Чикатило. Якщо не він убив, то хто?
22 роки тому, 20 листопада 1990 року, був заарештований один з найвідоміших радянських серійних eбивць Андрій Чикатило. І я вас дуже прошу після прочитання цього поста не поспішати лаяти мене останніми словами і виключати з френдів, комсомолу і кола пристойних людей - я не збираюся виправдовувати маніяка, я лише передаю своїми словами давню розмову з одним старим радянським адвокатом. Відбулася вона багато років тому, але його суть я постараюся передати. Та й не розмова це була, а радше монолог.
Ми сиділи, випивали, ім'я Чикатила було згадано побіжно, мимохідь, як приклад найвідомішого радянського серійного вбивці, чия вина у скоєних злодіяннях не може викликати жодних сумнівів. Але старий судовий вовк раптом розбурхався і розійшовся.
"Це ж чому, - збуджено говорив він, - ви всі так впевнені, що вина Чикатила у скоєних злочинах повністю доведена? Тому тільки, що це всім відомий маніяк Чикатило, про якого нам всі вуха прожужжали? Та ви подивіться на той судовий випадок, як на якусь абстрактну кримінальну справу з якимось абстрактним підсудним громадянином N, безвідносно до особистості Чикатило".
Ну що ж, давайте подивимося.
У СРСР в межах одного краю з 1981 року проходить серія злочинів зі схожим почерком: вбивство, сексуальне насильство, відрізання частин тіла. Для піймання злочинця в грудні 1985 року організовується під контролем ЦК КПРС наймасштабніший оперативний захід, який коли-небудь проводився радянськими правоохоронними органами за всю їх історію. Вартість проведення цієї операції з 1985 по 1990 рік оцінюється приблизно в 10 млн. рублів у цінах 1990 року, до участі в її проведенні відряджені кращі сищики країни, задіяні війська МВС і вертольоти.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Клуб педофілів-самогубців
Всі наради, що проводяться правоохоронними органами в рамках цього заходу, починаються словами: "Це справа перебуває на контролі у всіх вищих інстанціях, а також в ЦК КПРС. У країні немає справи більш важливої, ніж ця! ". Але маніяк вміло обходить всі розставлені пастки, і протягом п'яти років не залишає сищикам ніяких зачіпок. Жодної! Очевидно що маніяк розумний, хитрий, має звірине чуття і тому невловимий.
І ось 13 листопада 1990 року в лісі біля залізничної станції знайдений черговий труп повії S. У тіла відсутній язик, вирізані груди. Встановлено час вбивства - близько тижня тому. Одному з міліціонерів, що патрулювали той район, пригадується, що він зупиняв для перевірки приблизно в тому районі приблизно в той час якогось громадянина N. Чи зупиняв, чи не зупиняв, хто його знає, але повіримо міліціонеру на слово. І де були в цей час у громадянина відрізані ним щойно груди, і чому після цієї кривавої різанини на вбивці не було крові, питати не будемо.
Наступна перевірка показує, що громадянин N раніше вже затримувався за підозрою у скоєнні аналогічного злочину, але підозри були зняті у зв'язку з розбіжністю групи крові зі слідами сперми на жертві.
17 листопада 1990 за громадянином N встановлюється стеження, проте нічого підозрілого, крім того що за словами міліціонерів він "намагався знайомитися з хлопчиками і дівчатами, та з'являвся в місцях, де знаходили трупи", не помічено.
Тим ні менш через три дні, 20 листопада 1990 року, громадянина N заарештовують за підозрою у скоєнні серійних вбивств. У той день він відпросився з роботи, пішов в поліклініку, щоб зробити рентген середнього пальця на лівій руці, який як потім напишуть у кримінальній справі "під час боротьби йому прокусила передостання жертва. Палець виявився зламаним ". На те, що з моменту того злочину минуло три тижні, і всі ці три тижні біль від зламаного пальця мала бути нестерпною, а прокусити палець так, щоб його зламати а не відкусити, людські щелепи просто не в змозі - ніхто не звертає уваги. До речі, крові від цього "прокушеного до перелому" пальця на жертві згодом не виявлено.
.
Обшук, проведений у домі підозрюваного не дав ніяких доказів його приналежності до скоєних злочинів, крім наявності 32-х кухонних ножів (згодом так і не було встановлено що саме вони використовувалися в якості знарядь злочину). І це при тому, що у більшості серійних вбивць при обшуку виявляються хоч якісь докази: знаряддя вбивства, одяг з плямами крові жертв, частини людських тіл або сліди їх зберігання, речі жертв і т.п.
Під час допитів громадянин N заперечує свою провину повністю, ніяких доказів проти нього немає, 10-денний термін затримання добігає кінця, громадянина N треба відпускати. 28-го (за іншими даними 30-го) листопада з громадянином N проводить бесіду психотерапевт Y, що володіє технікою гіпнозу. Після бесіди з ним громадянин N несподівано, перед самим звільненням про який він знає, раптом сам повністю визнає свою вину.
Але незважаючи на своє визнання в серії вбивств, громадянин N не надає жодного реального доказу чи свідоцтва, яке слідству не було відомо раніше:
- Він не розповідає де він зберігав, і куди згодом зникли відрізані частини тіл жертв (а свіже м'ясо зберігається без холодильника не більше 3-5 днів);
- Незважаючи на велику кількість крові при розчленовуванні, маніяк не пояснює слідству, як він уникнув попадання крові жертв на свій одяг (а гардероб у нього був невеликий і знищення одягу після кожного злочину виключається);
- Немає жодного результату біологічної експертизи, який конкретно вказував би на приналежність громадянина N до скоєних злочинів (ані його кров, ні сперма, ні слина, ні волосся, ні відбитки пальців, на жертвах і їхніх речах не виявлено);
- Більш того, встановлено протилежне, група сперми, виявлена на деяких трупах, була віднесена всіма експертами (за різними трупах різними, в різний час і в різних місцях) до IV групи, а в обвинуваченого II група крові. Та слідство пояснює це антинауковим "парадоксальною видільністю", якої, як пізніше встановлять, не існує в природі;
- Не знайдено жодного свідка, який не тільки врятувався від рук злочинця або бачив його в момент вчинення злочину, але хоча б підтверджував присутність громадянина N в безпосередній близькості від 56-х встановлених місць злочину;
- Можливо громадянин N володіє неабияким розумом і звірячою хитрістю, що дозволяло йому впродовж багатьох років "залишати з носом" кращих сищиків країни? Ні, у нього погана пам'ять і низький інтелект, він затурканий і забитий на роботі, ним маніпулює дружина, він кілька разів був битий рідним сином, він майже шизофренік;
- І т.д, і т.п.
Незважаючи на те що обвинувачений визнає свою провину повністю і начебто активно співпрацює зі слідством, по жодному з 56 епізодів визнаних ним вбивств, злочинець не може привести, а як наслідок - знайти жодного матеріального свідоцтва, що підтверджує його слова.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Остання трапеза для приречених (фото)
У кримінальній справі з 56-ти епізодів, після визнання злочинцем своєї провини не з'являється жодного нового доказу, не встановлена жодна нова обставина скоєння цих злочинів. Жодна. І в результаті вся доказова база обвинувачення будується винятково на визнанні злочинцем своєї провини, та непрямих доказах типу "Він міг би це зробити, тому що приблизно в цей час знаходився в радіусі приблизно 50 км. від місця злочину ".
Проте 3 вбивства включати в обвинувальний висновок слідство згодом не стало, оскільки було встановлено, що незважаючи на визнання своєї провини громадянин N не міг вчинити ці злочини фізично - в ті дні він перебував в інших місцях. Разом в суд пішло 53 епізоди.
У суді громадянин N не дотримується однієї лінії поведінки. Часом визнає свою провину. Часом заперечує. Часом поводиться як божевільний - знімає штани, дістає свій член і розмахує ним, викрикаючи: "Подивіться на цю непотрібну річ, ви що думаєте, що я міг з нею щось зробити?" Або несе відверту маячню. А найчастіше поводиться відчужено, мовчить і посміхається як ідіот. Іноді викрикує: "Брехня! Я не збираюся вислуховувати цю брехню! ". Весь час слідства і суду поруч з ним знаходиться психотерапевт Y, що володіє технікою гіпнозу, який після суду стає визнаним в світі "експертом з серійних убивць" (хоча більше жодного маніяка за його сприяння викрито не було).
Адвокат у громадянина N не найнятий підсудним, а "казенний", призначений прокуратурою. У суді адвокат байдикує, від заключного слова взагалі відмовляється (мовляв, сказати йому в захист нічого). Після завершення процесу звільняється з адвокатури, і влаштовується на роботу до психотерапевта Y в заснований тим комерційний Центр.
Ненормальна поведінка громадянина N на суді пояснюється "симулюванням безумства", але не пояснюється, навіщо підсудному визнавати свою провину, брати на себе відповідальність, і водночас симулювати шизофренію з метою уникнути відповідальності. Адже йому досить просто відмовитися від своїх свідчень, даних на попередньому слідстві, і кримінальна справа розсиплеться як картковий будиночок. Адже в ній, повторюся, крім цих свідчень більше нічого і немає.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Сила і насильство
В результаті суд визнав громадянина N винним у скоєнні 52-х з 53-х пред'явлених вбивств (один епізод виключив за недоведеністю, аж надто він не "клеївся") і засудив громадянина N до смертної кари. Верховний суд в касації потім виключив з 53-х пред'явлених вбивств ще 6 епізодів по тій же причині, незважаючи на визнання підсудним своєї вини у їх вчиненні.
"Ви що не розумієте що на нього вішали всі схожі за почерком нерозкриті вбивства, які відбувалися в той час в тих районах СРСР, де він теоретично міг знаходитися? А обвинувачений всі їх брав на себе і все підписував. І ви що, допущені до закритої статистики, і точно знаєте, що з його арештом всі схожі вбивства припинилися?"- Майже кричав старий судовий вовк. Багато хто з нас знали цю систему зсередини, слухали і мовчали.
І повторюся, що я не виправдовую Чикатила, і вважаю його маніяком, який поніс заслужену кару, оскільки кілька епізодів вчинених ним вбивств, все ж можна вважати доведеними. Але не всі 53 вбивства, які фігурують у всіх джерелах, хоча б тому що після касації їх у вироку залишилося 46.
У всьому, що написано і знято про справу Чикатила (починаючи від Вікіпедії, і закінчуючи книгами, кіно-і телефільмами, експозиціями в міліцейських музеях і газетними статтями) фігурує 53 скоєних ним доведених вбивства. Але ніхто при цьому не згадує Визначення Судової колегії у кримінальних справах Верховного Суду Російської Федерації від 30 червня 1993 р., яка визначила:
"Вирок Ростовського обласного суду від 14 жовтня 1992 р. у відношенні Чикатила Андрія Романовича змінити:
...
- Виключити епізоди, пов'язані з обвинуваченням Чикатила А. Р. в замаху на згвалтування і вбивство Стальмаченок, замаху на мужолозтво і вбивстві Поджидаєва і Кравченка, вбивство Закотнової, Ткаченко, Шалопініної і Цана, - за недоведеністю".
Не згадує, щоб не відповідати на закономірне питання: якщо Чикатила виправдали принаймні в семи з 53-х приписуваних йому вбивствах, то хто їх тоді зробив?
І ще. У тому що Чикатило був не тільки маніяк, але і псих, я не сумніваюся. Як не сумніваюся в тому, що Чикатило після розстрілу не помер, а як і раніше живий, перетворившись на міф а-ля Фредді Крюгер з "Жаху на вулиці В'язів"...
Оригінал: oadam.livejournal.com
