Вибачте, що цей звіт виходить пізно. Були деякі технічні проблеми з подкастом, які нарешті вирішені, але це означає, що він вийшов тільки вчора вранці. Я не хотів випускати оновлення на вихідних і подкаст одночасно, тому зробив невелику перерву між ними. Однак тепер, коли подкаст вийшов, я подумав, що можу додати деякі додаткові коментарі, зокрема про те, що сталося за два дні після його запису. Найважливішою з них була зустріч Макрона, Шольца і Туска в п'ятницю у другій половині дня.
До речі, я вважаю, що це чудовий епізод подкасту, де ми з Миколою Бєлєсковим висвітлюємо багато найважливіших питань сьогодення, включно з різними дебатами щодо міжнародної підтримки України, способами висвітлення війни та ситуацією на полі бою. Будь ласка, послухайте, якщо вам цікаво.
Веймарський трикутник: Макрон-Шольц-Туск. Британія мала б бути з ними
Ці три лідери багато в чому є ядром, яке визначатиме остаточну форму європейської допомоги Україні. Польща, Німеччина і Франція разом представляють велику концентрацію військової та економічної сили Європи, і вони є членами як ЄС, так і НАТО. Так, Британія мала б бути в цій групі, і навіть могла б її очолити. Однак Британія послабила себе через Брекзіт, і, не будучи в ЄС, вона ніколи не зможе бути повноцінним європейським лідером. Таке життя.
Важливість Веймарського трикутника була посилена в п'ятницю під час зустрічі цих трьох лідерів. Протягом попередніх двох тижнів здавалося, що між ними зростає прірва або, точніше кажучи, між Макроном і Туском, з одного боку, і Шольцем, з іншого. У той час як Макрон дедалі голосніше заявляв про необхідність перемоги над путіним і необхідність для Європи розглянути раніше немислимі кроки для досягнення цієї мети, Шольц залишався вірним більше неескалаційній позиції. Це призвело до зростаючої риторичної суперечки між французами і німцями. Оскільки французи, починаючи з Макрона, стали більш відвертими у своїй позиції, німці звинуватили їх у створенні розколів.
У той час як це відбувалося, польський уряд наближався до французької позиції. На минулих вихідних було важливим, що міністр закордонних справ Польщі говорив в дусі Макрона про можливість введення польських військ в Україну.
Глибокий розкол між Німеччиною та Польщею/Францією був би великою проблемою для України та Європи в цілому. Попри всі вагання німецького уряду щодо Taurus та інших систем дальнього радіусу дії, німці були найщедрішим донором допомоги Україні в Європі, а німецька економіка залишається локомотивом для більшої частини континенту. Саме тому зустріч у Берліні мала велике значення.
І поки що передвісники досить добрі. Варто відзначити, як три лідери діяли узгоджено, щоб виставити результати дуже позитивно і підкреслити свою єдність. Макрон і Шольц опублікували в Твіттері ідентичні заяви про зустрічі, і Макрон, схоже, доклав усіх зусиль, щоб достукатися до Шольца. Туск, тим часом, опублікував досить зухвалий, позитивний твіт про результати.
Доброю новиною для України, окрім того, що вони втрьох порозумілися, є те, що Макрон після демонстрації єдності продемонстрував, що не збирається відступати від своїх попередніх заяв про те, що відправка військ в Україну тепер можлива. Він дещо пом'якшив свою риторику, але залишився непохитним у тому, що військове втручання в Україну не знімається з порядку денного, і що Франція має право робити те, що вона хоче.
Макрон дав інтерв'ю газеті Le Parisien, яке Le Monde передала таким чином:
Французький президент не відмовився від своєї позиції, але підкреслив, що західні союзники не будуть перебирати на себе ініціативу. "Можливо, в якийсь момент, хоча я б цього не хотів, нам доведеться проводити операції на місцях, якими б вони не були, щоб протистояти російським силам. Сила Франції в тому, що ми можемо це зробити", – сказав Макрон в інтерв'ю газеті Le Parisien у п'ятницю.
І це був найбільш м'який з усіх можливих варіантів поведінки Макрона. Він так і не відмовився від припущення, зробленого кількома днями раніше, що якщо Одеса чи Київ будуть близькі до того, щоб перейти під владу росії, це стане червоною лінією, яка може автоматично спричинити європейське втручання.
Це дуже важливо. Веймарський трикутник залишився разом, і в той же час риторичне поле змістилося набагато більше на користь України. Макрон фактично "нормалізував" ідею про те, що європейські війська можуть опинитися в Україні, і це тепер є невід'ємною частиною розрахунків. Це, можливо, перший раз, коли європейці кинули камінь в город путіна. російський диктатор регулярно диктував європейську дискусію своїми погрозами ескалації, тепер йому потрібно розглянути можливість європейської ескалації.
Люди, які хочуть повної ясності, не розуміють суті. Вся ефективність цього полягає в тому, що путін не може знати, що викличе реакцію Європи. Насправді, Макрон зараз грає з оцінками путіна і нехай це продовжується.
Що говорить спікер Джонсон у Вашингтоні? Він постійно зволікає, ухиляється і викручується
Після зустрічі Веймарського трикутника Туск цікаво переключив свій вогонь на Вашингтон і, зокрема, на Палату представників. Протягом решти вихідних він зробив низку заяв, закликаючи Палату представників схвалити допомогу Україні. Він фактично звинуватив тих, хто гальмує надання допомоги Україні, в тому, що через свою позицію вони ризикують "тисячами" українських життів.
Звичайно, він має рацію.
Малоймовірно, однак, що репліка Туска матиме велике значення. Реальну владу має спікер Джонсон. Він, здається, сказав, що голосування щодо допомоги Україні відбудеться в якийсь момент і це змусило багатьох з тих, хто відчайдушно прагне отримати схвалення допомоги Україні, святкувати.
Ось як передали його слова.
Джонсон повідомив сенаторам, що Палата представників направить пакет допомоги Україні до Сенату, але висунув ідею зробити його програмою позики або лізингу, щоб американські платники податків не витрачали десятки мільярдів доларів без жодних сподівань на повернення.
Хоча я є палким прихильником України, я не бачу нічого особливо нового чи особливо обнадійливого в цій конкретній заяві. По-перше, Джонсон відомий тим, що намагається говорити позитивні речі, з ким би він не розмовляв. Він зазнав різкої критики з боку сенаторів-республіканців, і тому кинув їм кістку, щоб вони від нього відчепилися.
Немає жодного графіку голосування, жодного уявлення про те, що буде в законопроекті, лише туманне уявлення про те, що він відрізнятиметься від законопроекту, прийнятого Сенатом. Це дійсно не обіцянка і не план.
Я бачу, що Джонсон постійно зволікає, ухиляється і викручується. Зараз друга половина березня, а в Палаті представників немає жодного законопроекту чи голосування. І вгадайте, що після цієї п'ятниці (22 березня) Палата представників не збиратиметься протягом 2 тижнів, а це означає, що до квітня нічого не буде розглянуто.
Чим довше чекати, тим менша ймовірність того, що законопроект буде прийнятий або проголосований. Чим ближче до виборів, тим більше посилюватиметься контроль Трампа над партією і тим більше зростатиме потреба Джонсона у поклоні перед Трампом. А Трамп стає дедалі більш ворожим до України - про що свідчать його вчорашні коментарі.
Тому я не слухаю нічого з того, що говорить Джонсон, все, що я шукаю – чи є законопроект і чи заплановане голосування. Якщо ні, то все, що є, – це петиція про голосування від членів палати представників. І на неї все ще не вистачає необхідної більшості.
По суті, шанси на те, що Палата представників схвалить допомогу, в кращому випадку 50 на 50, і Україні та її європейським прихильникам потрібно готуватися до цього.
Власне війна. Кампанія проти російських нафтопереробних заводів
У порівнянні з усіма політичними маневрами в західних столицях, війна в Україні на фронті залишалася статичною, а головною подією стала українська кампанія проти російських нафтопереробних заводів.
Після відходу українських військ з Авдіївки лінія фронту знову майже не просунулася. Відбулися зсуви на кілометр то тут, то там, але без прориву і без значного відходу українських військ. Надія для України полягає в тому, що це відбувається навіть тоді, коли вогонь української артилерії (через припинення американської допомоги) значно зменшився. Чим довше лінія фронту залишатиметься статичною, тим краще, оскільки це дозволить Україні побудувати глибші та якісніші оборонні рубежі.
І якщо лінії бойових дій залишаються статичними, то Україна посилила стратегічну війну атаками на російські нафтопереробні заводи на цьому тижні, завдавши удару по ряду з них (за багато сотень миль від самої України).
Дим, що піднімається з російського нафтопереробного заводу, на супутниковому знімку.
Ця кампанія, як я намагався описати в цьому дописі, має реальні перспективи для України, але вона буде дуже важкою. Вона вимагатиме відданості та великих запасів. Проте, це ще раз показує, що Україна може бути більш ефективною у своїх дальніх атаках з використанням дешевших систем, ніж росія з її дуже дорогими ракетами.
