Личаківський цвинтар. Засніжене потойбіччя (фото)
Недавно проводив екскурсію Личаківським цвинтарем і знову роздумував над тонкою красою цього місця. Навіть у цю незвичну весну, яка скинула на нас більше снігу, аніж багато попередніх зим. Власне тому ми вирішили з Олегом зупинити мить цього унікального березня, який так дивовижно змінив хитросплетіння кладовища сніговими заметами. Ділимося з вами чудовими світлинами та запрошуємо на останню цієї зими прогулянку Личаковом. Зізнаюсь, це одне з моїх улюблених місць для прогулянок, і впевнений, що не тільки моє, а й багатьох львів'ян. Отож дивіться, читайте, насолоджуйтесь, критикуйте…
Чудова неоготична вхідна брама, одна з двох брам, зведених у 1875 році. Зроблена з каміння гробниць, за якими неналежно доглядали (найцінніші фігури з таких гробниць розміщували вздовж муру).
Найстаріша каплиця на Личаківському цвинтарі збудована в 1812 році на замовлення графа Вінцента Дунін-Борковського. Такі каплиці в епоху класицизму вважались пам’ятниками, що стоять на межі матеріального та духовного світів. На відміну від звичайних пам’ятників та гробниць, каплиці мають приміщення "містичний простір", де живі могли зустрічатись з тими, хто вже відійшов…
Каплицю прикрашають статуї авторства знаменитого скульптора з Тіролю – Гартмана Вітвера.
Автор цих скульптур виконав зокрема відомі усім, хто хоч раз побував у Львові, скульптури на площі Ринок – Нептуна, Амфітрити, Адоніса та Діани.
Пам’ятник одному з цісарських губернаторів Галичини та Лодомерії – барону Францу фон Гауеру. Автор – знаменитий скульптор Антоній Шімзер.
Пам’ятник нагадує ворота, що ведуть зі світу живих до іншого потойбічного світу… Вхід охороняють два леви, один з яких дрімає, а інший чатує над сном господаря.
Також можна сказати, що цей пілон – ворота єгипетської святині. Споруди у формі зрізаної піраміди будували перед єгипетськими храмами. Єгипетські мотиви у французькому, а пізніше європейському мистецтві стають популярними після походів Наполеона в Єгипет.
Лев, який чатує, щоб ніхто не потривожив сон господаря або ж щоб хтось не перейшов у потойбічний світ передчасно. Його погляд ніби здивований: "що Ви тут робите - Вам ще зарано туди!"
Другий лев дрімає, опершись зручно на свою сильну лапу…
Таблицю латинською мовою, яка інформує, ким був цей чоловік, декорує вінок з дубового листя, що символізує силу та віру, а також громадянські чесноти.
Найцікавіші та найоригінальніші алегоричні групи: пам’ятники епохи класицизму, з фігурами в натуральний зріст. Автор – скульптор Антоній Шімзер, який прибув до Львова з Братислави, закінчив Паризьку та Віденську академії мистецтв. На Личаківському цвинтарі створив біля 20 пам‘ятників.
Надгробок трьох міщанських родин: Брауерів, Транклів та Вайґлів. Алегоричні постаті: крилатий бог сну Гіпноз у правій руці тримає гілку з трьома головками зрілого маку, лівою рукою веде за собою молоду жінку, гарно одягнену зі старанно сплетеним волоссям, її сумне обличчя одночасно виражає довіру. За ними крокує юнак, похилений ніби під тягарем, адже в руках він тримає лакримарій – спеціальну ємність вщент наповнену слізьми…
Наступна композиція Антонія Шімзера є ніби продовженням попередньої. Це надгробок Юліани Неуватер.
Дуже цікава алегорія: богиня ночі -- Нікс заступає дорогу молодій жінці, що йде по сходах, знімаючи з її голови декоровану зірками корону, що символізує життя. Та жінка намагається затримати корону, що є символом його скороминущості. До цієї сповненої драматизму сцени приглядається малий крилатий геній з вогником на діадемі – символом вічності.
Одна з робіт скульптора Гартмана Вітвера, автора барельєфів та горельєфів, що декорують багато львівських кам’яниць та пам'ятників на Личаківському цвинтарі. Нажаль, епітафія з цього пам’ятника зникла і не відомо, для кого він створений…
Досконалість у деталях.
У затишку туї, присипаний березневим снігом, маленький хлопчик спить на трояндах
Пам’ятник 10-річному Юзеку Шнайдеру – один з небагатьох дитячих пам’ятників на Личаківському цвинтарі. Автор – Йоан Шімзер.
Витонченість архітектурних форм та їх природниче оточення на Личакіському цвинтарі, який, зрештою, створювали і як ландшафтний парк, створює почуття гармонії та в поєднанні з тишею надає цьому місцю якоїсь особливої довершеності.
Ангелик крокує, притиснувши ручками хрестик до грудей. Нажаль, фігура, як і багато інших, пошкоджена…
Одна з найгарніших каплиць Личаківського цвинтаря – каплиця Цетнерів, які прибули до Львова із Сілезії у XVI ст. Збудована в прекрасному неоготичному стилі каплиця потребує реставраційних робіт, але на сьогоднішній день у нашій державі пріоритети влади є, нажаль, дещо інші…
Цю споруду часто називають каплицею з химерами, адже завершення чотирьох ринв по кутах каплиці мають вигляд голів чудернацьких створінь. За задумом архітектора І. Левинського, під час сильного дощу з їхніх пащек вириваються чотири фонтани води.
Цікавий сучасний пам'ятник...
Молоді дерева чи то кущі також з нетерпінням чекають весни і надіються на байдужість відповідних служб, завдяки якій виростуть ще більшими.
Вічно зелений плющ – руйнівник і декоратор…
Чарівна постать схожа на прибульця з якоюсь справжньою містичною грацією…
Втрачена голова, і таблиця не на місці…
Квітень на дворі…
Деякі могили ледь проглядаються з-поміж снігових заметів.
Скульптура завершена оригінальною сніговою шапочкою.
Дуже гарний і ніжний ангел на могилі 6 річної дівчинки, цікаво, чому він прив'язаний до дерева? Можливо щоб не похилився і не впав.
Постать ніби жива, таке враження, що цей ангел прогулюється серед могилок, розкладаючи на них квіти...
Лавка на небесах!
Містика та краса архітектурних форм Личаківського цвинтаря. Білий сніг та оголене сплетіння гілок лише надають цьому місцю містичності.
Мавзолей Барчевських – найдорожча родинна каплиця на цьому цвинтарі, збудована в 1887 році на кошти Пробуса Барчевського, одного з найбагатших людей Поділля. Мавзолей збудований в неоромансько-візантійському стилі. В плані будівлі лежить форма хреста, що було характерним для грецького, а також православного сакрального будівництва. Каплиця трирівнева з двомаршевими сходами та багатим різьб'ярським декором.
Скульптура ангела на нагробку графів Пінінських з родинним гербом над епітафічними таблицями, на фоні мавзолею Барчевських.
Нажаль, мавзолей Барчевських має пошкоджений купол, а був він завершений досить цікавої форми хрестом. Є припущення, що хрест знищили спеціально, адже силует цієї каплиці дуже добре проглядається з-за меж Личаківського цвинтаря з будинків, у яких за радянського панування розміщувались державні та військові об'єкти.
Навіть узимку зелені та жовтуваті кольори дерев якось наповнюють простір та нагадують про теплу пору року.
Найромантичніший пам’ятник на Личаківському цвинтарі. Білий пухнастий сніг тільки додає йому, витонченості та м'якості. Пам'ятник авторства Юліана Марковського, виконаний з власної ініціативи для братової Юзефи Марковської.
Молода вродлива жінка, яка ніби щойно зробила свій останній подих. Безвладна рука говорить про те, що жінка вже ніколи не прокинеться…
Фігура наднатуральних розмірів.
Гарні риси обличчя, та троянда…
Ось такий скорботний ангел був частиною пам’ятника Юзефі Марковській. Невідомо, коли зник, деякі дослідники вважають, що ще до Першої світової війни.
А це вже інший ангел, створений скульптором Юліаном Марковським який зберігся до нашого часу. Постать ангела, який акуратно тримає в руках урну, декорує могилу Мацеля Цемерського.
Прекрасно виконані крила, автором багатьох пам'ятників у Львові, а також на Личакіському цвинтарі.
Створюється враження, що цей ангел за мить може злетіти в небо…
Неоготичні каплиці, виконані з червоної цегли наповнюють кольором весняну сіризну..
На цвинтарі також є, по своєму цікава, сучасна ділянка поховань:
Незвична скульптура, повна динаміки, коли дує вітер весло колишиться і створюється ефект ніби ним гребуть. Що символізують такі елементи на пам'ятнику?
Цікаво ким була покійна, що для неї виготовили такий надгробок.
Лев Броварський в 1969 році разом з футбольною командою львівських "Карпат" здобуває кубок СРСР. Провів за команду рекордну кількість матчів, аж 412. У 2000 році визнаний найкращим гравцем в історії цієї команди. Також тренував «Карпати» і отримав звання заслуженого тренера України.
Vita Brevis - життя коротке...
Василь Іваницький – почесний громадянин Львова. Завдячуємо йому появою пам’ятників Тарасові Шевченку у Львові, Ялті, Севастополі, а також різних країнах світу.
Перед старими гробницями на вільному клаптику, який був своєрідною маленькою перспективою для їхньої фронтальної частини, дозволили нові поховання, – поховання по-своєму заслужених людей. Але тепер втрачена автентична краса та елегантність. Адже це музей-заповідник, тут не тільки має зберігатись поштучна кількість експонатів на полицях, бо тоді музей перетворюється на фондосховище. Гробниці залишились, а куди дівся сам цвинтар, з ландшафтом, з алейками...?
Так, можна заперечити: за часів австрійського адміністрування був закон, що гробниці, за якими не було належного догляду, розбирали. Але ж тоді це був звичайний цвинтар, а не музей-заповідник! Не один з найстаріших християнських цвинтарів у Європі! Унікальний! Неповторний…
На Личакові також розташовані масові поховання людей.
Ось на фото із супутника видно два військові меморіали: польський, відновлений після цілковитої руйнації радянських часів (червоного кольору) та збудований вже сучасний український (синього кольору).
Лише після здобуття Україною незалежності з’явилась можливість створити український військовий меморіал, який збудували на місці великого поховання стрільців та старшин УГА.
Українські військові поховання, вже сучасні.
На відміну від польських військових поховань, українці ні за часів міжвоєнного періоду, ні за часів радянської влади не могли спорудити меморіалу своїм воїнам, які боролися за волю України.
Центральне місце серед поховань посідає каплиця, в якій поховано Євгена Петрушевича – президента ЗУНР.
Дев’ять похилених хрестів (висотою 12 метрів) – символізують дев’ять етнічних земель України.
16-метрова колона зі скульптурою покровителя українського війська – Архистратига Михаїла. Розташована на 12-метровому пагорбі, вона є домінантою українського військового меморіалу.
За Польщі на цвинтарях місця поховань українських воїнів були, хоча дуже скромні, але впорядковані. Натомість за радянської влади все було знищено, та стерто з лиця землі як українські, так і польські військові поховання.
Польські військові поховання 1918–19 років, всі хрести одинакові, не залежно від рангу, адже на війні всі рівні, і життя в кожного одне…
Поховано тут близько 3 тис. воїнів.
Ще одне військове поховання польських воїнів, учасників Листопадового повстання 1831 р. в Польщі. На кожному біло-червона стрічка – взірець для нас як треба пам’ятати про своїх!
Ось цікава помилка: вистачить поміняти місцями дві цифри, як виявиться, що на цьому цвинтарі поховано чоловіка, який жив найдовше на нашій планеті!
Екскурс провів - Едвард Бліновський.
Фотограф - Олег Бабенчук.
Оригінал: likelviv.livejournal.com
