Зокрема, авторка пише: якщо Україна спробує забрати Крим, то це може спровокувати росію на застосування ядерної зброї. В матеріалі є ще кілька проросійських тез щодо історії Криму, мовляв, він був "подарований" Україні та маніпуляції, коли реальні факти і правда домішуються домислами, припущеннями та відвертими брехливими заявами кремля. Тож радимо ознайомитися зі статтею для розуміння того, як російські наративи та пропаганда потрапляють на сторінки провідних видань.
Після дев'яти місяців смертей і руйнувань ключ до війни росії проти України лежить на скелястому, омитому морем півострові Крим, який росія незаконно анексувала у 2014 році.
Саме в Криму в лютому 2014 року, а не в лютому 2022 року, почалося російське вторгнення і окупація України. І президент України Володимир Зеленський наполягає на тому, що лише поверненням Криму завершиться війна, і Україна переможе своїх російських загарбників.
"Його повернення означатиме відновлення справжнього миру, – заявив Зеленський у жовтні. – Російський потенціал для агресії буде повністю знищений, коли український прапор повернеться на своє законне місце – в містах і селах Криму".
Але для російського президента владіміра путіна анексія Криму стала стовпом його спадщини, який зруйнується, якщо він втратить півострів. путін зазначив, що будь-які спроби України повернути Крим перетнуть червону лінію, яку він не потерпить.
Надія України на повернення Криму довгий час здавалася надуманою фантазією, але нещодавні перемоги Києва на полі бою і помилки москви несподівано зробили її правдоподібною – можливо, навіть небезпечною (дивний пасаж журналістки, оскільки виходить, що захоплення росією Криму, порушення нею всіх міжнародних угод та норм не несе небезпеки, а от вимога і бажання України повернути Крим – це небезпечна фантазія – iPress).
Захід, підтримуючи Україну, побоюється, що будь-яке українське військове вторгнення в Крим може підштовхнути путіна до рішучих дій, потенційно навіть до застосування ядерної бомби. Деякі західні чиновники сподіваються, що угода про передачу Криму росії може стати основою для дипломатичного завершення війни (ми чули такі заяви тільки від проросійських "експертів" та "колумністів", а не від реальних посадовців урядів наших союзників – iPress). Українці відкидають цю ідею як небезпечно наївну, в той час як росіяни заявляють, що вони не погодяться на те, що вже належить їм.
Непохитні претензії на Крим ілюструють нерозв'язність конфлікту, і важко уявити, що боротьба за півострів буде вирішена без подальшого кровопролиття.
Саме шокуючий напад на початку жовтня на Кримський міст – символ імперських амбіцій путіна в Україні вартістю 4 мільярди доларів США – спричинив, за словами Кремля, невпинну кампанію бомбардувань москвою об'єктів критичної інфраструктури України, яка зараз загрожує занурити країну в гуманітарну кризу.
А після звільнення Києвом Херсона, який, як запевняла москва, буде "росією назавжди", російські офіційні особи посилили свою риторику. Колишній президент дмітрій мєдвєдєв пообіцяв "судний день" у разі будь-якого нападу на Крим, а член російського парламенту попередив про "остаточний нищівний удар" (повторювати в статті слова алкоголіка мєдвєдєва – це саме те, чого прагне російська пропаганда, тобто залякування – iPress).
Україна, тим часом, розробляє детальні плани реінтеграції Криму, включаючи висилку тисяч російських громадян, які переїхали туди після 2014 року.
"Абсолютно всі громадяни росії, які приїхали до Криму, за рідкісним винятком, прибули на територію Криму незаконно, – заявила постійна представниця Зеленського в Криму Таміла Ташева. – Тому підхід у нас один: всі ці російські громадяни повинні виїхати".
росія має свій власний максималістський погляд, вимагаючи здачі чотирьох інших українських областей – Луганської, Донецької, Запорізької та Херсонської – які путін також незаконно оголосив анексованими.
Відмова будь-якої зі сторін відступити загрожує перетворити війну на десятирічний конфлікт, подібний до територіального протистояння навколо Західного берега річки Йордан і сектора Гази, Нагірного Карабаху або Курдистану (наш конфлікт триває сотні років, а нинішня війна – це провина Заходу, бо "умиротворення" путіна та реалізація з ним спільних проєктів тільки посилювали його апетити та давала необхідні ресурси для війни, в тому числі з Україною – iPress).
Спірна земля (дивний підзаголовок для такого видання, бо відколи міжнародно визнані території України стали "спірними" – iPress)
Крим був предметом запеклих суперечок протягом століть. Греки, монголи і турки-османи претендували на цю перлину Чорного моря. росія та Османська імперія вели за нього війни до того, як Катерина ІІ анексувала Крим у 1783 році, включивши його до складу російської імперії (тут знову подається російський наратив, що не все так однозначно з Кримом, бо він належав росії давно – iPress).
За часів Радянського Союзу, як і за царських часів, Крим став улюбленим місцем відпочинку російської еліти. Сталін жорстоко репресував кримських татар, переважно мусульманський корінний народ півострова, депортувавши близько 200 000 до Центральної Азії та Сибіру, звинувативши їх у співпраці з нацистською Німеччиною. Це переслідування визначатиме політику півострова протягом десятиліть.
У 1954 році – нібито з нагоди 300-річчя договору про приєднання України до росії, але також з ключових економічних причин – радянський лідер Микита Хрущов передав Крим зі складу РСФСР до складу УССР.
Після розпаду Радянського Союзу Крим став автономним регіоном України, підпорядкованим Києву, але з власною конституцією і офіційними мовами – українською, російською та кримськотатарською.
1990-ті роки були позначені суперечками між Києвом і москвою, частково через вимогу кремля залишити свій Чорноморський флот у Севастополі, що він і зробив на умовах довгострокової оренди. Але серед кримчан назрівало почуття образи на Київ. Півострів переживав економічні труднощі. Багато жителів, у переважній більшості етнічних росіян, відчували себе знехтуваними і ностальгували за радянськими часами.
У 2014 році, через кілька днів після втечі президента України Віктора Януковича у відповідь на Революцію Гідності, російські війська вторглися до Криму. Підтримувана росією влада швидко організувала незаконний референдум про анексію, що було здійснено швидко, і що путін сподівався повторити цього року, захопивши Київ.
Анексія була надзвичайно популярною в росії, а рейтинги путіна різко зросли. "Значна частина імперської проєкції росії, весь її основоположний міф, зосереджений на Криму", – сказала Гвендолін Сасс, аналітикиня Carnegie Europe.
"У серцях і умах людей Крим завжди був невід'ємною частиною росії", – сказав тоді путін у своїй промові. Анексія, однак, була порушенням міжнародного права, і західні країни швидко запровадили каральні санкції.
Плани реінтеграції
Протягом восьми років доля Криму була затьмарена війною на Сході України, яку розпалювали проросійські сепаратисти (знову наратив кремля про нібито якихось російських сепаратистів, а не пряма участь московії у війні – iPress). Але Зеленський почав розробляти план деокупації та реінтеграції Криму задовго до повномасштабного вторгнення росії в лютому.
У 2021 році його уряд заснував щорічний саміт під назвою "Кримська платформа", покликаний утримувати Крим у центрі міжнародної уваги. Ташева, кримська татарка, стала представницею Зеленського в Криму в квітні, і зараз очолює команду з 40 осіб, які працюють над планом скасування анексії.
"Вкрай важливо, щоб Україна мала покроковий план ... готовий до виконання", – заявила Ташева в інтерв'ю, зазначивши довгий перелік складних питань, пов'язаних з правосуддям перехідного періоду та громадянством.
За оцінками, 100 000 жителів покинули Крим після анексії росією, але переважна більшість залишилася, і до них приєдналися сотні тисяч росіян, яких заохочували оселитися на півострові. З 2014 року російська влада видала паспорти багатьом із 2,4 мільйона громадян півострова. Ташева сказала, що кримчани, які залишилися, "мали на це право", і що після деокупації будуть докладені зусилля, щоб відрізнити тих, хто активно співпрацював з російською владою, від тих, хто, можливо, голосував за анексію, але став тим, що вона називає "жертвами пропаганди".
"Ці люди не скоювали злочинів, – сказала вона. – Вони просто мали свою думку".
Однак, за її словами, всі російські громадяни, які прибули нелегально після 2014 року, повинні залишити країну. "Це питання нашої безпеки, – наголосила Ташева. – Якщо всі ці російські громадяни залишаться на території Криму, вони завжди будуть загрожувати територіальній цілісності нашої країни".
Рорі Фіннін, доцент кафедри українських студій Кембриджського університету, вважає, що компроміс є малоймовірним.
"Ідея про те, що Україна має просто повернутися до статус-кво після 2014 року, є нерозумною, тому що все, що станеться, – це чергова ескалація", – сказав Фіннін. – Важко уявити, що українцям буде комфортно відмовитися від цієї території, знаючи, що це означає відмову від мільйонів людей. Моральна і геополітична ціна такої відмови дуже висока".
московська хватка
росія також має намір зберегти свій контроль над Кримом, що викликає занепокоєння серед західних чиновників щодо крайніх заходів, до яких може вдатися путін, щоб утримати його.
Ніколай Петров, старший науковий співробітник лондонського політичного інституту Chatham House, заявив, що про відмову путіна від Криму "абсолютно не може бути й мови", і що гучно озвучена політика реінтеграції Зеленського була одним із "спускових гачків" для вторгнення путіна (знову кремлівська пропаганда про нібито вторгнення через бажання України забрати Крим, а де ж поділися "нацисти", "демони" тощо – iPress).
"Створення "Кримської платформи" і дозвіл, який дав Захід на розігрування цієї карти, розпочало дуже небезпечну гру, – сказав Петров. – Зрештою це призвело до цієї війни".
У нещодавньому інтерв'ю лорд Девід Річардс, колишній начальник штабу британської армії, заявив, що Україна ризикує ядерною війною, щоб захистити Крим. "Якщо втерти путіну носа, він може зробити щось дуже дурне, – сказав Річардс в інтерв'ю радіо "Таймс". – Він може використати тактичну ядерну зброю" (це традиційна улюблена теза путінфершеєрів на Заході, що не можна його принижувати чи завдавати йому поразки – iPress).
Тим не менш, деякі західні чиновники сподіваються, що угода по Криму може стати ключем до припинення війни, і заявили, що вважають, що Зеленський і його радники більш відкриті для потенційних поступок, ніж це випливає з їхньої риторики.
Під час перших мирних переговорів у березні Київ дав зрозуміти, що готовий до сепаратних переговорів щодо статусу Криму. Це підвищує ймовірність того, що Зеленський може бути готовий ставитися до Криму інакше, ніж до інших окупованих росією територій України, на поверненні яких він наполягає (ми добре пам’ятаємо це непорозуміння в Стамбулі, де "переговорники" від України забули спитати українців, що вони думають про "домовленості" з росією – iPress).
"Можна було б досягти певної домовленості щодо Криму, провести референдум під належним контролем, можливо, щось на кшталт Гонконгської угоди, за якою Крим залишиться в руках росії на кілька років", – сказав Лорд Річардс (знову "кремлівські коментатори" – iPress).
Вісім років по тому Крим ізольований міжнародними санкціями. Його аеропорт, який колись був центром для літніх мандрівників з усієї Європи і за її межами, тепер пропонує рейси лише до материкової росії.
кремль спочатку вливав гроші в місцеві інфраструктурні проєкти, включаючи Кримський міст, а також пенсійні схеми. Він також нав'язав російську державну пропаганду як основне джерело інформації. Хоча російські туристи повернулися, півострів переживає економічні труднощі і зараз очолюється репресивним, встановленим москвою урядом. Кримські татари, зокрема, зазнають переслідувань.
Враховуючи обмежений доступ до Криму та домінування російських державних ЗМІ, важко оцінити громадську думку там і те, чи змінилася вона у відповідь на війну.
Тим не менш, багато хто вважає, що війна, яка почалася в Криму, повинна закінчитися разом із Кримом.
"Питання Криму, яке, як я думав до війни, буде вирішуватися десятиліттями, сьогодні є однозначним, – сказав Міхаїл Ходорковський, колишній російський нафтовий магнат і давній критик Путіна. – Важко уявити реальне закінчення війни без повернення Криму Україні".
Хоч наприкінці статті вистачило розуму визнати право України повернути собі Крим, але ж всі закладені "проросійські" тези нікуди з матеріалу не ділися – iPress.
Джерело: The Washington Post
