За нашу свободу як на роботу!

І для цього не потрібна стала присутність сотень тисяч, а потрібна постійна ротація присутніх. І концерти, і виставки, і лекції. Влада впала на ігнор? Чудово - процесу ніщо не заважатиме. Хтось хоче срочняком (поки не пізно) взяти штурмом кабінети з дорогими попільничками, і це слушне бажання, але створення гігантського громадського дискусійного клубу - не меньш важлива дія, а на перспективу навіть і важливіша. Прикол в тому, що штурму установ влада бздить, а народження чогось більшого через свою тупість просто не помічає. Бо немає на те відповідного органу - кмітливого мозку.

Також можемо почути - "опозиція не здатна рішуче осьо", "опозиція не змогла внятно ото". Тим часом в фейсбуці сидить супер-рішучий і мега-здатний кімнатний хуй зі стаканчиком чаю, котрий все давно пойняв і прорахував, але ж кругом самі дебіли.

Між тим, Майдан це більше ніж інструмент, він - самоціль. Задача номер один - підтримати його функціонування на всіх рівнях. Від харчів та дров, до позитивної трансляції в соціальних мережах. Це настільки новий досвід для нас, що поки не всі осягнули його стратегічне значення. Тактично, звичайно, хочеться срочняком перечавити всіх упирів. А стратегічно, якщо явище громадського віче розвинути, на віддалену перспективу можна унеможливити саму появу нових упирів, як виду. Отже, час на системну роботу і на методичне продавлювання своєї волі в потрібному напрямку. Це - екзамен на системність.

Тут багато що залежить від діячів культури.

Джерело: semesyuk.livejournal.com