Гроші задурно
Протягом багатьох років серйозні люди висловлювали похмурі попередження про наслідки великих дефіцитів бюджетів - дефіцитів, що в переважній більшості є результатом нашої поточної економічної кризи.
У травні 2009 року Ніл Фергюсон з Гарварду заявив, що "хвиля боргових зобов'язань" призведе до стрімкого зростання процентної ставки в США. У березні 2011 року Ерскін Боулз, співголова нещасної комісії щодо дефіциту бюджету при президенті Обамі, попереджав, що якщо не вжити заходів щодо дефіциту найближчим часом - тоді "ринки спустошать нас" протягом двох років. І так далі.
Сподіваюся, пан Боулз залишив нам ще кілька місяців. Проте, трапилася незрозуміла річ на шляху до прогнозованої фінансової кризи: замість того, щоб зростати, витрати на запозичення для США впали до найнижчого рівня за всю історію країни. І справа не тільки в Америці. На даний момент кожна розвинена країна, що позичає в своїй власній валюті може робити це дуже дешево.
Той факт, що дефіцит не призвів до прогнозованого зростання процентних ставок говорить нам щось важливе про природу наших економічних проблем (і мудрість, або відсутність такої, у самоназваних хранителів нашої фінансової цноти). Перед тим, як я говоритиму про це, давайте поговоримо про ту низьку, дуже низьку вартість запозичень - таку низьку, що в деяких випадках інвестори фактично платять урядам, аби ті взяли у них гроші.
Здебільшого це відбувається із "захищеними від інфляції цінними паперами" - облігаціями, майбутні виплати по яких прив'язані до споживчих цін, отже інвестори не повинні боятися, що їх інвестиції з’їсть інфляція. Навіть з цим захистом інвестори часто вимагали значних додаткових платежів. До кризи 10-річні захищені від інфляції облігації США зазвичай додатково приносили близько 2 відсотків. Проте останнім часом ставка на ці облігації була мінус 0,6 відсотка. Інвестори готові платити більше, щоб лише купити ці облігації, незважаючи на суму з урахуванням інфляції, яку уряд в кінцевому підсумку сплатить у відсотках.
Таким чином, інвестори в деякому сенсі пропонують урядам вільні грошові кошти на наступні 10 років, а насправді вони готові платити уряду скромну плату за зберігання їх багатств у безпеці.
Тепер про тих, хто зацікавлений в історії про фінансову кризу. Вони зробили кілька спроб, щоб пояснити, чому криза не виправдалася. Одним із улюблених пояснень є твердження про те, що Федеральна резервна система тримає процентні ставки штучно низькими, скуповуючи державні облігації. Але ця теорія була поставлена під сумнів минулого літа, коли Федеральна резервна система тимчасово припинила купівлю облігацій. Багато людей - у тому числі Білл Гросс із гігантського фонду облігацій Pimco – передбачали різке зростання курсу. Нічого подібного не сталося.
Ага, і не звертайте уваги на попередження, що не сьогодні-завтра ми перетворимося на Грецію. Саме так – Грецію кажу вам. Такі країни як Греція та Іспанія страждають від необачного рішення відмовитися від своїх валют на користь євро, який залишив їх уразливими. Америці це не загрожує.
Так що ж відбувається? Головна відповідь така: відбувається так званий "шок від повернення позикових коштів", коли кожен намагається погасити борг одночасно із усіма. Рівень побутових запозичень різко впав, підприємства сидять на грошових коштах, тому що немає жодних причин для розширення потужностей, якщо продажі впали. А результатом є те, що інвесторам нікуди йти, або, скоріше, нікуди вкласти свої гроші. Тому вони купують державні боргові зобов'язання навіть при дуже низькій прибутковості, за відсутності альтернативи.
Більш того, вони роблять гроші доступними і дешевими, тим самим заохочують уряди пропонувати більше боргу. І уряди ідуть їм назустріч, задовольняючи їх бажання, не надто турбуючись про перспективу короткострокових дефіцитів.
Обов'язкове зауваження: так, у нас є довгострокові бюджетні проблеми, і ми повинні зробити кроки для їх вирішення, - в основному через приборкання витрат на охорону здоров'я. Але це буде просто божевіллям звільняти вчителів і скасовувати втілення інфраструктурних проектів у той час, як інвестори пропонують кошти під нульові або негативні відсотки.
Не потрібно навіть наводити кейнсіанські аргументи про робочі місця, щоб побачити це. Все, що вам потрібно знати: якщо гроші дешеві, це гарний час для інвестицій. А освіта та розвиток інфраструктури є інвестиціями в майбутнє Америки. В кінцевому підсумку ми заплатимо набагато більшу і зовсім даремну ціну, якщо відкидатимемо цю можливість.
Зважаючи на вище сказане, ви напевне також кейнсіанець. Досвід останніх років - перш за все, вражаючий провал політики жорсткої економії в Європі - є драматичним доказом основної точки зору Кейнса: скорочення витрат у період депресії економіки пригнічує цю економіку ще більше.
Отже, пора перестати звертати увагу на самоназваних мудреців, які скористалися нашими політичними дискусіями і поставили дефіцит в центрі бесіди. Вони в усьому неправі - цими днями навіть фінансові ринки кажуть нам, що ми повинні зосередитися на створенні робочих місць та забезпеченні зростання економіки.
Оригінал: The New York Times
Переклад: iPress.ua
