Чому Папа Римський простягає руку мусульманам
Пояснити це можна подіями минулого тижня, коли образливий для ісламу фільм (церква його вже "жорстко засудила") викликав безліч нападів на американські представництва. Така люта реакція також була визнана Ватиканом неприйнятною.
Підготовка виступів Папи під час міжнародних поїздок займає багато місяців часу, тому вони дуже рідко стосуються останніх подій. Мета цих візитів полягає, швидше, у підтримці християн, які відчувають особистісні, соціальні, політичні чи релігійні труднощі. На Близькому Сході католицькі спільноти потонули у внутрішніх чварах і страждають від дій еліт. Тим не менш, все це - лише незначні проблеми порівняно з життєво важливим питанням їх майбутнього, яке неможливо відокремити від ісламу.
Бенедикт XVI, який у жовтні 2010 року скликав у Римі спеціальний синод з питань Близького Сходу, прекрасно це зрозумів. Дві сотні єпископів та експертів по регіону поставили дуже точний діагноз: напруженість у житті християн на тлі підйому радикального ісламу є найгострішою проблемою. Іноді вона яскраво виражена, але так буває не завжди.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Експансія Ватикану: церква в мусульманському Бахрейні
У травні 2009 року папа категорично відкинув привид зіткнення релігій. Ця заява прозвучала під час його поїздки по Святій землі: Йорданії, Ізраїлю, Палестинській автономії. Втім, він так і не висловив чіткого погляду на стосунки з ісламом, як це було під час нещодавнього триденного турне до Лівану.
У Бейруті Папа спробував знайти в іудаїзмі потрібне пояснення того, що означає "справжній мир" між релігіями. Він опирається на три головні думки: "цільність", "недоторканність" і "відновлення цілісності".
Папа Римський: кожен повинен залишатися сам собою. Фото: vatican.va
Опираючись на таку філософську мову, він спробував показати, що на Святій землі є місце для кожного: іудея, християнина чи мусульманина. Така його перша думка. З неї випливає, що цей регіон був би неповним без однієї з цих трьох релігійних складових. Далі він наголосив, що кожен повинен залишатися самим собою - іудеєм, мусульманином чи християнином - тобто "недоторканним" у своїй самосвідомості. Це - друга думка. Зрештою, всім трьом релігіям слід залишити в минулому непорушність і йти вперед - до мети. Ось третя думка: потрібно "завершити" зближення, щоб "відновити цілісність". Бенедикт XVI навіть навів конкретний приклад і заявив, що "заклик до свободи арабської весни" стосується також і... арабських християн.
"Благородний метал"
Бенедикту XVI можна було б дорікнути в дивному підході до геополітичної проблеми і навіть назвати цей підхід фантазією професора теології. Тим не менш, не можна не визнати, що у нього є "бачення" ситуації. Бачення співіснування іудеїв, християн і мусульман без боротьби і конкуренції. На відміну від песимістів, він говорив навіть про "благородний метал".
Як би там не було, в Лівані він з небувалою чіткістю поставив дві умови для такого гармонійного співіснування. Перше - це категорична відмова від релігійного "фундаменталізму". Він в найжорсткіших висловах зажадав "викорінити" цю "фальсифікацію релігії", яка висуває на перший план "насильство" і "владу" замість духовності. Друга умова - критика концепції "релігійної толерантності".
Бенедикт XVI зазначив, що ця модна сьогодні ідея насправді дуже поверхнева, оскільки може приховувати найвужчий фундаменталізм. За його словами, нам потрібно піти далі і "перейти від толерантності до релігійної свободи". Релігійної свободи, яка передбачає право совісті, а, отже, вільної зміни релігії. Крім того, за його словами, вона означає і право для кожного громадянина уникнути утисків за релігійною приналежністю, як це відбувається з багатьма християнами в мусульманських країнах.
Оригінал: Le Figaro
Переклад з французької: inosmi.ru
Переклад на українську: iPress.ua
