Американські експерти Івана Страднер та Далібор Рохач у британській The Telegraph пишуть, що як і в часи Холодної війни, ми повинні робити більше, щоб викрити брехню російського режиму перед своїм народом. Раніше цього місяця посол росії в США звинуватив Вашингтон у втручанні у вибори в росії. Якби ж то він мав рацію!
Поки американці бояться хаосу виборчого сезону наступного року, а Україна взагалі відкладає свої президентські вибори, владімір путін планує прослизнути до переобрання в березні 2024-го через процес, який не буде ані вільним, ані справедливим. Безумовно, Конституція України забороняє проводити вибори у воєнний час, але відтермінування також було мотивоване страхом перед російським втручанням.
Настав час дати путіну відчути смак його власних ліків. Немає жодної причини, чому ми повинні дозволити йому просто отримати ще одну перемогу в сумній пародії на демократію, в якій він головує. Оскільки Захід все одно звинувачують у втручанні, ми можемо скористатися можливістю дестабілізувати режим.
Під час Холодної війни США підірвали Радянський Союз за допомогою операцій впливу через "м'яку силу", таку як джазова музика, рок-н-рол і сучасне мистецтво. Зі зростанням націоналізму в росії це більше не спрацює. Натомість ми повинні грати на націоналістичних настроях рф. Нагадувати росіянам, що саме путін вкрав велич росії і зробив країну парією в міжнародній політиці.
Навіть для автократів вибори таять у собі небезпеку. Вони вимагають від широких верств суспільства згоди з процесом, який більшість у глибині душі вважає шахрайським. Як такі, вони також надають можливість пробити фасад і спровокувати заворушення. У росії є групи населення, які незадоволені веденням війни – матері солдатів, представники етнічних груп, непропорційно охоплених черговими хвилями мобілізації, або ті, хто побоюється повернення з фронту помилуваних злочинців, – і їхнє невдоволення може бути посилене.
Етнічне розмаїття росії відкриває ще одну можливість. Будь-які сепаратистські рухи всередині країни викликають спогади про розпад 1990-х років. Уявлення про те, що Захід або прагне зміни режиму, або хоче "завдати росії стратегічної поразки" і "розчленувати" її за "югославським сценарієм", є центральним у розумінні путіним світової політики. Сєргєй Наришкін, голова Служби зовнішньої розвідки росії, заявив, що Захід підтримує "сепаратистські терористичні структури, які закликають до підриву державного ладу росії і порушення її територіальної цілісності". Настав час Вашингтону забезпечити, щоб етнічні меншини в Татарстані та Дагестані дали москві зрозуміти, як вони насправді ставляться до свого місця у цій сучасній російській імперії.
Невідомо, чи повстануть росіяни масово проти путіна і коли саме. 2010 року Арабська весна не була спровокована жодними високими політичними цілями. Проте для Заходу цілком розумно виявляти і поглиблювати проблеми всередині росії – щоб утримати режим на ногах, потрібно змушувати його інвестувати час, енергію і ресурси в оборону, а не дозволяти йому безконтрольно блукати в наших власних політичних системах.
Навіть якщо росіяни збережуть базову лояльність до свого правителя, як це було в минулому, налаштувати їх проти еліт може бути достатньо, щоб викликати заворушення, які займатимуть путіна і, можливо, навіть призведуть до ширшого каскаду, спрямованого проти режиму.
Війна в Україні не досягне мирного, стабільного завершення доти, доки росія не відмовиться від своїх максималістських військових цілей, що є малоймовірним за нинішнього режиму. Хоча ні українці, ні Захід не мають засобів для зміни режиму в москві військовим шляхом, у них є широкий набір інструментів для підриву основ його легітимності, особливо коли відкриваються вікна можливостей – такі як автократичні фальшиві вибори.
Зрештою, автократії схожі на мармур: твердий, але крихкий і пористий. Немає жодної причини, чому б Україні та Заходу не використати це на свою користь.
Джерело: The Telegraph
