Нещодавня стаття українського Головнокомандувача генерала Залужного містить чудовий діагноз нинішньої ситуації у війні в Україні. У ній також описана траєкторія переходу до позиційної війни, якщо Захід не посилить свою підтримку за допомогою широкого спектру засобів. Ви можете прочитати більше про позиційну війну і статтю Залужного у моїй нещодавній статті.
З моменту публікації доповіді Залужного точаться дискусії про те, як Україна (і її прихильники) можуть уникнути позиційної війни. Або, якщо це необхідна чи неминуча фаза війни в найближчому майбутньому, як ми можемо вийти з неї?
Не існує якогось великого секретного методу, який можна було б застосувати для цього. Для переходу від позиційної війни, коли для України настане відповідний час, потрібна лише одна річ. Зобов'язання.
Існує стара історія про різницю між "зобов'язанням" та "інтересом". У ній фігурує страва з беконом і яйцями. У цій історії курка була зацікавлена (задіяна) в приготуванні страви. Але свиня, він або вона, була повністю віддана (англійською сommitment означає і відданість, і зобов'язання – iPress) справі!
Можна виміряти зобов'язання і зацікавленість у цій війні кількістю національного багатства, яким нації були готові пожертвувати, щоб допомогти Україні.
Ми бачили деякі країни, які були повністю віддані підтримці України протягом останніх 21 місяця. Але ці країни в меншості. Багато держав були дуже зацікавлені, деякі "дещо зацікавлені" (я включаю Австралію в цей кошик), а багато інших сидять на паркані і спостерігають. Я публікую мапу світу з відсотками національного ВВП, які країни надали Україні, починаючи з лютого 2022 року. Можете самі судити, які з них прихильні до України, а які зацікавлені.
Джерело: Kiel Institute
Якщо Захід хоче допомогти Україні уникнути тривалого періоду позиційної війни, він має взяти на себе нові значні зобов'язання. Хоча короткий період цієї форми конфлікту може бути корисним для відновлення сил, занадто тривале перебування в такій фазі лише допомагає президенту путіну реалізувати його теорію перемоги. Тобто, перечекати Захід.
Отже, західні країни повинні знову взяти на себе зобов'язання щодо допомоги Україні. Ці зобов'язання мають чотири елементи: стратегічний, промисловий, інноваційний та інформаційний.
Стратегічні зобов'язання мають містити поразку росії. Попередні були надто гнучкі та розмиті
Одним із елементів, якого бракувало західній допомозі Україні, була чітка стратегія підтримки, яка б виходила за рамки висловлювань "захищати Україну" і "бути з нею стільки, скільки знадобиться". Хоча це були стратегічні декларації про наміри, які надають західним лідерам гнучкість у прийнятті рішень, вони також уможливлюють зволікання і невиконання зобов'язань. Країни, які підтримують Україну, мають переглянути свій підхід і взяти на себе зобов'язання щодо розширеної стратегії, якщо ми хочемо уникнути перманентної стагнації з 2024 року і далі.
Захід повинен взяти на себе зобов'язання щодо нової стратегії, яка виходить за рамки захисту України і передбачає поразку росії. Це не лише надішле сигнал рішучості Україні та іншим союзникам по НАТО, які стикаються з агресивною росією, але й покаже путіну, що він не може перечекати Захід. Така стратегія має донести до путіна, що єдиним можливим середньо- і довгостроковим результатом, враховуючи перевагу фінансових і військових ресурсів Заходу над росією, є поразка москви.
Після надсилання такого сигналу, путін може прийняти швидке рішення відступити і виглядати слабким, або ж зазнати катастрофічної поразки і виглядати переможеним і приниженим.
Стратегія щодо України, яка передбачає поразку росії, дала б західним урядам впевненість у тому, що вони можуть взяти на себе правильні зобов'язання в потрібний час для надання допомоги Києву. Однією з проблем допомоги з боку Заходу є те, що вона часто була надто повільною. Як зазначив президент Зеленський під час свого виступу на Мюнхенській конференції з безпеки 2023 року: "Нам потрібна швидкість... Швидкість рішень щодо обмеження російського потенціалу. Швидкості немає альтернативи. Тому що саме від швидкості залежить життя. Зволікання завжди було і залишається помилкою". Нова стратегія має визнати, що Україна здатна швидко освоювати новітні системи озброєнь.
Але ця нова стратегія також має включати більше, ніж військові заходи: дипломатія, економіка, інформація та низка інших стратегічних заходів, необхідні для всебічного протистояння, згортання і поразки російських зусиль в Україні та за її межами.
Існує як стратегічний, так і моральний імператив допомогти Україні швидко перемогти росію. Керуючись новою стратегією, що спирається на зобов'язання Заходу, Україна має найкращі шанси зробити це. І така стратегія також забезпечить напрямок для другого елементу нових західних зобов'язань: промислової бази.
Промислові зобов'язання. Час збільшити оборонні витрати
Війна в Україні – це війна промислових систем. Одним із найважливіших уроків, які ми отримали (вже вкотре) з початку повномасштабної війни, є крихкість оборонного промислового потенціалу західних країн. Консолідація і скорочення протягом останніх трьох десятиліть призвели до того, що оборонна промисловість на Заході виробляє невеликі і короткі серії оборонної продукції з обмеженими можливостями для розширення виробництва.
Нові зобов'язання перед Україною вимагають нового рівня інвестицій з боку західних країн для "заправки насосу" їхньої оборонної промисловості. Це вимагатиме масивних вливань капіталу і контрактів. Але з огляду на те, що більшість західних країн витрачають на оборону вкрай малу частку свого ВВП (від 1-5 до 2,5% для більшості), є можливість збільшити витрати. Хоча були деякі початкові спроби збільшити виробництво, наприклад артилерійських боєприпасів у США і європейські ініціативи з виробництва одного мільйона снарядів до березня 2024 року (чого вони не досягнуть), за останній 21 місяць не відбулося значного поліпшення у цій сфері. Як зазначається в статті за червень 2023 року, "більш ніж через рік після повномасштабного вторгнення росії в Україну контракти реалізуються повільно, промислова база континенту все ще перебуває в руїнах після десятиліть недоінвестування, а ззовні Європи насувається жорстока конкуренція".
У своїй промові 20 жовтня президент Байден торкнувся цього питання, коли описав, що "як і під час Другої світової війни, сьогодні патріотично налаштовані американські робітники будують арсенал демократії і служать справі свободи". Так от, цей арсенал демократії, який описав очільник Білого дому, ще не матеріалізувався.
Наші супротивники не були такими повільними. За останній рік росія розширила своє оборонне промислове виробництво, а також свою здатність відновлювати, ремонтувати і модернізувати військову техніку й обладнання, пошкоджені в Україні. Вона може використовувати величезні запаси боєприпасів і ракет Північної Кореї. І вона імпортує матеріали подвійного призначення з іншої великої промислової держави – Китаю.
російсько-китайський промисловий комплекс зараз є арсеналом авторитарних режимів.
Подібно до того, як у результаті війни в Україні виник глобальний дефіцит артилерійських боєприпасів та інших високоточних засобів ураження, незабаром ми можемо побачити дефіцит інших видів озброєнь. Найімовірніше, це стосується безпілотників. Зараз західним демократіям потрібні масивні вливання фінансування і контрактів, щоб виконати будь-яке зобов'язання щодо перемоги над росією.
Це не лише дасть Україні необхідну для перемоги техніку і боєприпаси, але й поповнить виснажені військові запаси західних країн, які так багато пожертвували Києву, починаючи з лютого 2022 року. І, що, можливо, ще важливіше, це стане потужним сигналом єдності Заходу і відданості традиційним засобам стримування для інших хижих авторитарних держав.
Зобов'язання з інтелектуальних і технологічних інновацій. Захід має стати розширеним мозком для інновацій
Протягом усієї цієї війни між Україною та росією точилася битва за адаптацію. Обидві сторони, прагнучи отримати перевагу на тактичному, оперативному та стратегічному рівнях, впроваджували інновації, створювали нові тактики, нові організації та застосовували нові технології.
Конкурентне навчальне середовище війни посилює вимогу до розвитку і використання адаптаційних процесів у військових інституціях. Адаптація відбувається не лише на індивідуальному рівні, але і на багатьох рівнях у підрозділах, з'єднаннях і арміях в рамках військових організацій. У військовій літературі найвідомішим адаптивним циклом є цикл OODA (спостереження-орієнтація-вирішення-дія) полковника Джона Бойда. Інші корисні дослідження військових інституцій, які досягли успіху в адаптації, включають "Вчимося воювати" доктора Еймі Фокс, "Марс адаптується" Френка Хоффмана та "Військові інновації у міжвоєнний період" Мюррея і Міллетта.
Україна не повинна робити всю важку роботу з адаптації самостійно. Західні країни можуть багато в чому допомогти.
Швидке випробування і впровадження переходу від застарілих до масових флотів нової ери, що складаються зі змішаних команд людини та машини, необхідне в кожній сфері. Так само, як і швидке об'єднання наступного покоління цивільних і військових сенсорних мереж та їхніх інтегрованих інструментів прийняття рішень на основі штучного інтелекту. Замість того, щоб Україна випробовувала ці системи – і нові організації, необхідні для їхньої експлуатації, – постійно в горнилі бою ми повинні залучати всі західні центри бойової підготовки і військові експерименти для надання допомоги. Ми маємо бути їхнім розширеним мозком для інновацій.
Нам також потрібні нові концепції ведення бойових дій для ведення війни в сучасних умовах. Українські військові до південного контрнаступу були підготовлені на основі доктрини загальновійськових операцій часів Холодної війни, використовуючи засоби прориву оборони, розроблені на її початку (або під час Другої світової війни). А озброєння було надано в меншій кількості, ніж рекомендує доктрина – навіть тоді, коли сотні броньованих інженерних машин і машин для прориву простоювали на військових складах по всій Західній Європі і за її межами.
Виклик посилюється більш прозорим полем бою, де час від виявлення до знищення коротший, ніж за часів Холодної війни. Ми засвоїли цей урок за рік до південного контрнаступу України, але, схоже, вважали, що старої доктрини ХХ століття все ще буде достатньо. Це був інтелектуальний провал кількох інституцій і військової професії загалом.
Трансформований і більш суворий інтелектуальний підхід потрібен для того, щоб продумати найкращі тактичні, оперативні та стратегічні концепції, поєднуючи нові технології, ідеї та організації, щоб вийти з позиційної війни, яку описав Залужний. Він також забезпечить основу для оновленої та вдосконаленої системи індивідуальної та колективної підготовки українських Збройних сил. Це буде критично важливим елементом оновленого зобов'язання допомогти Україні перемогти росію у 2024 році і надалі.
Інформаційні зобов'язання. Лідери країн-союзників мають роз'яснювати ситуацію своїм громадянам
Нарешті, демократії Заходу повинні підтвердити свою прихильність до протидії російським повідомленням і дезінформації в інформаційні сфері. Це включає в себе кращу освіту громадськості щодо російських і китайських операцій впливу в демократіях, щоб загартувати свідомість наших громадян проти згубних і руйнівних повідомлень, які швидко поширюються через соціальні мережі та інші механізми.
Уряди також повинні покращити свою здатність роз'яснювати сучасну війну своїм громадянам. За останній 21 місяць це було очевидним недоліком майже кожного демократичного суспільства. Мало хто з політиків здобув освіту в галузі стратегічного мистецтва або обізнаний з військовою справою. Це означає, що в епоху, коли знову виникли широкомасштабні, високоінтенсивні війни, урядам дуже важко пояснити своїм громадянам те, що вони бачать по телевізору і на екранах своїх персональних пристроїв.
І якщо західним лідерам важко пояснити, що відбувається, то з поясненням мети вони справляються ще гірше. Небагато країн, за винятком країн Східної Європи та Балтії, очолюють політики, які володіють талантом пояснювати мету підтримки України. Це життєво важлива навичка для національних лідерів в епоху, коли існує потік онлайнконтенту, що вимагає уваги наших громадян.
Лідери демократичних країн повинні взяти на себе зобов'язання краще роз'яснювати стратегічну ситуацію і те, чому авторитарним хижакам необхідно протистояти в короткостроковій перспективі, поки це не стало ще важче робити в майбутньому. Але найголовніше, ці політики мають взяти на себе зобов'язання пояснювати мету своїм громадянам. Вони повинні роз'яснити, чому демократичним країнам, ймовірно, доведеться збільшити оборонні бюджети і йти на більший ризик з нашими інститутами, ідеями і людьми, щоб забезпечити процвітання і суверенітет демократичних націй у ХХІ столітті.
Потрібні трансформаційні зобов'язання. Прийшов час діяти по-новому
Напередодні виборів у США, Тайвані, росії та деяких європейських країнах у 2024 році заклик до поновлення і розширення зобов'язань щодо України, ймовірно, не буде приємною новиною. Однак, як ми бачили протягом останнього року, росія та її старіючий, але жорстокий президент підтвердили свою прихильність до завоювання України та припинення її існування як суверенної держави.
Ця нова ситуація вимагає від нас усіх нового рівня зобов'язань. Вона вимагає нового мислення в стратегії, промисловості, інноваціях та інформаційній війні. У своєму щорічному зверненні до Конгресу 1862 року Авраам Лінкольн говорив про такий виклик.
Догми спокійного минулого не відповідають бурхливому сьогоденню. Сьогодення нагромаджує труднощі, і ми повинні піднятися разом із ним. Оскільки наша справа нова, ми повинні мислити і діяти по-новому.
Ми вже стикалися з жорстокими хижими фашистами та авторитарними режимами. Це не обійшлося без великих втрат, але ці втрати менші, ніж якби ми не протистояли їм. Прийшов час, як казав Лінкольн, думати по-новому і діяти по-новому. Захист України і перемога над росією вимагають не лише зацікавленості, але й зобов'язань.
