Що робити, якщо Північна Корея нападе на Південну
Час від часу газети пропонують читачам прогнози про початок масового голоду в Північній Кореї. Як правило, це відбувається у весняний час. У березні 2011 року New York Times писала: "Північна Корея: 6 мільйонів голодують". За рік до цього, в березні 2010 року, лондонський Times попереджав: "Катастрофа в Північній Кореї. Китай повинен тиснути на уряд в Пхеньяні, щоб той дозволив доправити харчі для мільйонів людей, яким загрожує голод". У березні 2009 року у Washington Post з’явився такий заголовок: "Причина проблем Північної Кореї - нерозв'язана продовольча криза".
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Північна Корея підірвала ядерну бомбу
Нові пророцтва з’являються щороку, а голоду немає. Справді, останні 5-10 років північнокорейська економіка переживала скромне, але незаперечне зростання. За оцінками Банку Кореї, зростання валового національного продукту з 2000 по 2011 роки в середньому становило 1,4% на рік. Неофіційні дані і спостереження підтверджують цей помірний оптимізм.
Недоїдання залишається поширеним явищем, але зовсім незначна кількість північнокорейців померли від голоду, починаючи із 2000 року. Новий середній клас тепер може дозволити собі предмети, про які ніхто не чув у часи Кім Ір Сена. DVD-плеєри зустрічаються на кожному кроці. Холодильник перестав бути винятком, і навіть комп'ютер в приватному будинку більше не є ознакою казкового багатства.
Розкіш Пхеньяна
Пхеньян. Фото: cfagnum.livejournal.com
Покращення особливо помітне в Пхеньяні. Величезні проспекти столиці Північної Кореї, які ще зовсім недавно були порожніми, тепер нагадують Москву 1970-х років: вуличний рух не надто важкий, але явно присутній. У старій частині міста, де вулиці не такі широкі, іноді можна навіть потрапити у пробку. Відвідувачі і багатші мешканці Пхеньяна вечеряють в розкішних ресторанах. Пройшли ті часи, коли пляшка дешевого китайського шампуню вважалася великою розкішшю. Сьогодні в бутіках Пхеньяна можна легко купити Chanel.
Люди рідко починають революції, коли вони дійсно доведені до відчаю: у такі часи вони надто зайняті боротьбою за фізичне виживання. Незначне покращення життя людей є саме те, чого авторитарні режими повинні боятися найбільше
Це повільне покращення економічної ситуації насправді може бути настільки ж небезпечним для режиму, як і голод. Без радикальних реформ Північна Корея продовжуватиме помірно зростати, але вона не досягне тих темпів зростання, які ми зустрічаємо сьогодні у Китаї чи Південній Кореї. Величезний розрив у доходах між Північною Кореєю та її сусідами - основне потенційне джерело політичного невдоволення в суспільстві, - буде збільшуватися.
Фото: cfagnum.livejournal.com
У той же час, зменшення щоденного економічного тиску означає, що громадяни мають більше часу, щоб думати, говорити і спілкуватися. Всупереч поширеній думці, люди рідко починають революції, коли вони дійсно доведені до відчаю: у такі часи вони надто зайняті боротьбою за фізичне виживання. Незначне покращення життя людей є саме те, чого авторитарні режими повинні боятися найбільше.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Північна Корея показала, що буде з США після ядерного удару
Поточна зміна поколінь створює перед країною особливо небезпечний виклик. Північні корейці у віці до 35 років не піддавалися інтенсивній ідеологічній обробці, і вони виросли в світі, де кожен знає, що газети говорять далеко не повну і єдину правду. Вони не пам'ятають ті часи, коли держава розглядалася як єдиний творець усіх благ, для багатьох із них держава та її чиновники – це просто рій паразитів. Вони знають, що Північна Корея безнадійно відстає від Півдня. Вони також виросли в більш спокійні часи, коли державний терор було послаблено, і, отже, вони менше бояться говорити на ці небезпечні теми. Всі ці зміни в мисленні не обіцяють нічого доброго для довгострокової стабільності режиму. Розплата може бути відкладена на роки, але вона майже неминуча.
Чотири сценарії
Кім Чен Ір. Фото: unn.com.ua
Є чотири ймовірні сценарії, які можуть викликати остаточну кризу влади. Перший - це спроба запровадити реформи, більш-менш схожі на ті, які здійснювалися в Китаї і В'єтнамі. Я стверджував, що північнокорейське керівництво розуміє небезпеки реформ у китайському стилі і не буде ризикувати. Тим не менш, це говорилося в контексті північнокорейського керівництва епохи Кім Чен Іра - і це керівництво зараз зазнає змін. Нові лідери - в тому числі й сам Кім Чен Ун - можуть спокуситися перспективою відкриття економіки, сподіваючись збагатитись, як це вдалося китайським партійним діячам. Діючи таким чином, вони неодмінно посприяють своєму власному падінню, адже невдоволені громадяни шукатимуть возз'єднання із набагато багатшим півднем.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Жителі Північної Кореї перебувають на межі виживання
Іншою можливою причиною безладів була б серйозна фракційна боротьба всередині вищого керівництва - чистка чільних посадовців, наприклад, або спроба державного перевороту. Крім того, переможені у фракційних зіткненнях можуть вирішити очолити збройну боротьбу проти переможців. Таке відкрите протистояння було б сприйнято як ознака нездатності еліти тримати ситуацію під контролем. У цьому випадку багато людей, які у мирні часи залишаються слухняними, можуть почати висловлювати власне невдоволення - із передбачуваними небезпечними наслідками.
Кім Чен Ун. Фото: ЕРА
Третій можливий ендшпіль - це спонтанні спалахи народного невдоволення - місцеві заворушення, які швидко переростають в загальнонаціональний революційний рух, подібний до того, що ми бачили в 2011 році в арабському світі. На даний час громадяни Північній Кореї виглядають занадто переляканими, ізольованими і вони не довіряють один одному настільки, що не здатні повторити приклад тунісців та єгиптян. Тим не менш, влада режиму неухильно слабшає, страх зменшується, а знання про можливі альтернативи державного існування поширюються. Таким чином, в довгостроковій перспективі "Весна в Пхеньяні" є цілком можливою.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Хто хороший, хто поганий. Погляд з Північної Кореї
Четвертий сценарій передбачає поширення заворушень з Китаю - єдиної країни, де спалахи громадянської непокори або повстанння можуть мати деякий вплив на Північну Корею. Звичайно, вищезазначені сценарії можуть об'єднатися, і я далекий від того, щоб вважати, що перерахував всі можливі сценарії. Тим не менш, одна річ видається майже неминучою: у зв'язку з особливостями внутрішнього та міжнародного становища Північної Кореї, поступова або керована трансформація режиму або його вічне існування не вважаються вірогідними варіантами виходу із ситуації. Рано чи пізно режим впаде через кризу – причому, раптово і жорстоко.
Страхи еліти
Еліта КНДР намагатиметься придушити будь-яке заворушення. Фото: foxnews.com
Північнокорейська еліта боїться, що якщо режим впаде, їх переслідуватиме переможний Південь або лінчуватиме розлючений натовп їхніх співвітчизників. Тому вони можуть вибрати збройну боротьбу, припускаючи, що вони боротимуться за своє життя і життя своїх близьких. Їх первісний інстинкт - придушити заворушення, покарати організаторів і спробувати відновити те, що режим сім’ї Кім називає "законом і порядком".
У разі невдачі вони проситимуть китайської допомоги. Дуже велика частина нинішньої північнокорейської еліти воліли б перейти до контрольованого Китаєм супутникового режиму, ніж об'єднатися під південнокорейським керівництвом.
Чи буде Пекін слухати ці побажання? Досі китайська політика на Корейському півострові була значною мірою спрямована на підтримання на плаву Північної Кореї за помірну ціну. Втручання Китаю зможе навести порядок у Північній Кореї, тим самим запобігаючи кризі із біженцями та значно скорочуючи ймовірність неконтрольованого розповсюдження ядерної зброї. Це також гарантує, що Північна Корея продовжить існувати як стратегічно корисна буферна зона, а китайські корпорації змогли б зберегти свій привілейований доступ до ресурсів Північної Кореї.
Rитайське поглинання Півночі призведе до зростання антикитайських настроїв у Південній Кореї. Фото: tumblr.com
Тим не менш, ці геополітичні вигоди принесуть із собою великі проблеми. Почнемо з того, що китайське поглинання Півночі призведе до зростання антикитайських настроїв у Південній Кореї. Китай миттєво перетвориться на головного ворога корейських націоналістів, а альянс Південної Кореї і США відчутно зміцниться.
ДИВІТЬСЯ ФОТО: Універмаг №1. Північнокорейське "ізобіліє"
У самій Північній Кореї також зростуть націоналістичні настрої. Досвід Радянського Союзу в Східній Європі служить цьому гарним прикладом. У 1956 році радянські танки подавили народне повстання і встановили в Угорщині прорадянський маріонетковий режим. Цей режим був успішнішим, ніж будь-хто очікував, і незабаром Угорщина, відповідно до популярного на той час жарту, перетворилася на "найвеселіший барак соціалістичного табору". Проте ні Радянський Союз, ні його угорські клієнти не стали популярними серед угорського народу. Звичайні угорці продовжували зневажати свій уряд і звинувачували росіян в усьому, що відбувалося не так в Угорщині. Немає підстав вважати, що китайське панування в Північній Кореї буде більш популярним.
Підйом Китаю
Китайський уряд. Фото: AFP
Важливим є також те, що відкрите втручання в північнокорейську внутрішню кризу підірве міф про "мирний підйом" Китаю, який відіграє таку важливу роль у кампанії Пекіна із формування свого глобального іміджу. Всі сусіди Китаю будуть розглядати себе в ролі потенційних жертв "імперських амбіцій" Пекіна. Це змусить багатьох із них зміцнювати свої відносини з США.
Для Південної Кореї і США, а також для більшості північнокорейського населення, поява прокитайського режиму в Північній Кореї буде кращою, ніж невизначене збереження статус-кво. Однак, об'єднання Кореї залишається найбільш бажаним результатом. Тому офіційні особи у Вашингтоні і Сеулі мають шукати варіанти, аби переконати Китай, що об'єднана Корея є прийнятнішим варіантом, ніж інтервенція.
Перш за все, потрібно запевнити китайський уряд, що об’єднана Корея не стане стратегічним плацдармом для американського військового впливу в континентальній Північно-Східній Азії. Спільна заява Південної Кореї і США має пообіцяти, що після об'єднання військові США або американські військові об'єкти не будуть розташовані на північ від сучасної демілітаризованої зони. Це повинно заспокоїти стратегічні інтереси Китаю в регіоні.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Північна Корея: ядерний страх, Tesco і кристалічний метамфетамін
По-друге, періодична підтримка іредентизму в північно-східному Китаї та напівофіційні заяви про корейські територіальні права на великі шматки території Китаю є контрпродуктивними. Вони зміцнюють підозри, що об'єднана Корея буде сіяти невдоволення у прикордонних областях китайської держави. Уряд Південної Кореї повинен чітко заявити, що об'єднана Корея буде дотримуватися раніше досягнутих домовленостей, які стосуються китайсько-корейського кордону. Необхідно також запевнити владу Китаю, що уряд об'єднаної Кореї буде поважати і дотримуватися всіх концесій і наданих прав на видобуток копалин, які Північна Корея надала Китаю.
На жаль, вкотре не справджуються широкі сподівання на те, що в Пхеньяні з’являться реформістські групи, які будуть здатні забезпечити розвиток неядерної і мирної держави Північної Кореї. У той же час, статус-кво є неможливим у довгостроковій перспективі. Рано чи пізно нинішня влада впаде. Світ повинен розпочати планувати такий перебіг подій саме зараз.
Фото: os.colta.ru
Андрій Ланьков - професор історії в Університеті Kookmin в Сеулі; автор книг "На північ від DMZ: нариси про повсякденне життя в Північній Кореї" і "Від Сталіна до Кім Ір Сена: формування Північної Кореї, 1945-1960". Це є другий уривок із його нової книги "Справжня Північна Корея: життя і політика у невдалій сталінській утопії", яку видавництво Oxford University Press опублікує 8 травня. В уривку висловлені його власні думки.
Оригінал: Bloomberg.com
Переклад: iPress.ua
