І знову про Hyundai
Матеріял сей є дещо застарілим, тому що призначався до одного часопису, в якому не вийшов через нез"ясовані обставини. Тому він залишиться тут для гішторії
Я думаю, не помилюсь, якщо скажу, що сюрреалізм, пов'язаний із впровадженням в Україні швидкісних потягів марки «Хюндай» (до речі, корейці б навряд чи второпали б цю нашу назву) переплюнув навіть той, який за Ющенка супроводжував пошуки втеклого маріупольського крокодила. Хоча загалом так і має бути: рівень ідіотизму будь якого впровадження завжди прямо пропорційних розміру його попереднього піару. Розрив між навязуваною нам дещо тупуватою пропагандою цього потягу, як швидкісного символу «покращення життя уже сьогодні» і гідна пера Кафки практика його впровадження на українській залізниці, рвуть не тільки шаблони, але й цілі греблі уставленого світосприйняття. Сумна історія застреленого Кирпи, що сприймалась тоді, як прикра трагедія на тлі помаранчевої революції, нині повторюється, як фарс.
Як повідомляють варті довіри джерела, днями на Донецькій залізниці розігралася кривава драма. Після чергової поломки корейського поїзда начальник пасажироперевезень на Донецькій залізниці Михненко В.А і його перший зам Аксьонов О.Н вирішили відвідати начальника залізничного депо Кутько А.В. за місцем його роботи. Не особливо обмежуючись у виразах, візитери пояснили останньому, що питання успішної адаптації поїздів «Хюндай» до українських залізничних реалій знаходиться на особистому контролі президента України і зажадали від нього негайного усунення технічних несправностей. Начальник депо відповідав щось на кшталт того, що він не винен в тому, що із закордонними новинками постійно якісь проблеми, і нескінченно лагодити їх він не наймався. Важко уявити собі, як саме і за допомогою яких аргументів Михненко і Аксьонов намагалися переконати Кутько у своїй правоті, але все закінчилося тим, що начальник депо схопився за ніж. Що цікаво, за нашими даними, він був абсолютно тверезий. Підсумок вельми сумний для всіх учасників інциденту. Михненко і Аксьонов зараз знаходяться в лікарні у важкому стані, а Кутько затримали правоохоронці. До речі, зробити це виявилося не просто. Зачинившись у будинку після нанесення ножових ран своїм кривдникам і озброївшись рушницею, Кутько лише після тривалих умовлянь зважився здатися в руки правоохоронців. Ось так вони й виглядають – маленькі драми великого покращення.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: На Донецькій залізниці дійшло до поножовщини через Hyundai
Я, щоправда, не дуже розумію, чому ці потяги регулярно з’являються в рекламних роликах Партії Регіонів під гаслом «кризу подолано». По-перше, їх перманентні поламки і запізнення можуть навести наївного обивателя до думки, що, певно, ще не до кінця все подолано. По-друге, так само незрозуміло, чому ці потяги піарить партія Регіонів – адже всі контракти на них підписувала Юлія Тимошенко. Тим більше зазначаючи, що з часом корейці передадуть Україні технології, які допоможуть випускати такі поїзди уже в нашій країні. Зараз чомусь про ці додаткові угоди відверто забуто. Але якщо Тимошенко з часом як-небудь добавлять ще й звинувачення у купівлі «Хюндіїв», як її перед цим звинувачували у придбанні швидких допомог, я теж ніскілечки не здивуюсь.
Чесно кажучи, я навіть знаю, чим усе це врешті решт закінчиться. Не виключено, що все завершиться тим, що яка-небудь Герман пояснить, що корейці нам поставили неякісні потяги – і навіть патріотично згадає про те, що наш Крюківський завод може штампувати ще кращі. Можна навіть буде виробити таке пояснення, що наші залізниці, відремонтовані міністерством інфраструктури, настільки шикарні, що суперсучасні корейські поїзди просто бояться їздити по таким хайвеям. Як у відомому російському анекдот, пов’язаному з візитом Путіна на жовтій «ладі» дорогами Росії (коли його супроводжував почет із машин геть іноземного виробницта, та ще одну запасну «Ладу» везли позаду на тягачі. Анекдот зводиться до того, що в Тольятті побудували завод по виготовленню «мерседесів», але в на виході з конвеєра чомусь все одно виходить «Лада-Каліна». Для експеримента звільнили все керівництво, помінявши його на німецьке – той же результат. Поставили працівників німецьких, перебрали по гвинтику весь конвеєр - і все рівно, виходить лиш «Лада-Каліна». І на тлі цього сидять колишні директори на пагорбі біля заводу, і один другому каже: «я ж говорив тобі – місце тут прокляте». Як би там не було, але цілком очевидно, що незабаром про корейські потяги влада постарається забути, як миттєво забула, наприклад, про першу англомовну працю Януковича Opportunity Ukraine. Але ж потяги не так легко здати на брухт, як наклад титанічної праці Віктора Федоровича до макулатури. А значить – ці потяги можна кинути на інші напрямки наших українських надсучасних залізниць. Зараз ми спробуємо дослідити, де б наші тихохідні «Хюндаї» пристосувались би найкраще.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Герман закінчує писати другу книгу
Добре було б Хюндай пустити шляхом міської київської електрички – улюбленого дітища Миколи Азарова. Таким чином, по-перше, можна повернути на бородянський напрямок принаймні три потяги, перед цим зняті звідти (попри те, що Попов традиційно збрехав, обіцяючи придбати нові електрички за міські гроші – причому на це придбання начебто виділялось столичне фінансування, про долю якого нам залишається лише здогадувтись). Це призведе до різкого зростання популярності Віктора Януковича та Партії Регіонів серед найбільш скривджених Азаровим верств населення – бабусь у теплих хустинках і з клунками за плечима (типаж, що анітрохи не змінився з часів Голодомору), у яких перед цим відняли їх єдиний транспорт, що пов’язував села із зовнішнім світом. Тим більше, що в столиці ті електрички, які переповнені їздять по області, як правило вирушають в рейс з не більше, аніж десятком пасажирів (кількість охоронців на станціях явно більша!) – нормальна наповненість для нашого дорогого «Хюндаю».
Але ще краща ідея – запустити цей потяг на вишгородському напрямку. Прекрасна колія, справжній хайвей, відкритий особисто Віктором Федоровичем під останні місцеві вибори, чомусь не так активно задіяний в рекламі подолання кризи. Хоча начебто що тут такого – вишгородський дизель на українських коліях почувається краще, ніж будь-який «Хюндай», то того ж є гордістю вітчизняного виробника.
Щоправда, я не виключаю, що це робиться з тих же самих причин – щоб ніхто, подивившись на цю шикарну колію, випадково не подумав, що все ж таки криза якщо і подолана, то, певно, не зовсім до кінця.
З другого боку, Вишгородський експрес унікальний хоча б тим, що він покликав до життя предивної конструкції мотрису, яка до того часу спокійно гнила на запасних коліях Київ-Петрівки. Тепер цей транспортний засіб виконує важливу соціальну функцію: щоранку він розвозить по бойовим постам стрілочників – станційних робочих, які стають на пости біля автомобільних переїздів і вручну відкривають та закривають шлагбауми перед дизелем.
Мені навіть так здається, що коли перед твоїм потягом спеціально їздять трудівники доріг і особисто закривають і відкривають переїзди, це навіть крутіше, коли якісь міліціонери перекривають вулиці для президентського кортежу. Втім, цей чудовий зразок дерев’яного поїздобудування може стати альтернативою «Хюндаю». Не знаю, як у неї там усередині з вайфаєм, а до Вишгорода вона завжди приходить вчасно – чим «Хюндай», особливо донецького напрямку, може похвалитися далеко не завжди.
Також можна відправити «Хюндай» на наші південні залізниці, які завжди відрізнилися максимальною ексклюзивністю кожного потягу. Наприклад, поставити їх на лінію «Херсон-Вадим», де на даний час курсують потяги із двох-трьох списаних плацкартних вагонів із зрізаними верхніми полицями. Можна врешті-решт пустити його по лінії Генічеськ-Новоолексіївка, який наразі виконується з допомогою маневрового тепловоза із двома вагонами, і який зараз опинився під загрозою зникнення (а я завжди вважав, що ексклюзивні залізничні маршрути тре брати під охорону держави, як і, наприклад, вимираючі види тваринок) через те, що обидві станції належать Придніпровській залізниці, хоча географічно розміщені на теренах залізниці Одеської, яка зовсім не зацікавлена в розвитку пасажирського сполучення через них. Таким чином можна буде до того ж виконати вимогу мітингів, організованих самим екзотичним мешканцем Генічеська – великим прихильником Віктора Федоровича, та лідера «Соціял-патріотичної асамблеї слов’ян», колишнього лідера УНА Едуарда Коваленка, який теж опинився під загрозою залізничної ізоляції від усього цивілізованого світу. І якщо киянин, наприклад, може зігнорувати залізницю, і злітати до Львова чи Донецька літаком (тим більше, що ціни між «Хюндаями» та «Боїнгами» останнім часом явно зрівнюються), то для мешканця того ж Генічеська відміна маневрового вагона є правдивою планетарною катастрофою.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: На підприємстві Ахметова збираються виробляти Hyundai
Зауважимо також, що потягу від Колєснікова часто закидають дороговизну в буфетах. Цю незручність можна оминути, якщо пустити цей потяг по лініям, що йдуть від Миколаїва через Снігурівку. Приміські потяги (так само складені із стрих плацкарних вагонів) тут мають традицію зупинятися біля маленьких станцій десь так на півгодини, за який час всі пасажири можуть сходити до невибагливого привокзального ганделика, перехилити у ньому чарчину-другу разом із машиністом. Тим більше, що в деяких випадках ці поїзди одночасно виконують функції магазину на колесах – з одного з їх вагонів іде торгівля продуктами харчування, хлібом та усіляким ширвжитом. На жаль, південнокорейські конструктори через власну обмеженість не здогадалися припасувати до «Хюндаю» ще й вагон-магазин. Попри те, що я певен, що у їх братів з Кореї Північної такі вагони точно є.
Було б також незле пустити «Хюндай» рейсом «Рені-Сукулея» - єдиним, що залишився наразі із нашого Рені і який складається усього з одного вагона, що ходить раз на день і йде до сусіднього молдавського райцентру. І лише запустивши на цю лінію «Хюндай» Укрзалізниця зможе показати молдаванам, що Україна хоч на щось та й здатна – а то ж глузуюсь, харцизяки, що вони вже встигли побудувати не тільки порт у відтяпаному у нас населеному пункті Рені, а й залізницю до нього, а українці до цього часу не здатні зв’язати те ж Рені бодай з Ізмаїлом, прирікши частину Бесарабії на повну транспортну ізоляцію та економічне вимирання.
Також дивно, що ми запустили потяги, не збудувавши для них попередньо вокзалів. Покійний Кирпа такого б не схвалив. За нього спочатку будували вокзали, а потім вже пускали до них поїзди. Так, наприклад, був побудований вокзал (а крім того, і новий автомобільно-залізничний перехід через Десну) на батьківщині Кучми – в місті Новгород-Сіверському. На відміну від мосту, призначення вокзалу в місті є досить загадковим, хоч як митецький витвір ця міні-копія Києва-Південного заслуговує на увагу туристів
Оскільки навіть в найкращі часи до цієї станції ходив лише один причіпний вагон до чернігівського потягу, а зараз взагалі не ходить жодного, утилітарне призначення цієї споруди з урнами з білого мармуру залишається під питанням. Чимось він, щоправда, нагадує острів Зміїний, де нами було збудовано бутафорні відділення банку, пошт чи магазин – всередині яких було, втім порожньо. Так само, і на новгород-сіверському вокзалу є відділення міліції, банк, кімната матері та дитини, ресторан – в яких від самого відкритт не було жодного працівника, не кажучи вже про відвідувачів. Чому б трасу «Хюндаю» не прокласти сюди? Тим більше, сучасний потяг під сучасним вокзалом дуже ефектно виглядів би для якихось промороликів з рекламою інвестиційної привабливості України.
Або, наприклад, чому б голові держави не налагодити за зразком Кучми рейс не до Новгород-Сіверського, а з Києва до Єнакієвого? Єдине що, боюсь, такий вокзал Януковичу побудувать буде не під силу – все розкрадуть. Зараз же не той лад, що за Кучми був.
Є хороша альтернатива Хюндаю і в місті Гайвороні – мотриса, створена на базі легкового автомобіля «ЗіМ». Тачка, як то кажуть, абсолютно ВІП-класу, там навіть є залишки розкішних килимів на підлозі.
Чудова річ – нею користувався, кажуть, ще Каганович – теж міністр інфраструктури, певною мірою предтеча нашого Колєсніклова. Пересуваючись цим легковиком серед степів, де бур’яни ростуть розміром повище самого авта, можна відчути себе справжнім махновцем. Їде ж вона повз степову станцію «Бершадь» біля однойменного населеного пункту, відомого з історії тільки тим, що в ньому створилася напівзабута уже Червона Українська галицька армія – нелюба пасербиця громадянської війни. Єдиний недолік цього транспорту – відсутність на маршруті будь-яких місць, де б вона змогла розвернутися. Тож, виїхавши, наприклад, з Голованіцвська, доводиться їхати вже аж до самої Рудниці, бо тльки в цих населених пунктах для мотоавта передбачені розворотні колеса.
Питання про переведення «Хюндаїв» до Гайворона стає тим більше актуальним, що за Кіровоградщину наразі відповідає нині сам Віктор Вікторович Янукович. «Хюндай», запущений між Гайвороном та Котовськом, буде реальним втіленням багаторічної легенди про підводний човен в степах України. Це позбавить жителів многострадальної Єлизаветградщини мук, які пов’язані із згаданим вже перекриттям доріг для проїзду кортежів президентського підлітка. А «ЗіМ»-мотрису можна віддати у користування Вітькі Януковичу-молодшому. Таким чином, Вітька-Янукович таки втре носа Саньці-Януковичу, який хоч і долає пліч-о-пліч з радикальним опозиціонером Катеринчуком у дорогущих всюдиходах по поліські болота, але подібного легковика із власною залізницею таки не має.
Ви можете мене, звичайно, спитати, а яка ж може буть альтернатива «Хюндаям» у нашій державі? З чина нам прориватися до постіндустріального суспільства? Точної думки з цього приводу у мене, звичайно, немає, але міг би порекомендувати Колєснікову наступного разу придбати в німецьких залізничних музеях кілька примірників потягу марки Schienenzeppelin, що виготовлявся тут ще в тридцяті роки.
Чудова машина з 46-літровим двигуном BMW V-12 потужністю 600 кінських сил має швидкість до 224 км/год, що значно краще від ТТХ рекламованих «Хюндаїв», до того ж адаптовані до будь-якої якості українських шляхів. На певний ретро-вигляд рейкового боліду можна не зважати, - он підводний човен «Запоріжжя» також має деякі ознаки музейного експонату, але ж при цьому є гордістю збройних сил України та відомого патріота Неньки – міністра Саломатіна. Нічого дивного я в цьому не бачу. На мою думку, це цілком нормально для країни, де навіть залізниця, розміщена на північному сході, називається Південно-Західною.
Оригінал: mykolap.livejournal.com
