Три способи для НАТО зміцнити безпеку України
Іен Бжезінскі, старший експерт неурядової Атлантичної Ради, заступник помічника міністра оборони США у справах Європи та НАТО у 2001-2005 рр., у статті в The Washington Post розповідає, як слід НАТО відреагувати на вторгнення Росії в Україну. На його думку, Захід повинен розробити стратегію, що суттєво зміцнить Збройні Сили України і буде стримуватим Москву від подальшої агресії.
Бжезінскі з жалем констатує, що адміністрація Обами відмовила українському прем’єру Яценюку у допомозі озброєннями, що дали б змогу українським військовим краще захистити Україну від величезної військової сили Росії. Водночас, віце-президент Байден під час візиту до Центрально-Східної Європи оминув Київ, запевнивши, натомість, Варшаву та Вільнюсі у дотриманні своїх союзницьких зобов’язань. Обама у той самий час заявив, що США у будь-якому разі не збираються відправляти свої війська до України. Цими діями та заявами США і НАТО чітко дали зрозуміти, що Україна мусить покладатися на власні сили. Безперечно, це не залишилося непоміченим у Москві, і, можливо, вже заохотило Володимира Путіна та російський генштаб до подальших дій.
Арсеній Яценюк, Барак Обама. Фото: yatsenyuk.org.ua
Експерт пропонує США та НАТО зробити низку кроків, щоб зміцнити безпеку України.
По-перше, вони повинні негайно задовольнити прохання Яценюка про допомогу військовою технікою, включно із засобами протитанкової та протиповітряної боротьби. Необхідну техніку та озброєння можна швидко перевезти з розташованих у Європі військових складів США. Якщо НАТО не зможе досягти консенсусу щодо надання такої допомоги, тоді Вашингтону слід сформувати коаліцію або надати допомогу самостійно. Ці озброєння серйозно ускладнять реалізацію російських військових планів та підвищать ризики операції російських військових проти України.
ЧИТАЙТЕ: Обов'язок Заходу перед Україною
По-друге, НАТО або коаліція на чолі зі США повинні поєднати цю допомогу із застосуванням в Україні і поруч з нею обладнання для спостереження та розвідки, а також делегуванням до України військових інструкторів. Завдяки цьому буде Збройні Сили України не лише досягнуть необхідної ситуаційної обізнаності, але й максимізують свій оборонний потенціал. Це також змусить Москву розглянути потенційні політичні та військові наслідки будь-яких дій, що негативно вплинуть на присутніх інструкторів.
По-третє, члени НАТО та партнери повинні якомога швидше провести військові навчання в Україні задля підвищення обороноздатності українських військових. Чекати до запланованих на літо навчань немає сенсу, адже це може заохотити Росію до швидкої військової операції. У навчаннях, як пропонує Іен Бжезінскі, могли б взяти Сили реагування НАТО, ідеально готові до участі у них – контингент розміром з бригаду з підтримкою бойової авіації. Вони змогли б таким чином продемонструвати у швидкий та розважливий спосіб рішучість Заходу, суттєво зміцнивши оборону України від раптового наступу росіян, але не були при цьому достатньо великими, щоб створити загрозу територіальній цілісності Росії.
ЧИТАЙТЕ: Битва за Україну обіцяє бути довгою та важкою, але не єдиною
Усі ці ініціативи можна реалізувати вже найближчим часом, як переконує експерт, і жодна з них не становила б загрози для Росії. Вони запевнили б українців, що вони не полишені самі на себе, і змусили б Москву розглянути можливість набагато дорожчого та тривалішого військового конфлікту. Відсутність твердої відповіді Заходу лише заохочуватиме Путіна до чергової агресії – щодо України, Грузії, Молдови чи інших країн, що колись належали до СРСР.
Як стабілізувати Україну
Хав’єр Солана, колишній генеральний секретар НАТО та колишній Верховний представник ЄС з питань зовнішньої політики та політики безпеки, у статті для Project Syndicate розмірковує над тим, як відновити в Україні стабільність.
Колишній дипломат зауважує, що Україна потрібна Росії як з економічних (як член Митного та Євразійського Союзів), так і з націоналістичних міркувань. Російський націоналізм завжди вважав Україну частиною Росії, з огляду на те, що в Україні розташовані місця, дорогі для російської ідентичності – Київ та Севастополь.
Володимир Путін. Фото: AFP
Солана закидає Москві також те, що угода про асоціацію України з ЄС не загрожувала жодним інтересам Росії: ані економічним, ані культурним, а тому для вторгнення у Крим та його анексії немає ніякого виправдання.
Відносини між ЄС та Росією не можуть ґрунтуватися на грі з нульовою сумою чи боротьбі за сфери впливу.
Для Європи, на думку Солани, головним пріоритетом є наданння допомоги для стабілізації і запевнення процвітання у решті України, що не потрапила під російську окупацію.
Першим і найнагальнішим завданням є стабілізація уряду у Києві, а саме підтримка проведення президентських виборів 25 травня. Вибори повинні бути вільними та чесними, і відповідати демократичним стандартам. Держава повинна поважати культурні та мовні права меншин і сприяти їхній інтеграції. Допомога з боку ЄС повинна залежати від політики уряду України у цій сфері.
Другим завданням є робота місії ОБСЄ на російськомовному сході України, де є найвищим "ризик конфлікту". Місія мала б гарантувати стабільність, безпеку та повагу до прав меншин, і засудити, якщо це необхідно, порушення окремих зобов’язань української влади.
ЧИТАЙТЕ: Значна частина політичних еліт Заходу відкрито співчувають росіянам
Третім завданням – і мабуть, найважливішим – є надання економічної допомоги. ЄС підготував пакет допомоги у розмірі 11 млрд євро, хоча й отримання цих коштів Україною залежить від виконання правил та умов, встановлених МВФ. Уряд мав би скоротити субсидії та дотації, пов’язані з підтриманням низьких цін на газ для громадян.
Росія, як вважає Солана, не шкодуватиме грошей на Крим після його анексії, і кримчани не лише скористаються цією допомогою, але й матимуть доступ до дешевих енергоресурсів. Російські субсидії можуть зробити кримчан дещо заможнішими, особливо у порівнянні з росіянами зі Східної України. Пакети допомоги ЄС та інших західних країн повинні будуть врахувати цей аспект.
Загалом, проблема Криму ще довго залишатиметься нерозв’язаною. Хоча й Путін заявив, що Крим є "невід’ємною частиною" Росії, його поведінка дорого йому коштувати. Він та Росія страждатимуть від міжнародної ізоляції, натомість, українці ще з більшою ймовірністю наполягатимуть на своєму праві визначати власне майбутнє.
Треба бути готовими грати у довгу гру в Україні
Ян Техау, директор Європейського центру Фундації Карнегі за міжнародний мир у блозі Strategic Europe на веб-сайті Центру закликає США та ЄС до серйозної підтримки нового уряду у Києві та готовності брати участь у постійно тліючому конфлікті з Росією у Східній Європі. Іншого виходу у Заходу власне і немає. Якщо він відмовиться прийняти виклик, Україна потрапить під фактичний контроль Москви як у внутрішній, так і зовнішній політиці.
Мета Росії в Україні очевидна: вона хоче повернути собі політичний та економічний контроль над країною, яку вона завжди вважала своєю. Кремль має також продемонструвати, що несподівана зміна влади у Києві була випадковою, і що Москва залишається остаточним геополітичним арбітром у регіоні.
Згідно з цією логікою, окупація та анексія Криму не є достатньою відповіддю на недавні події. Москві, можливо, і не треба окуповувати решту України, але вона повинна привести до влади дружній до себе режим у Києві. З цією метою вона зробить усе можливе, щоб гарантувати крах нинішнього тимчасового уряду та нової команди, яка прийде до влади після президентських виборів, призначених на 25 травня. Як наслідок, Путін сприйматиме будь-які спроби Заходу допомогти новому уряду у Києві як перешкоджання досягненню його мети.
ЧИТАЙТЕ: Якщо конфлікт вибухне, то у США не буде іншого вибору, окрім як брати у ньому участь, - Бжезінський
Техау не погоджується з думкою тих західних аналітиків, що пропонують збереження Україною повного нейтралітету – включно з відмовою від вступу не лише до НАТО, а й до ЄС – як засобу, що дозволить уникнути Україні встановлення повного зовнішнього контролю з боку Росії, а Заходу – постійних зіткнень з Росією. Для того, щоб ця модель спрацювала, Путін мав би усвідомити, яку високу ціну можуть мати його дії. У реальності нейтралітет все одно треба захищати, і якщо Захід залишить Україну саму, то це означатиме, що він здає її на милість Росії.
Володимир Путін. Фото: thetimes.co.uk
На думку експерта, Захід мав би заморозити ідею членства України в НАТО, але водночас бути готовим до змагання з Москвою за вплив на Київ. Захід мав би зробити усе можливе, щоб дати українцям права вирішувати власну долю. Це означає, що він повинен підтримувати усіма силами демократичний процес в Україні, підтримувати її економіку, допомогати у встановленні інклюзивного конституційного процесу – що надав би повні культурні та мовні права меншинам. Але Захід мусить також змиритися зі звинуваченнями з боку Росії у тому, що він є агресором та робить недружні кроки щодо неї.
Вибір у Заходу невеликий: якщо він забуде про Україну та надасть Росії виключне право втручатися у внутрішні справи цієї країни, то цим створить загрозу власним інтересам та винагородить російську агресію. Він також зрадить свої цінності та людей, що вважають ці цінності настільки привабливими, що вони готові ризикувати своїм життям заради них.
ЧИТАЙТЕ: Стратегічною метою Путіна є не Крим, а перетворення України на конфедерацію
Інший варіант: Захід може змиритися зі спроба втручань Росії, але водночас зберегти для себе таке саме право втручатися у внутрішні справи України, допомагаючи їй зберегти ціліність. Ймовірно, це приведе до постійної конфронтації з Росією. Але це також засвідчить, що Захід готовий змиритися з деякими з ключових інтересів Росії, хоч і не з усіма з них. Такий підхід вже буде компромісом, але схоже, що лише він може дати українцям шанс обрати своє майбутнє.
Переклад: iPress.ua
