Що робити, якщо ви потрапили в міліцію як свідок або підозрюваний

Євген Карась написав практичну і головне життєву інструкцію на випадок, якщо попадеш в міліцію в якості свідка чи підозрюваного. Перечитати всім по 10 раз!

Режим в агонії. В прицілі кожен. Є низка моментів, які треба розуміти. Щоб вижити. Вижити як ЛЮДИНА. А не як стукач. Чи підарас, який здав усіх. Боявся отримати по шиї. Боявся за рік-два колонії.

14 речей, які треба усвідомити:

1. За останні роки каральні органи окупаційного режиму не убили жодного політв'язня. Каральні органи продажні, малопрофесійні. Вони не мають ніякої мотивованості на справжню війну.

Тебе там не уб'ють.

2. За останні роки каральні органи окупаційного режиму не нанесли тяжких тілесних на допитах жодному з націоналістів.

Тебе там не покалічать.

3. Більшість з тортур якими залякують менти на допитах - це "взяття на понт". Переважно менти та СБУ-шники обмежується звичайними побоями. Такі може витерпіти навіть вагітна хом'ячиха.

Тебе лише залякують.

4. Більшість обвинувачувальних вироків грунтується на власноруч написаному зізнанні. Свідки, відео-камери, відбитки - це все надто складно. Абсолютна більшість людей саджає себе сама. Своїм зізнанням. Своїм підписом під брехнею.

Тебе посадять лише за те, що ти сам на себе написав.

5. Максимально можлива травма, яка загрожує політичним активістам в РУВС - це зламаний ніс. Чи рука. Ця травма заживе за місяць. Або ще швидше.

Будь-які тортури за місяць заживуть.

6. Будь-яке власноруч підписане зізнання - саджає на термін від двох років. Ти пишеш і підписуєш: "Я бив регіонала пісюном по лобі чим наніс йому тяжкі душевні травми","Я з хуліганських міркувань кричав уголос те що режим забороняє думати" - і їдеш на колонію. Якщо пощастить - умовний термін.

Зізнання значно дорожче по часу і здоров'ю, аніж одужання від тортур!

7. Десятки націоналістів не побоялися погроз побоїв. Не здали своїх. Не підписали те, що вимагали менти. Вони на волі. Максимальні утрати - адміністративний штраф. Або кілька діб в спецрозподільнику.

Хто не ссить - не сидить.

8. Десятки ідіотів підписали надиктовані ментом свідчення. Здали своїх. Переважно жодного з цих жертв аборту навіть не били. Більшість все підписала і здала ще до того як їх торкнулися пальцем.

Не переоцінюй силу тортур. Майже всі політичні справи - резонансні. Вони цікаві журналістам. Тебе відлуплять, знімеш побої - мент набуває проблем більших ніж ти.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Amnesty International: Янукович закриває очі на злочини міліції

9. Менти з огидою і сміхом ставляться до тих, хто напудив в штанцях на допиті. Той, хто все підписав після розбитого носа, чи синячка - клоун для псів режиму. Менти отримують задоволення від мучання. І вони продовжують мучати слабака і далі. За дуже невисоку ціну менти здають диктофонні аудіо-записи свідчень стукачів. Траплялися випадки, коли менти анонімно зливали стукачів і підписані ними заяви.

Здав ти - здадуть тебе. Не буває "анонімних інформаторів".

10. Протистояння громадянина та міліції не має юридичного характеру. Це протистояння характеру та волі. Опинившись в міліції пам'ятай, що ти не гаманець украв. Тебе не має мучити совість. Ти військовополонений на допиті окупаційними поліцаями. Вести себе сміливо з цими людьми - справа революційної необхідності. Вони краще ніж будь-хто відчувають кінець режиму. І тому психологічно сильну людину їм простіше випустити, аніж ламати для галочки у звіті.

Політичні справи - ментам незрозумілі та важкі. Вони не будуть ламати політичних. Їм простіше розвалити справу, ніж вибивати зізнання з політв'язнів.

11. Ти не забов'язаний нічого пояснювати. На будь-яке питання ти можеш уперто раз за разом казати "Я не пам'ятаю", "Я знервований тому я забув, я не пам'ятаю", "У мене погіршився зір, я нічого не запам'ятав", "я не можу сказати точно, мені лише здається це". Такі свідчення мають дуже слабку вагу. З них важко зліпити справу. З них важко пришити тобі брехню. Не треба боятися обмежувати поліцая. Ти втретє повториш йому "Я не пам'ятаю" на очевидне запитання. Він розлютиться. А потім посміхнеться. Він зрозуміє, що ти не слимак. Далі тебе ударять. Якщо після цього ти стоятимеш на своєму, в більшості випадків вони заб'ють на тебе болт. І підуть шукати легшу жертву.

Грубо і прямо уникати відповідей. "Я не пам'ятаю" - це злить мента. Злить мента, тому що він розуміє, що справа завалилася. А значить порятунок вже близько.

12. Перебування на допиті є унікальний життєвий досвід. Можна прожити все життя невдахою. Але на допиті робити те що маєш - ігнорувати вимоги, стверджувати на всі питання "Я не пам'ятаю". Далі перетерпіти кілька синців. І ти вийдеш новою людиною. Каральні органи режиму не ламають. Ламаються лише слимаки і унтерменши. Репресії гартують як ніщо інше.

Це твоє життя. Це твоя вирішальна битва. Ти тут і зараз можеш стати саме тим героєм про якого мріяв все життя.

13. Якщо ти перебуваєш вже у статусі підозрюваного, чи обвинуваченого - бери 63 статтю Конституції України. 63 стаття Конституції України - це право не свідчити супроти себе і близьких. Тебе просять свідчити супроти товариша? Скажи що він твій троюрідний брат. Поки вони перевірять цю правду, пройде місяць часу. Далі на всі питання кажи "Не пам'ятаю". В ідеалі: заходиш, дізнаєшся в якому статусі ти перебуваєш. Якщо як підозрюваний чи обвинувачуваний - згідно статті 63 "від свідчень відмовляюсь". Скажи "Розумію вашу роботу. Вам мало платять. Важко працювати. Але стаття 63 конституції України. На цьому все". ВСЕ. Далі можна сидіти і мовчати. Як правило поліцаї спробують тебе ударити. Мовчання лякає їх сильніше прокуратури. Пару ударів. Знову твоє мовчання? Вони відчіпляються. Перевірено. Вони не фанатики. Вони не люблять мати справу з дурнуватими. А ми фанатики. Ми дурнуваті.

Ти маєш законне право знати що тобі інкримінують. Якщо ти свідок - ти нічого не пам'ятаєш. "Я схвильований, у мене в очах двоїться", "я все забув", "я не можу сказати точно". Якщо ти відразу зі свідка став обвинувачуваний - ти береш 63 статтю.

14. Українські дисиденти сиділи по тридцять років. Упівці сиділи десятки років. В сучасній Україні націоналісти сиділи по три, п'ять, десять років. Виходили на волю. І лишалися людьми. Ставали прикладом для наслідування. Були живою матерією, яка показувала вічність ідеї. Далеко не всі хто потрапляє в тюрьми на десятки років - умирають. Але умирають усі, хто здають побратимів, чи ламають себе підписуючи брехню супроти себе самого. Здавши, зламавшись, прогнувшись - ти руйнуєш свою душу. Брудні лапи дешевого поліцая витираються об твою ідею.

Просто не будь дурнем. Попереду стільки цікавого. Не варто обривати своє життя обісравшись убогого поліцая.

Пам'ятай це. Бережи свою честь. Гартуй свою волю. І революція прийде.

Революція неминуча, коли від націоналіста мент чує:"НІ!"

Оригінал: facebook.com/oleksandr.aronets