Спорт хантів: оленячі перегони, аркани та боротьба (фото)
Олень – це, фактично, бігова корова. Тварюка нервова і дикувата. На перегонах оленів дозволяється по два фальш-старти, бо звірі часто зриваються і несуть хто куди (раніше фальш-стартів дозволялося три, і через це змагання іноді перетворювалися на суцільну істерику). Керують оленями за допомогою довгої, мов спис, важкої палиці, якою б'ють у чутливе місце поміж роги.
Бігових оленів зараз вирощують мало, бо бензиновий снігохід завжди зручніше, міцніше та вихованіше. “Буран” (та зрідка дорога “Ямаха”) - транспорт місцевих джигітів. Нафтовики, спонсоруючи перегони на оленях, дають за перше місце новенький призовий “Буран”. Оскільки вирощувати та виховувати бігових оленів – справа важка і спеціалізована, займатися цим далеко не в кожного є натхнення, то у традиційних перегонах на святах, як правило, участь беруть одні й ті ж сім'ї (жіночі та чоловічі заїзди проводяться окремо). Завітавши на декілька змагань підряд, вони мають нагоду зібрати нічогенький автопарк.
Ще на святах ханти змагаються у киданні аркану, стрибкам через нарти та боротьбі на поясах. Ці веселі старти починаються наприкінці ярмарки, потому, як туристи змерзли та розбіглися домівками. Національні види спорту внесені в місцевий держреєстр, існують затверджені нормативи, офіційно можна стати майстром спорту в стрибках через нарти.
Кидання аркану мені сподобалося найбільше. На відстані метрів двадцяти або більше ставлять високу жердину, на яку чоловіки по черзі накидають мотузку. Залік ведеться на виліт.
(Чергова расова загадка)
Ось цей хлопець виступав у ролі альфа-ханта. Видно, що він тут почувається в авторитеті.
Після аркану та стрибків була боротьба, чоловіча та жіноча. Жіноча – це звичайне перетягування палиці.
Чоловіча – традиційна для будь-яких сільських свят боротьба на поясах. Було б дивно чекати, аби в тайзі існували розвинені школи єдиноборств. Хантійська боротьба – це таке собі дворове дзюдо з дуже обмеженим арсеналом. Правила прості: треба завалити супротивника, або змусити його торкнутися землі.
Вболівати навколо засніженого татамі зібралися, за рідким виключенням, лише місцеві мужики.
Подивившись, як боряться ханти, я теж визвався з кимось вийти на змаг. Судячи із облич та вигуків глядачів, джигітам ця ідея не дуже сподобалася. Спочатку мені відмовили, бо до боротьби допускаються лише люди у національному одягу – “малиці”. Але я позичив малицю в одному з ярмаркових чумів (ледве голова в комір пролізла, не мій розмір), і мені було дозволено схопитися із добровольцем, поза основним заліком.
Хоробрий супротивник, що визвався вийти проти гостя, був кілограмів на десять легше за мене.
Український блогер reznichenko_d протистоїть молодому ханту, зводячи, таким чином, їх турнір до рівня міжнародного.
Блогер reznichenko_d завалив ханта класичним кидком через стегно.
Оригінал: reznichenko-d.livejournal.com
