Чому Україні не потрібен власний метал?
Але з початком економічної кризи у 2008 року експорт металургів різко обвалився, що спричинило в країні затяжну економічну кризу.
Тоді деякі експерти пропонували переорієнтувати експортні потоки металургів на внутрішній ринок, але попит там був ще менший. Держава, в свою чергу, не давала коштів для його стимулювання.
Металурги затягнули паски, знизили ціни і згодом відновили поставки, хоча і не в таких обсягах, як до кризи. Однак торік світове споживання металу зупинилося у зростанні, і Україна ледь не вилетіла з десятки найбільших виробників сталі.
Обсяги виробництва сталі у 2012 році, мільйонів тон
Джерело: World Steel Association
Як бачимо з таблиці, Україна найбільше "просіла" з "десятки" лідерів. Китай, який донедавна був імпортером сталі, нині вибився у найбільші виробники, випередивши другого лідера - Японію - у 10 разів. Обігнали Україну і такі країни, як Бразилія та Туреччина.
Основною причиною втрати позицій України на світовому ринку стає технічна відсталість вітчизняних підприємств.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Криза металургії: збитки підприємств сягають 7,7 млрд грн
Поки наші заводи виробляють сталь на стареньких мартенівських печах 30-х років, такі країни, як Китай, Бразилія, Туреччина та Індія відривають нові підприємства за сучасними технологіями, які дозволяють суттєво знизити собівартість виробництва.
Українським металургам залишається втримувати низькі ціни за рахунок скорочень персоналу та низьких зарплат, оскільки залізничні перевезення, газ та електроенергія стрімко дорожчають.
Власники заводів також оптимізують витрати за рахунок приховування справжніх прибутків у офшорах, з яких потім інвестують у виробництво. Не дарма в Україні 70% іноземних інвестицій припадає на Кіпр - і левова частина інвестицій якраз і "повертається" в металургію.
Єврофутбол не врятував
Металургійні компанії та металоторговці покладали великі сподівання на масштабні інфраструктурні проекти держави.
Фінансування з бюджету будівництва доріг, оновлення залізничних колій та рухомого складу, зведення масового житла повинні були вивести з кризи металургію, а з нею, і всю економіку.
Та не так сталося, як гадалося. У держави на такі проекти не знайшлося достатньо грошей. Навіть розрекламована підготовка до футбольного чемпіонату "Євро-2012" не дала тих замовлень, на які очікували металотрейдери.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Втрачені надії Євро-2012: дорогі стадіони, порожні аеропорти і фанати, які не захотіли повертатися
Ринок металопрокату в 2012 скоротився на 9,1%. Держава змушена була фінансувати 80% всіх витрат, позичати кошти за кордоном, економити на багатьох видах послуг.
Через корупційні схеми покупки товарів та послуг в одного постачальника більшість учасників ринку позбавилась можливості позмагатися за державні замовлення.
Експортер імпортує метал
Поки Україна бореться за чужі ринки, до неї завозять метал інші країни. Торік імпорт металопрокату виріс майже на 20%, захопивши третину ринку.
За даними експертів, близько половини імпортованого металу припадає на продукцію, що виробляється вітчизняними підприємствами.
Олігархи, що володіють ГМК, воліють купити продукцію з-за кордону, ніж такий же аналог, але у підприємства, що належить іншому олігарху.
Деякі навіть створюють нові заводи, щоб не залежати від інших фінансово-промислових структур.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Металургійні підприємства стали більше вкладати в модернізацію
Так, "трубний олігарх" Віктор Пінчук інвестував 700 мільйонів доларів в дніпропетровський електрометалургійний завод "Інтерпайп Сталь", що працює на металобрухті.
Потужності з виробництва сталі - 1,32 мільйона тон на рік, в той час як "Маріупольський меткомбінат імені Ілліча" торік виробив уп’ятеро більше сталі, а це могло б повністю задовольнити потреби "Інтерпайпу" у сталі.
До речі, сам комбінат Ілліча зазнав поглинання також через "війну олігархів". Коксохімічні підприємства не хотіли продавати Володимиру Бойко сировину за прийнятною ціною, що змусило його продати контрольний пакет акцій комбінату Рінату Ахмєтову.
Одна тонна сталі, виготовлена в Україні, вимагає у 2,2 рази більше енерговитрат, ніж в Росії, і в 4,8 рази більше, ніж в Польщі, в 9 разів більше, ніж в Туреччині, і в 12 разів більше, ніж в США
В товарній номенклатурі імпорту металу більше третини припадає на трубну заготівлю, яку постачає російський Оскольський електрометалургійний комбінат та Білоруський метзавод.
Основним покупцем виступають трубні заводи групи "Інтерпайп", що належать Віктору Пінчуку.
Імпортний гарячекатанний лист постачають "Магнітогорський металургійний", "Сєвєрсталь", "Новолипецький меткомбінат". Їхню продукцію купувати "Інтерпайп", Стаханівський і Крюківський вагонобудівні заводи.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Промисловість переживає найглибший спад з вересня 2009 року
Головними імпортерами металопрокату сталі є підприємства трубної галузі (42%), машинобудівельні компанії (20,2%) і металургійні компанії (12,9%). Торік на 80% виріс імпорт арматури, яку завозили, здебільшого, з Молдови.
А ціни на деякі вітчизняні види продукції часто перевищують вартість імпортних аналогів.
Причина проста. Одна тонна сталі, виготовлена в Україні, вимагає у 2,2 рази більше енерговитрат, ніж в Росії, і в 4,8 рази більше, ніж в Польщі, в 9 разів більше, ніж в Туреччині, і в 12 разів більше, ніж в США.
Тож, не дивно, що внутрішні ціни на метал швидко ростуть, але імпортери вільно себе почувають на українському ринку.
Ставка на заробітчан
Колись потужна індустріальна держава, нині Україна все менше потребує металу. Так, якщо у 2007 році споживання на душу населення сягало 174 кг, то в 2012 році - 143 кг.
За цим показником Україна поступається не лише Росії (292 кг), але й Ірану (284 кг) та Туреччині (342 кг).
Враховуючи той факт, що будівельна галузь в ступорі, а нових інфраструктурних проектів на зразок "Євро-2012" не передбачається, то ринок все більше будуть зміщатися у бік приватних покупців, а не промисловості.
Приміром, саме на населення зробила колись ставку металургійна компанія "УГМК", яка належить Сергію Таруті ("ІСД"), Олегу Мкртчану ("Познякижилбуд", "ІСД") та Олені Гайдук, дружині колишнього віце-прем’єра та співвласника "ІСД" Віталія Гайдука.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Українці все менше виїжджають на роботу за кордон
Компанія займає значну частку на ринку торгівлі металопродукції, тому "Реальна Економіка" вирішила відвідати підприємство, аби з "перших вуст" дізнатися про те, як працюють гравці ринку в умовах кризи.
Материнській структурі - компанії "ІСД" належить "Алчевський металургійний завод", але "УГМК" не стала продавати лише продукцію "ІСД".
Побудувавши мережу супермаркетів, вона пропонує клієнтам товари більшості українських металургійних та частини трубних заводів, а також імпортну продукцію, здебільшого, російських постачальників.
Наразі мережа налічує 30 супермаркетів в 26 містах країни.
Наявність широкої номенклатури товару та зручність сервісу допомогло компанії наростити продажі на 50% в 2012 році, і це при тому, що внутрішній ринок торік просів на 9,1%.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Витік мізків на реверсі: економічні зміни ваблять мігрантів на батьківщину
Компанії, що виконували державні підряди під "Євро-2012" та інші інфраструктурні проекти, принесли великі замовлення. Та розраховуватися за них не поспішали, оскільки держбюджет не вчасно платив за виконані робити.
У підсумку "УГМК" був вимушений судитися. Так, за позовом "УГМК" Господарський суд Києва розпочав процедуру банкрутства проти компанії "Мостобуд", яка завинила металотрейдерам 1 мільйон гривень.
Мостобудівці, у свою чергу, нарікали, що з ними не розрахувався держбюджет.
Одним з основних покупців на внутрішньому ринку металу будуть "заробітчани", які повертаються в Україну і активно займаються індивідуальним будівництвом
В 2013 році більша частина державних інфраструктурних проектів була завершена і обсяги замовлень скоротилися. Також цього року була аномально сніжна та холодна зима, що різко скоротило замовлення будівельників та промисловців.
В першому кварталі ринок зменшився аж на 26%. Водночас, індивідуальні покупці та дрібні оптовики зменшили замовлення не так сильно, як промисловці та будівельники.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Заробітчани задекларували 9 млрд грн з-за кордону
"Ми вважаємо, що одним з основних покупців на внутрішньому ринку металу будуть "заробітчани", які повертаються в Україну і активно займаються індивідуальним будівництвом", - зазначила голова управління маркетингу та аналітики "УГМК" Олега Шульгіна.
Компанія ще до початку кризи поставила на приватного споживача, організувавши ковальське виробництво та створивши центри продажу для роздрібних покупців.
Однак економічна криза внесла корективи в задуми металотрейдерів. Не всі проекти вдалося реалізувати так, як вони хотіли. Ковальські послуги так і не отримали популярність і займають у продажах менше 0,1%.
"Поки у нас в країні в кожному містечку є свій дядя Вася, який думає, що краще зробить зварку, з цими народними умільцями нам конкурувати складно", - вважає генеральний директор "УГМК" Младен Пейкович, зазначивши, що потреби в цій послузі поки не значні, але мають перспективу до зростання.
Також не зовсім вдалося кредитування, яке розпочалося ще напередодні кризи. За словами Пейковича, компанія знову повертається до такого виду фінансування, оскільки раніше не до кінця був опрацьований механізм видачі позики.
"Якщо людина бере метал в кредит, коли будівництво на рівні закладеного фундаменту, то зрозуміло, що цей метал незабаром стане "золотим", і людина не зможе завершити будівництво", - зазначив Пейкович.
Структура споживання металу в Україні також неоднорідна. "Є регіони, де дрібні покупці займають до 50% продажів, а є регіони, де лише 10-15%, це стосується, здебільшого, промислово розвинутих областей сходу та центру країни", - зазначив заступник генерального директора з комерції Віталій Ключник.
Індивідуальне будівництво поширене у західних регіонах, де сконцентровано більшість "заробітчан".
Є регіони, де відкривати свій торговий майданчик чи супермаркет невигідно. Приміром, "УГМК" поки не планує розміщувати торгові майданчики чи представництва на Закарпатті, Тернопільській та Хмельницькій областях.
"Ми не благочинна організація. Щоб торговий майданчик був самоокупний, йому треба продавати, мінімум, 300-400 тонн на місяць", - зазначив гендиректор компанії.
Тим самим, "УГМК" поки відмовляється від подальшого розширення своєї мережі в умовах кризи. Підприємці не прогнозують зростання ринку, але очікують, що їхні супермаркети незабаром виб’ють з ринку конкурентів, насамперед, дрібних гравців.
Якщо людина бере метал в кредит, коли будівництво на рівні закладеного фундаменту, то зрозуміло, що цей метал незабаром стане "золотим"
Ставка на населення себе виправдала, однак має і суттєві мінуси.
По-перше, величезні витрати на логістику та обслуговування дрібних клієнтів, по-друге, робота з фізичними особами вимагає постійно розширювати асортимент продукції, впроваджувати нові види послуг, по-третє, у людей також проблеми з фінансуванням, і якщо "заробітчани" повернуться з-за кордону без грошей, роздрібний ринок суттєво скоротиться.
Україна не Америка, тут навряд чи будуть масово будувати житло з металоконструкцій через кліматичні умови, тому основним замовником в Україні залишиться промисловість, а вона продовжує падати вже 14 місяців поспіль.
Існує також небезпека заходу на вітчизняний ринок іноземних металоторговців, адже, сприятливі умови для цього надає членство України у Світовій організації торгівлі.
Провідні міжнародні металокомпанії вже давно успішно освоюють ринок Східної Європи.
Сергій Чигир
Оригінал: Реальна економіка
