І вам, і нам: Порошенко та Гризлов дали старт Мінську-3
Візит новоспеченого представника Росії у тристоронній контактній групі з виконання мінських угод Бориса Гризлова знову актуалізував дискусію про вирішення долі Донбасу. Враховуючи, що на своїй першій в 2016 році прес-конференції Президент України Петро Порошенко заявив, що має намір саме цього року відновити український суверенітет на тимчасово окупованих територіях, нас чекають складні політичні торги, в ході яких кожен захоче витягти з розплутування донбаського клубка максимальну вигоду.
Якщо в 2015 році виконання підписаних ще в лютому мінських угод не увінчалося особливим успіхом (сяк-так вдалося частково виконати лише перші два пункти про припинення вогню і відведення важкої техніки), то 2016-й може пройти під знаком більш активних дипломатичних дій щодо вирішення проблеми Донбасу.
Раптовий візит Бориса Гризлова − людини, що входить в еліту російської політики, став несподіванкою як для української, так і для російської громадськості. Як, власне, і теплий прийом української сторони: той факт, що Гризлов перебуває під європейськими санкціями, не завадив їй розчистити для нього повітряний простір.
Гра в підкидного
Очевидно, що ініціатива зустрічі йшла від Москви, для якої вирішення донбаської проблеми на тлі безперервного конфлікту в Сирії і мертвої хватки світових санкцій могло б стати ковтком свіжого повітря.
Крім питання обміну полоненими й оголошення "режиму тиші" з 14 лютого Гризлов мав можливість тет-а-тет поговорити з Порошенком, ретранслювати позицію Путіна. Публічно обговорювані позиції не озвучувалися, але відомі в дипломатичних колах експерти вже встигли висловити скепсис щодо порядку денного.
Для української влади Донбас останні два роки служив вдалим виправданням неефективної економічної політики уряду, а для Росії він став класичним валізою без ручки
Так, у коментарі для Forbes екс-міністр закордонних справ Володимир Огризко засумнівався в намірах Кремля, як і в перспективах ведення переговорів: "Та позиція, з якою приїхав до Києва Гризлов, говорить про те, що ніяких істотних зрушень у політиці Москви не відбувається. Зараз настав час, коли Україна повинна свій план вирішення конфлікту на Донбасі нав'язувати і Росії, і нашим західним партнерам. Превентивна і послідовна політика Києва була б набагато ефективнішою за необдумане прийняття пропозицій, які надходять ззовні. Вихід із кризи для Росії лежить у площині відновлення контактів із Заходом, але візит Гризлова до Києва показав: поки що Москва намагається продати нам повітря".
Зрозуміло лише те, що і Росія, і Україна сходяться на необхідності реінтеграції Донбасу, от тільки бачать ситуацію принципово по-різному. Київ наполягає на тому, що бойовики повинні повернути йому контроль над кордоном, а потім вже проводити вибори (і тільки за українським законом), у Кремлі ж говорять про особливий статус і передання ключів від кордону тільки після легітимізації лідерів самопроголошених республік. Точок дотику в такій грі в підкидного дурня поки що не знайдено, але на зговірливість Москви можуть вплинути її прийдешні економічні проблеми.
Валіза без ручки
Якщо для української влади Донбас останні два роки служив вдалим виправданням неефективної економічної політики уряду, то для Росії він став класичною валізою без ручки. Той пафос, який спостерігався після анексії Криму в частині "захисту" російськомовного населення, сьогодні вже слабко контрастує зі згубними фінансовими наслідками продавлювання своїх геополітичних інтересів.
Ціна амбіцій на світовий вплив виявилася занадто високою. Зниження вартості базової нафти марки Brent нижче психологічної позначки в $30 за барель значно випереджає спроби імпортозаміщення та розвитку несировинних галузей російської економіки. Але занадто різко відмовлятися від ура-патріотичної риторики теж не комільфо, тому потрібно підібрати формулу, при якій можна буде і Донбасу позбутися, повернувши його назад під українську юрисдикцію, і геополітичних втрат особливих не зазнати, обставивши все як миротворчу місію.
Першоджерело: Forbes.ua
