Кілька слів до пояснення заголовка нашого матеріалу "Видибай, Юля, Видибай!". Найменше хотілося б, щоб хтось побачив у ньому ототожнення нинішньої політичної ув'язненої, колишнього прем'єр-міністра України Юлії Тимошенко з главою древньослов'янського пантеону Перуном.
Як розповідають київські легенди, князь Володимир Великий при хрещенні тодішньої Київської Русі змушений був зруйнувати святилище язичницьких богів, а головного серед них Перуна наказав стягнути з нинішньої Старокиївської гори по Боричевому узвозу і скинути у Дніпро. Але скільки б не намагалися воїни князя Володимира виштовхувати дерев'яну скульптуру Перуна на бистрину річки, щоб він поплив якнайдалі, він ніби відгукнувся на заклики киян, які волали до нього: "Видибай, боже, Видибай!" - тобто, вийди, боже, на берег, вийди! На тому місці, де пристав до берега ідол Перуна, тепер урочище Видубичі. З поглибленням християнізації Київської Русі заклик до язичницького бога Перуна "видибати" змінився у свідомості тодішніх киян якимись безликими майстрами дублення, місцем роботи яких нібито і було це урочище.
Фото: president.gov.ua
Нинішній президент України Віктор Янукович, який уявляє себе сучасним Володимиром Великим, щоб створити в стольному Києві Новодонецьке князювання, теж почав вирубувати коло політиків-опонентів: когось посадив у в'язницю, а когось - змусив емігрувати. А найголовнішу свою суперницю - Юлію Тимошенко, яка на президентських виборах програла йому жалюгідні 4% голосів, велів, як князь Володимир Перуна, "втопити" у судових справах, щоб, не дай новий християнський Бог, не "видибала" знову на політичну стежку. Але, як виявилося, народу України, і насамперед киянам, Новодонецьке князювання не припало до душі. Тому й суботній урочистий об'єднавчий з'їзд партій, які об'єдналися з "Батьківщиною", висунув Тимошенко кандидатом у президенти на виборах 2015 року!
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Тимошенко з-за ґрат: "Я все ще жива"
Однак найближчі соратники Віктора Януковича намагаються заразити виборців своєю впевненістю в його безальтернативності. Прем'єр-міністр Микола Азаров прямо заявив на цьому тижні: "Будь-хто, хто аналізує політичну ситуацію в країні неупереджено, незашорено, чудово розуміє, що в України є приблизно 7 років стабільності. Це очевидний незаперечний факт". Оскільки, мовляв, нинішньому керманичу України Віктору Януковичу немає заміни: "Можна розкручувати які завгодно "мильні бульбашки", але це не змінить того факту, що альтернативи Президенту немає, і тому стабільність збережеться. Що буде через 7 років, але, я думаю, що ми побудуємо економіку нормальну за цей час", - заявив Азаров.
Вдавшись до улесливості, прем'єр-міністр спробував оживити радянський політичний міф. Він, мабуть, засумував за часами своєї молодості, коли СРСР під управлінням - КПРС - костеніє в застої: "Немає жодного прикладу в світі, де б економіка стабільно розвивалася при політичній нестабільності. Це аксіома. Не йдуть гроші туди, де політична нестабільність, де часто змінюється влада, часто змінюються правила гри", - висловив своє кредо Азаров.
Фото: Андрій Товстиженко/ZN.UA
Багато хто сьогодні, звичайно ж, не згадають, як радянська комуністична пропаганда паплюжила політичну систему Італії за мало не щорічну зміну урядів. Однак, незважаючи на це, Італія вже в 1975 році увійшла поряд з Великобританією, США, Францією, ФРН і Японією до складу "великої шістки"! І що ж, хіба можна сьогодні порівнювати економічний потенціал Білорусі, де стабільно, як на цвинтарі, мало не 20 років, з потенціалом традиційно політично нестабільної Італії? Або, може, Казахстан на чолі з незмінним впродовж 20 років лідером Нурсултаном Назарбаєвим увірвався до 20 найбільш розвинених країн світу?
Може, прем'єр-міністр України Микола Азаров мав на увазі щось інше, оскільки не можна вважати випадковою обмовкою слова про часті зміни правил гри. Але хіба ж не відчула Україна на собі стабільність а ля президент Кучма, при якому і правила гри не змінювалися протягом цілого десятиліття, і прем'єр-міністри змінювалися мало не щороку, а до великої двадцятки так і не дострибнули!
Отже, може бути так, що зміна державного керманича в 2015 році матиме благотворний вплив на швидкість українського локомотива.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: 2015: порядок денний для опозиції та проблема Тимошенко
Новини про партійні з'їзди у людей в Україні давно не в пошані. Спробуйте впильнувати за півтора сотнями партій, які постійно діляться і зливаються, але не мають хоч трохи серйозного суспільного відгуку. Як не мають громадського відгуку і державні візити президента України Віктора Януковича: його візити на цьому тижні в Сербію і Словаччину для участі у 18-му саміті глав держав Центральної Європи не викликали дискусій у пресі. Чергова державна риторика і передвідпускні настрої публіки не дозволили оцінити рівень важливості участі президента України в цих заходах.
А ось об'єднавчий з'їзд опозиційних партій не міг не привернути уваги. І не тільки тому, що глава партії перебуває в ув'язненні: мовляв, чи зможуть і як саме подолати розпал пристрастей соратники без неї? А й тому, що об'єднання "Батьківщини" Юлії Тимошенко, "Фронту змін" Арсенія Яценюка і партії "Реформи і порядок" Сергія Соболєва повинне було подати сигнал суспільству, що новостворена найбільша опозиційна партія готова запропонувати йому не тільки програму дій, але і лідера, і команду, яка буде її втілювати.
Фото: byut.com.ua
І справді, Юлія Тимошенко залишилася головою партії, її висунули кандидатом у президенти, була одноголосно прийнята ідеологічна платформа - маніфест "Європейська Україна". У ньому, зокрема, сказано: "Стратегічна мета партії - постійне вдосконалення справедливості в усіх її вимірах, досягнення високого рівня життя людей, повноправне членство України в Європейському Союзі, приведення всіх сфер суспільного життя у відповідність з європейськими стандартами".
У маніфесті відображені цінності, які сповідують члени партії "Батьківщина": верховенство права та демократії, права і свободи людини, створення рівних можливостей для кожного громадянина, гуманістична людська мораль, дотримання християнських заповідей, рівність всіх громадян перед законом, розвинене громадянське суспільство і політичний плюралізм , свобода слова і засобів масової інформації, поділ і незалежність гілок влади, політична та економічна конкуренція, чесні і прозорі демократичні вибори, а також прозорість органів влади.
У день з'їзду Юлію Тимошенко відвідали члени моніторингової місії Європарламенту у складі колишніх президентів Пета Кокса та Олександра Кваснєвського. Як повідомив захисник Юлії Тимошенко Сергій Власенко, їй тоді було так погано, що вона лежачи спілкувалася з обома високими європейськими представниками.
На тлі Януковича, який дихає чудовим здоров'ям, Юлія Тимошенко виглядає не виснаженою, але викликає якщо не жалість, то хоча б співчуття.
Пет Кокс і Олександр Кваснєвський. Фото: АFP
І хоча Пет Кокс та Олександр Кваснєвський після двогодинного спілкування з Тимошенко поїхали з лікарні, не поспілкувавшись з пресою, неважко здогадатися, що з нею обговорювалися не умови лікування, а звільнення. Причому почесного настільки, наскільки тривалим буде її відновлення в якій-небудь з європейських клінік подалі від України.
Важко не помітити в усьому, що сталося в суботу в лікарні Тимошенко, певну режисуру, яка повинна переконати спостерігачів з усіх сторін, що керівництво України знайшло спосіб прибрати з євроінтеграційної дороги таку значну перешкоду - перебування лідера української опозиції у в'язниці. А щоб це керівництво не падало духом, його підбадьорюють різного рівня євроатлантичні політики. Так, запрошення Віктора Януковича на 18-й саміт глав держав Центральної Європи, який пройшов під гаслом "Стратегія зростання заради післякризового відновлення", можна розглядати як заохочувальний приз. Адже цей саміт мав відбутися торік у Ялті, але тоді глави держав Австрії, Албанії, Болгарії, Німеччини, Італії, Латвії, Словенії, Хорватії, Чехії, Естонії бойкотували його через суд над Юлією Тимошенко.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Виталий Портников. Последний вагон в Европу
Українська влада удостоїлася похвали від комісара ЄС з питань розширення та Європейської політики сусідства Штефана Фюле. А посол США в Україні Джон Теффт, підтвердивши вчергове позицію своєї країни, нагадав на цьому тижні: "Я бачився з Юлією Тимошенко в Харкові. Наша позиція незмінна. Її мають звільнити. Я думаю, це історичний момент для України. Від рішення щодо Тимошенко залежить майбутнє України".
Рішучий тон посла США пояснюється, швидше за все, тим, що в Сенаті США до комітету з міжнародних відносин надійшов проект нової резолюції щодо України, який можуть розглянути у вересні. Як повідомляє впливовий український тижневик "Дзеркало тижня", у розпорядженні якого опинився цей документ, в ньому, зокрема, йдеться: "Закликати владу України звільнити екс-прем'єр-міністра Юлію Тимошенко з ув'язнення з огляду на рішення Європейського суду з прав людини, прийнятого 30 квітня 2013 року (...) Закликати членів Європейського Союзу внести звільнення Юлії Тимошенко з ув'язнення як важливий критерій для підписання Угоди про асоціацію з Україною на майбутньому саміті Східного партнерства в Литві".
Посилаючись на свої джерела в дипломатичних колах, "Дзеркало тижня" знаходить логічне пояснення уточненню сенатської позиції з приводу України: "На Заході не відмовилися від наміру чинити тиск на українське керівництво. Просто там знайшли можливість домовлятися з українським керівництвом про долю Тимошенко. І відчули готовність українського керівництва домовлятися".
Оригінал: Русская служба RFI
Переклад: iPress.ua
