RSS
СТАТТІ

"Вікінг-масаж": Ветеран АТО втілив мрію дитинства і лікує масажами

Він робить селфі зі своїми клієнтами і захопливо розповідає про свою роботу, навіть коли працює поспіль понад 13 годин
Костянтин Чабала – демобілізований боєць 72 бригади, після війни кардинально змінив свою роботу. Костянтин зайнявся справою, яку назвав "Вікінг Масаж". Тепер він в прямому сенсі приносить людям радість і полегшення.
"Вікінг-масаж": Ветеран АТО втілив мрію дитинства і лікує масажами Фото: з особистого архіву Костянтина Чабали

На війні спочатку було страшно, а потім цікаво

До війни я довго шукав себе. Хотів стати спортсменом, грав у волейбол. Але припинив, після отриманої травми. А потім мені сподобалося в освітній сфері. Можна сказати, я рекламував освіту. Займався набором студентів в університет "КРОК", розповідав, як це класно – мати вищу освіту. Працював в українському центрі оцінювання якості освіти. Займався аналітикою, дослідженнями. А потім мені запропонували пройти конкурс на фахівця з питань освіти у Міністерстві освіти і науки.


Фото: з особистого архіву Костянтина Чабали

Я пройшов конкурс, відібрався і працював державним експертом директорату вищої освіти.


Фото: з особистого архіву Костянтина Чабали

В армію у 2015 році я йшов з посади директора департаменту зв’язків з громадськістю університету. Потрапив в 4 хвилю мобілізації до 72 бригади. Служив в зенітному взводі 1 батальйону.


Фото: з особистого архіву Костянтина Чабали

Спочатку було страшно, потім цікаво. Я на два місяці повернувся додому, коли бригада перебувала на ротації. Коли у жовтні 2016 року бригада заїжджала в Авдіївку, хлопці мене покликали з собою. І я ще на півроку з ними поїхав. Другий раз не було страшно, було одразу цікаво.


Фото: з особистого архіву Костянтина Чабали

На початку січня 2017 року я отримав поранення. Тоді були сильні бої в Авдіївці, в районі "промзони". Один з них тривав хвилин 40. Нас обстріляли з "Васильків" (міномет 82 мм калібру), міна влучила в дерево, осколки зрикошетили від замерзлих мішків і влучили в мене. Один пройшов між лопаткою і плитою бронежилета та вилетів у комір. Другий зайшов над коліном, пройшов по нозі і теж вилетів…

Коли повернувся додому, почав дивитися інакше на життя, на ранки і вечори. Весь час хочеться щось робити, не сидіти і не дивитися в стелю.

Масажі мені снилися і від них не відвертало –
це круте відчуття

Можна піти з війни, але війна не завжди йде з тебе

Чесно кажучи, мені подобалося працювати в Міністерстві, але я просто не потягнув морально. Моральне перенапруження трохи вибило з колії. Я потрапив в реабілітаційний центр. Думав, чим би займатися. Якщо працювати головою, це, знову таки, складно морально. Треба була робота руками. І раптом згадалася дитяча мрія. Мені завжди подобався масаж. Але в 20 років слово "менеджер" сприймалося краще, ніж "масажист". А в 40 років це вже не має значення. Якщо це мрія з дитинства, не означає, що я про неї забував протягом 20 років.


Фото: з особистого архіву Костянтина Чабали

Коли я чітко вирішив, що працюватиму в сфері масажу, перше, що зробив – почав шукати курси, які мене офіційно навчили б і дали сертифікати, з якими я зміг би працювати. Закінчив кілька курсів. Багато читав, тренувався. 

На початковому етапі я дуже вагався, як правильно все зробити. Було два варіанти – оформитися як приватний підприємець, взяти в оренду кабінет і працювати на себе. Чи другий варіант – домовитися з медичним центром і працювати разом, отримуючи досвід і клієнтську базу. Більше, звичайно, хотілося працювати на себе. Але перед завершенням курсів, мені запропонували спробувати себе масажистом в медичному центрі. Я пройшов співбесіду, тест драйв, і зараз працюю в медцентрі "МедіАн".

Якщо є драйв від роботи, якщо зранку йдеш посміхаючись, то дуже швидко вчишся всьому, що маєш робити. А якщо зважити, що за грудень, наприклад, зробив понад 100 масажів тільки на базі медичного центру, то в мене досить велика практика.


Фото: з особистого архіву Костянтина Чабали

Сьогодні я більше займаюся страховою медициною. Приходять люди по страховкам і я роблю масажі. Окрім цього, в позаробочий час проводжу масажі друзям, знайомим.

Інколи вистачає п’ять сеансів масажу, інколи потрібно і 15. Можна зробити один масаж. Це залежить від запиту. Наприклад, приходить людина, в якої болить шия. З вірогідністю у 80% відсотків, якщо болить шия, то болить і поперек. Якщо я розумію, що в людини затягнута нога і від цього в неї болить поперек, то масажуватиму не поперек, а зроблю кілька масажів ноги, щоб її відпустило і від того відпустить й поперек. 

"Ну що: 

- обігрівач увімкнув, щоб людям тепленько було;

- костюм масажиста вдягнув;

- журнал заповнив;

- кушетку трошки нижче опустив, щоб вам зручніше злазити було.

Сиджу тепер, чекаю клієнтів. Ще 20 хвилин, і почну причиняти добро".

Так Костянтин описує початок робочого дня.

З власного досвіду можу сказати, - вистачило лише три сеанси, аби болі, які турбували в попереку, зникли. Я уявляла це дещо інакше, ніж вийшло насправді. У моїй уяві масаж – це розслаблюючий приємний процес, після якого відчуваєш себе легко і немає жодних болючих відчуттів. В певні моменти так і є, але насправді – це болючий процес. Але після нього справді зникає біль.

"Я знаходжу болючу точку і починаю в неї інтенсивніше тикати", - жартує Костя про лікувальний масаж.

Ціни на масаж різні. Від 130 до 500 гривень за сеанс.

Окрім того, ми з друзями з "Ветеран Хабу" знайшли компромісний варіант для ветеранів, - раз на тиждень я працюю там, без грошей. 

Коли масажі мені почали снитися і я зрозумів, що мене від цього не відвертає – це було круте відчуття. Якщо цю роботу не любити, вона дуже швидко набридне. Це важка робота, велике фізичне навантаження – на руки, на спину. Але мене мотивує те, що я можу встати і робити щось не для себе. Для себе мені не цікаво. 

Інших масажистів розглядаю як стимул працювати більше, краще. У світі близько 7 млрд людей. Мені в рік для того, щоб повноцінно працювати, потрібно приблизно зробити масажі 300-400 людям. З 7 млрд знайти до 500 людей можна легко, не створюючи один одному конкуренцію. 

Окрім того, що Костянтин зараз займається улюбленою справою, про яку мріяв з дитинства, минулого року він також написав книгу про війну.

Під час служби він писав вірші. Вони увійшли до збірки "В.О.П. (Війною Організовані Поезії)". Говорить, що так виходили емоції. Потім емоції почали виливатися в розповіді.


Фото: з особистого архіву Костянтина Чабали

Книга воєнних розповідей Костянтина Чабали називається "Вовче". Автор говорить, що книга художня, але емоції в ній справжні.


Костянтин Чабала на презентації своєї книги "Вовче". Фото: з особистого архіву

Також Костя минулого року брав участь у відборі до національної збірної у "Invictus Games"

Танцював у проекті "Запроси мене з війни", де хлопці-ветерани танцювали з дівчатами-волонтерами.


Фото: Фото з особистого архіву Костянтина Чабали

А також, знявся у мотиваційному ролику "Завдяки тобі" – кампанії, яка закликає дякувати за захист військовим і ветеранам, прикладаючи руку до серця при зустрічі з ними. 

Всі розмови з Костею наштовхують на думку, яку він сам чітко описав в себе на сторінці:

"Життя, час від часу, грається з нами у смішні ігри. Не треба опускати руки – живіть тут і зараз, і радійте хоча б тому, що можете це робити! Знаходьте щастя у дрібницях! І не бійтеся йти за мрією!"

Підписуйтесь на iPress.ua в соціальних мережах Twitter, Facebook та Google+. Будьте в курсі останніх новин. Якщо ви помітили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити редакцію
Розкажіть друзям!

Читайте новини також російською мовою.

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ
НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

КОМЕНТАРІ (0) +

Додати коментар

28 01 2019 15:24
МЕДІА
iPRESS РАДИТЬ
  • Андрій Осадчук: Важливо не просто зайти в парламент, критично важливо з ким туди йти"Я абсолютно переконаний, що однією із драм останніх десятиліть і драмою наших стосунків з олігархатом є фактична відсутність політичних партій, як незалежних суспільних інституцій, які мають відігравати ключову роль у представницькій демократії"
  • Алекс Лісітса: Похід в політику – це мій внутрішній протестАлекс Лісітса – український громадський діяч, провідний фахівець аграрного та харчового секторів економіки. Деякий час навчався та працював у Німеччині. Повернувшись до України, створив "Український клуб аграрного бізнесу", пізніше – очолив компанію ІМК. Зараз це підприємство котирується на Варшавській фондовій біржі, обробляє 123,9 тис га землі на Полтавщині, Сумщині та Чернігівщині, має елеваторні потужності 550 тисяч тонн
СТАТТІ