом, а зробити внесок і обмежену кількість внесків, та запропонувати людям щось важливе за це. Ми вирішили, що перший внесок буде 500 доларів. Порахували по рідним і знайомим, що назбираємо 10 людей, які зможуть нам допомогти. А потім була історія про те, що ти сам собі кидаєш виклик. Зупинилися на кількості 30 патронів. Два тижні писали сценарій, знімали його похапцем, бо треба було кудись бігти. За три дні в нас була черга з патронів, з людей, які хотіли в нас інвестувати.


Фото: Veterano Brownie

І ми були шоковані. Звісно, ми запропонували класні подарунки за ці внески. У всіх наших патронів є іменні чашечки, вони стоять в закладі на барі. Кожен обрав, що він хоче на ній написати – хтось писав імена, хтось – якісь важливі слова для себе. Вони завжди в нас безлімітно можуть пити каву і кавові напої з цих чашечок. В них пожиттєвий брауні на їх День народження. Всі дивувалися, коли чули "пожиттєво", але ми з Ромою впевнені, що якщо в тебе є бізнес і ідея, то треба в неї вірити до кінця. 


Фото: Veterano Brownie

Всі наші патрони – перші гості, які були на закритому відкритті. Вони будуть першими дегустаторами нових смаків. Мають корпоративну знижку для свого проекту або офісу. І ще матимуть майстер-клас від Роми з приготування десерту. Можливо це все зробило ажіотаж, але таким чином ми зібрали 15 тисяч доларів. Це була інвестиція, яку ми вклали в дизайн-проект і в початок ремонту. Ми запитували в інших наших знайомих, які мають бізнес, наскільки вони не вписалися в свої прорахунки, і коли нам казали: "в 3-4 рази", ми з полегшенням зітхнули зі своїми 30%.


Фото: Veterano Brownie

Чи уявляли наскільки власний бізнес – це відповідально і цілодобово?

Юлія Кочетова-Набожняк: Мені здається, не можна бути готовим до всього ніколи в житті. Бізнес – це просто досвід, який ми отримуємо. Але ми не малювали собі метеликів, єдинорогів і веселок щодо того, що будемо лежати на пляжі, пити коктейльчик, а бізнес працюватиме без нас. Звісно, що я так само пішла в школу барист, щоб розуміти як це робиться. Інколи, коли в нас багато людей, я своїми ручками готую каву. Так само, як Рома може підстрахувати браунарів і кухню десертів, я можу підстрахувати каву і бар. Ми розуміємо, що це 24/7, що для нас це більше, ніж бізнес. Якби ми просто хотіли робити гроші, напевно робили б це якось інакше і не вкладали б в це стільки себе, душі, бажання. Коли ми з Ромою говорили про початок роботи, він сказав, що для нього важливо, щоб це було частиною Veterano. Йому було дуже важливо повертатися до спільноти і розбудовувати спільноту.


Фото: Veterano Brownie

Роман Набожняк: Вважаю, що потрібно вміти перемикатися. Тому, що, коли ти постійно варишся в одній справі, в тебе немає шансу вийти "out of box" і подивитися на все це збоку. Власне, прикладом є взагалі те, як народилася наша справа. Нам треба було поїхати на інший континент, в іншу країну, відключитися від новин і десь в Індії, Непалі весь цей пазл наших ідей зібрався в купу. Таким чином є час, щоб подумати трохи далі, ніж завтра або наступний тиждень. Фізичне віддалення від справи, мабуть, найкращий спосіб перемикатися. Я зараз намагаюся зібрати себе до купи і перемкнутися трохи на справи, які пов’язані з музикою, з групою. Насправді, коли ми в закладі, нам з Юлею складно займатися виключно роботою, бо ми постійно відволікаємося на якісь дрібниці, які для нас не є дрібницями. Наприклад, неправильно розкладене меню, або недосипаний цукор, або щось недотерте… Дуже складно сконцентруватися над більш значущою роботою, хоча, ми розуміємо, що наше завдання – ставити перед собою задачі вищого рівня для розвитку бізнесу.

Наскільки складно поєднувати роботу у Veterano Brownie і творчу роботу, адже ви обоє творчі люди?

Роман Набожняк: Це не робота – це наше життя. Якщо займатися одним і тим самим  - це нудно, а для чого жити нудно?

В бізнесі є якісь нудні справи, до яких має бути готовий початківець?

Роман Набожняк: Підлогу мити щоранку…

Юлія Кочетова-Набожняк: Зовсім не прикольно.

Розкажіть про ваш персонал…


Фото: Veterano Brownie

Роман Набожняк: Команда. Зараз їх шестеро – троє хлопців – ветерани, троє дівчат – переселенки. У нас навіть перше звільнення було – через контактну алергію на какао. 

Юлія Кочетова-Набожняк: Був крихкий, ніжний фідбек від вимушених переселенців. У нас в команді працюють виключно ветерани і вимушені переселенці з Криму і Донбасу. І коли ми розміщували вакансії, мені дзвонили люди з різних ресурсів пошуку роботи, і такі, які нам не підходили, яких не влаштовував графік, або якісь інші моменти, але вони є вимушеними переселенцями. Вони говорили, що це круто, що в нас є візія про те, що ці дві групи можуть працювати разом і створювати разом. Ми, як пара, в якої є свій досвід війни, віримо, що українське суспільство не розділене на купки ветеранів, тих, хто жертвує на армію, вимушених переселенців, людей, яким немає різниці, якою мовою говорити.

Рома, ти мене виправив - "команда", а не "персонал", у вас немає такого, що народ працює, а ви директори?

Роман Набожняк: Думаєш, ми підлогу не миємо і посуд? 

Юлія Кочетова-Набожняк: Якось я прибирала у вбиральні, а  Міша, наш бариста, прийшов і запитує: "Хто є?". Хтось з кухні сказав: "Юля є". І він перепитав: "А Юля браунарка чи Юля начальниця?" У нас дві Юлі в команді. Важливо вибудувати адекватну атмосферу, коли можна обговорити все. Ми створили анонімне опитування команди, щоб зрозуміти, що ми можемо покращити. Це скоріше не так про "friendly service", як про те, що гості, які приходять, відчувають, яка атмосфера у вас в команді.

А чи повинна бути в колективі субординація, попри те, що ви всі дружні? 

Роман Набожняк: Ми діємо спільно, але я – злий поліцейський, а Юля – добрий.


Фото: Veterano Brownie

Юлія Кочетова-Набожняк: Мені дуже важливо, що буде відбуватися з нашою компанією надалі, ми про це відкрито з усіма говоримо.  

Як організувати роботу з відвідувачами?

Юлія Кочетова-Набожняк: Коли я вчилася в університеті, по Work and Travel працювала в туристичній фірмі в Німеччині і потім працювала в рибному ресторані. До того моменту, коли я спробувала бути офіціантом, я була дуже снобським клієнтом. В мене завжди багато було вимог до цієї сфери. Не знаю, звідки це у мені. Я завжди дивилася наскільки щиро мені офіціант посміхається, наскільки круто вирулює конфлікти. Потім, коли сама спробувала, трохи попустилася. Якщо мені щось не подобається, я не залишаю чайові, але завжди проговорюю офіціанту чому. Вважаю, що це найкрутіший досвід, якщо клієнт чесно пояснив, що сталося.

Ви починали з трьох смаків брауні, зараз їх 14. Що це за смаки?

Юлія Кочетова-Набожняк: Зазвичай, коли ми розповідаємо гостям біля вітрини про всі смаки, в людей на обличчях розгублення, відчай, "хочу все" і нерозуміння. В нас є смаки на білому шоколаді – блонді – брауні навпаки. Блонді ми посипаємо мигдалем, є ще матча блонді – з японським чаєм матча і горішками кеш’ю. Є на темному бельгійському шоколаді, класичний, з фундуком, з бананами, з вишнями, з цитрусовим мармеладом. На тертому 100% какао – це наша авторська рецептура, фактично прямий продукт переробки какао-бобів. На ньому ми робимо екстра смак, солону карамель і сир Каліфорнія, вишню і дорблю, волоський горіх. Просто дуже хотілося створити смак, який дивуватиме і не вкладатиметься в голову – "о боже, навіщо ви запхали сир з пліснявою в середину нормального, зрозумілого шоколадного десерту?" Але це одні з наших топових смаків, які дуже подобаються нашим гостям. Це крутий гастрономічний досвід. Нещодавно додалося ще два смаки – брауні лимонний курд та полуничний чізбрауні.


Фото: Veterano Brownie

В мережі став популярним хештег #brownieface – це що?

Юлія Кочетова-Набожняк: Це частина концепції. Не ми вигадали сам хештег. В Інстаграмі за ним є фото діточок, які їли шоколад і це дуже видно по їхнім обличчям. Мами їх фотографували і виставляли ці фото з таким хештегом.


Фото: Veterano Brownie

Коли ми вперше вийшли в офлайн на маркети "Всі свої", побачили як гості дегустують брауні. І в момент, коли ти вперше кусаєш шматочок, дуже важко приховати свої справжні почуття. Міміка людей видає. #brownieface – це момент, коли людина вперше дегустує наш брауні і не може нічого з собою зробити. Ми використали це в оформлені закладу. У нас є постери команди, яка на зйомці їла брауні і кайфувала зі своїми #brownieface. Коли ми це зрозуміли, почали підглядати за гостями. Тепер це наш хештег. Ми використовуємо його в оформлені закладу, даруємо наліпочки з #brownieface і хочемо запустити таку річ – щомісяця за цим хештегом серед наших гостей ми будемо обирати найкрутіший #brownieface. Цій людині, яку оберемо разом з командою, подаруємо коробочку з десертом, зробимо фотосесію і повісимо фото в закладі. Адже, будь-яке місце роблять люди. Хочемо щомісяця додавати по одному #brownieface наших гостей.


Фото: Veterano Brownie

Яка вартість брауні?

Юлія Кочетова-Набожняк: Замовлення будь-якого смаку у нашому закладі – 1 шматочок – 85 гривень. В цю вартість ми вкладаємо кульку морозива (фісташкового або пломбіру). Коробочка на три однакові шматки коштує 240 гривень, і коробка на 9 однакових шматочків одного смаку (це кілограм) – 500 гривень. Можна комбінувати, але тоді вартість буде рахуватися як за окремі шматочки.


Фото: Veterano Brownie

Спільний бізнес чоловіка і дружини впливає на стосунки? 

Роман Набожняк: Ні. Немає в нас особистих стосунків, ми приходимо з роботи і вирубуємось.

Юлія Кочетова-Набожняк: Звичайно. Наразі не навчилися поєднувати творче життя, бізнес і інвестувати у сім’ю як у проект. Ми мали досвід нашої весільної подорожі в Непалі. І ходили в Гімалаї. Це були мої перші гори. Мені здається, що перший похід – був в мене найгіршим. Мені натер мій класний рюкзачок, нічого не хотілося, я ридала, казала: "ти мене в це затягнув"… А потім ми піднялися на майже 5 тисяч метрів. В моменти, коли ти йдеш, в процесі, тобі важко, ви один одного бісите, здається, що краще було б робити щось інше, що ти знаєш як краще… Але ви чомусь йдете разом. Під час цього процесу потрібно в голові тримати результат цього. В цей момент, коли ви стоїте вдвох на горі у 5 тисяч метрів і дивитеся на світ, немає нікого більше в світі. І ти розумієш, що ви все пройшли разом, щоб бути в моменті і насолоджуватися результатом. Бізнес – це важко, сімейний бізнес – це важко. І взагалі, стосунки – це теж робота, проект, в якому треба бути партнерами. Нам треба розуміти куди ми йдемо і йти разом.

Які емоції у вас виникли за час існування браунарні? 

Роман Набожняк: Для мене найемоційнішим моментом було те, як з рахунку списалася зарплата всім працівникам. Це було так круто. Ми створили робочі місця, на ділі підтверджуємо, що не потрібно нити і розповсюджувати зраду і що все в твоїх руках. 

Юлія Кочетова-Набожняк: Нам багато друзів говорило: "ви бахнуті, зараз вибори, невідомо як все зміниться… Як зміниться суспільне ставлення до ветеранів". Мені здається, що війна, як досвід, який є в нас з Ромою, дає чіткий меседж – не треба нічого чекати. Якщо ти чогось дійсно хочеш, то береш і робиш. Дуже бісить, коли скептична маса затягує тебе у втрачене покоління. І якщо ми можемо взяти на себе відповідальність, харизму, силу і якісь якості та амбіції, щоб стати рольовими моделями – ми це робимо.

Що у вас далі в планах?

Роман Набожняк: Поспати.

Юлія Кочетова-Набожняк: Виспатися вдвох, поснідати разом…А взагалі - ще один заклад. А потім мережа. Все класично. Доберемося до Марсу, потім подивимося як щодо інших Галактик. 

Підписуйтесь на iPress.ua в соціальних мережах Twitter, Facebook та Google+. Будьте в курсі останніх новин. Якщо ви помітили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити редакцію
Розкажіть друзям!

Читайте новини також російською мовою.

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ
НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

КОМЕНТАРІ (0) +

Додати коментар

30 04 2019 13:07
МЕДІА
iPRESS РАДИТЬ
СТАТТІ