Танення півночі
Стоячи на льодовику Гренландії, стає очевидним, чому неспокійна сучасна людина так шанує дику природу. Куди б ви не подивилися - лід приваблює око, стиснутий і відточений за допомогою унікального збігу сил природи.
Срібні і лазурово-блакитні льодові хребти, крижані насипи та інші заморожені витвори можна скрупульозно спостерігати в чистому повітрі Арктики. Великі льодовики наводять порядок серед крижаної забудови, що сходить вниз до напівзамерзлого моря.
Крижана шапка наразі ще на місці, застигла в своєму обуренні. Не відчутно ні подиху вітру, ні звуку двигуна, немає крику птахів. Жодного шуму. Замість шуму, його повна відсутність. Ви відчуваєте її, як тиск у скронях і, якщо ви прислухаєтесь - як рев привида. Для багатьох поколінь європейських дослідників із замороженими бакенбардами, крижаний покрив до сих пір є синонімом до слова сила природи.
Арктика є одним з найменш вивчених місць у світі. Це останнє дике місце. Навіть назви її морів і річок маловідомі, хоча багато з них – доволі величезні. Єнісей і Лєна – кожна з них несе більше води в море, ніж Міссісіпі або Ніл.
Гренландія, найбільший острів у світі, в шість разів більша за Німеччину. Тим не менш, вона має населення всього 57 тис, в основному Інуїтів, розкиданих по крихітних прибережних населених пунктах.
Загалом в Арктиці - приблизно визначеній межами Полярного кола із невеликою суміжною площею на південь,- проживає тільки 4 млн осіб, близько половини з яких живуть в декількох сумних пострадянських містах, таких як Мурманськ і Магадан. На решті території, включаючи значну частину Сибіру, північ Аляски, Північну Канаду, Гренландію і північну Скандинавію, живе дуже мало людей. Тим не менш, регіон далеко не недоторканний.
Швидкий рух вперед
Теплова карта світу, на якій кольором позначені зміни температури, зафарбовує Арктику в яскравий бордовий колір. З 1951 року вона нагрівається приблизно вдвічі швидше, ніж у середньому весь світ. У цей період температура в Гренландії зросла на 1,5 °C, порівняно з близько 0,7 °C по всьому світу. Ця невідповідність, як очікується, продовжиться.
Підвищення глобальної температури на 2 °C - яке здається неминучим, оскільки викиди парникових газів продовжують зростати - означатиме потепління в Арктиці на 3-6 °C.
Фото: AFP
Майже всі арктичні льодовики відступили. Площа арктичних земель, покритих снігом на початку літа, скоротилася майже на одну п'яту з 1966 року.
Але найбільших змін зазнає Північно-Льодовитий океан. У 1970-х, 80-х і 90-х роках мінімальні об’єми полярного льоду зменшуються приблизно на 8% кожного десятиліття. Тоді, в 2007 році, морський лід тріснув, танучи в літній період до свого мінімуму в 4,3 млн. кв. км. (1,7 млн. квадратних миль), це лише половина від середньої площі для 1960-х років і на 24% менше за попередній мінімум, встановлений в 2005 році. Це звільнило від льоду - вперше в історії людини – так званий північно-західний перехід, морський шлях через 36 тис островів арктичного архіпелагу Канади.
Вчені намагаються пояснити це тим, що в 2007 році усі сили природної мінливості, у тому числі тепла погода, ясне небо і теплі течії, вишикувалися для підсилення сезонного танення. Але в минулому році не було такого чудового збігу обставин: це був звичайний рік для Арктики. А об’єми морських льодів скоротилися майже до тих же розмірів.
Немає ніяких серйозних сумнівів, що є основною причиною потепління. В Арктиці, як і скрізь на планеті, це відбувається в результаті збільшення викидів в атмосферу газів, які затримують тепло, головним чином, вуглекислого газу, що виділяється при спалюванні викопного палива. Оскільки атмосфера втрачає менше сонячного тепла, вона перегрівається – цей фізичний ефект передбачив ще в 1896 році шведський учений Сванте Арреніус. Але чому потепління в Арктиці відбувається швидше, ніж в інших місцях?
Спочатку зважте на те, якою чутливою до зміни температури є Арктика через своє розташування. В обох півкулях кліматичні системи влаштовані на спрямування тепла від парного екватора до замерзлих полюсів. Але на півночі такий обмін є набагато більш ефективним. Це частково пояснюється високими гірськими хребтами Європи, Азії та Америки, які допомагають змішувати теплі і холодні фронти, так само як валуни спрямовують відтік води в потоці. Антарктида, яка оточена величезними південними морями, підлягає набагато меншому впливу атмосферного змішування.
Фото: AFP
Суші, які оточують Арктику також запобігають нормальному кругообігу полярних океанів навколо неї, як це відбувається навколо Антарктиди. Замість цього гігантський обмін холодних і гарячих мас води відбувається з півночі на південь, між масами арктичних земель: Тихий океан виливається через Берингову протоку, між Сибіром і Аляскою, а Атлантика - через протоку Фрама між Гренландією і Норвезьким архіпелагом Шпіцберген.
Це зберігає середньорічну температуру на високих широтах Арктики (північні околиці суші та моря за її межами) на порівняно спекотному рівні у -15 °C, більша частина решти Арктики близька до точки танення протягом більшої частини року. Навіть незначне потепління може мати значний вплив на екосистеми регіону.
Антарктида також зазнає потепління, але із середньою річною температурою у - 57 °C потрібно буде більше, ніж кілька спекотних літніх періодів, щоб це стало очевидним.
Ефект альбедо
Ефективне перемішування повітря з півночі на південь також може зіграти свою роль у посиленні потепління Арктики. Вітри, які вириваються на північ несуть забруднюючі речовини, включаючи сажу з європейських і азіатських труб, і це має потужний вплив на збільшення температури снігу.
В останні десятиліття спостерігається також підвищення рівня ртуті - побічного продукту спалювання вугілля - у тканинах білух, моржів і білих ведмедів, яких їдять ескімоси. Це ще одна причина, чому Арктика не є незаймана.
Але головна причина посилення ефекту потепління в Арктиці - це заміна світлого снігу і льоду на темнішого кольору землю або воду. Через те, що темні поверхні поглинають більше тепла, ніж світлі, це викликає локальне потепління, яке призводить до ще більшого танення снігу і льоду, що у свою чергу звільняє ще більше темної землі і води, і так далі.
Фото: AFP
Так званий ефект альбедо має більш потужні позитивні зворотні наслідки, ніж очікувала більшість дослідників. Більшість моделей змін клімату передбачають, що Північно-Льодовитий океан може бути звільнений від льоду в літній період до кінця цього століття. Дослідження, опубліковані 2009 року в журналі Geophysical Research Letters, припускають, що це може статися до 2037 року. Деякі тепер вважають, що це буде навіть раніше.
Важко переоцінити, наскільки це матиме драматичні наслідки. Може бути, що з часів вирубки величезних лісів Америки в 19 столітті, або, можливо, після знищення величних лісів Китаю та Західної Європи за тисячу років до того, світ ще не бачив настільки приголомшливих змін навколишнього середовища. Наслідки для екосистем Арктики будуть визначальними.
Оскільки давні льодові перешкоди зникають, арктичні узбережжя руйнуються; частини суші Аляски відступають на 14 метрів (45 футів) на рік. Ніші проживання, такі як басейни талих вод на багаторічному льоду, скорочуються. Деякі вузькоспеціалізовані арктичні види, ймовірно, вимруть, адже їх ареал проживання скоротиться, а південні види займуть їхнє місце. Інші будуть процвітати.
Перші ознаки цієї біологічної перебудови вже очевидні. Суто арктичним видам, включаючи білого ведмедя, живеться важко. Нові види для регіону, такі як скумбрія та атлантична тріска, все більше потрапляють в сіті траулерів. Втім, наслідки змін в Арктиці будуть відчуватися далеко за її межами.
Танення морських льодовиків не вплине на глобальний рівень океану, оскільки лід, що плаває, витісняє свою власну масу морської води. Але танення льодовиків вплине, і Арктика вже втрачає свої накопичення льоду з великою швидкістю.
Крижана шапка Гренландії втрачає близько 200 гігатон льоду на рік, що достатньо для забезпечення водою мільярдів людей. Менші арктичні крижані шапки і льодовики разом втрачають таку ж кількість. Ще до того, як це стало зрозумілим, Міжурядова група експертів зі змін клімату (МГЕЗК) передбачила підвищення рівня океану на 59 см протягом цього століття. Враховуючи те, що відбувається на півночі, багато хто тепер вважає ці очікування занадто скромними.
Фото: AFP
Є побоювання, що потік талої арктичної води може порушити могутні "шляхи кругообігу" світового океану, обмін теплих тропічних і холодних полярних вод. Це вже траплялося раніше, принаймні сім разів за останні 60 тис років, і цього потрібно уникнути.
Але останні дані свідчать про те, що така біда не є неминучою. Ще одна проблема, - танення Арктики може звільнити величезну кількість вуглекислого газу та метану, - вимальовується більш виразно. Це теж уже траплялося близько 55 тис років тому, що призвело до глобального підвищення температури на 5 ° С протягом декількох тисяч років.
Такі ризики важко відстежити, поки вони не надто загрозливі. Багато елементів змін в Арктиці, у тому числі темпи танення снігу і відступу льодовиків, все ще перебувають в межах історичних варіацій.
Тим не менш, той факт, що ці зміни викликані діяльністю людини, є безпрецедентним і представляє величезну невизначеність стосовно того, як швидко вони будуть відбуватися. Для тих, хто налаштований не звертати уваги на ризики, варто зазначити, що навіть більш екстремальні прогнози потепління в арктичних районах відстають від того, що сталося насправді.
Багатства півночі
У довгостроковій перспективі танення льоду на півночі може викликати руйнівні наслідки. Але, як це не парадоксально, жоден з арктичних видів не отримає з цього вигоду настільки, як той, хто спричинив це: людина.
Зникнення морських льодовиків можуть означати кінець останньої ескімоської культури, але навряд чи хтось ще живе в іглу останнім часом. Проте, велике потепління може зробити багатьох людей багатими.
Оскільки замерзла тундра відступатиме на північ, великі райони Арктики стануть придатними для сільського господарства. Більш рання арктична весна може призвести до збільшення вирощування рослин на 25%. Це дозволить жителям Гренландії вирощувати більше, ніж ті нікчемні 100 тонн картоплі, які вони вирощують зараз.
Багато інших цінних матеріалів теж будуть ставати все більш доступними. Вже зараз Арктика є великим джерелом видобування корисних копалин, у тому числі цинку на Алясці, золота - в Канаді, заліза в Швеції та нікелю в Росії, а ще багато інших чекають на свій видобуток.
В Арктиці також є багато нафти і газу. Ліцензії на дослідження надр на даний час видають по всьому регіону: в Сполучених Штатах, Канаді, Гренландії, Норвегії та Росії.
18 квітня ExxonMobil затвердив умови угоди з російською компанією "Роснефть" про інвестування до $ 500 млрд в розробку морських запасів, в тому числі в російській Арктиці. Нафтові компанії не люблять про це говорити, але це вказує на інші позитивні зворотні наслідки від процесу танення Арктики. Зміна клімату в результаті спалювання викопного палива дозволить видобувати більше арктичних вуглеводнів, які потім будуть спалюватися.
Ескімоська культура щезає. Фото: pochemuha.ru
Ці нові галузі промисловості Арктики не з'являться відразу. Є ще багато льодовиків, щоб робота на півночі залишалася винятково жорсткою і дорогою, цілодобова ніч і арктичні циклони зроблять її ще більш важкою.
Більшість сучасних розвідувальних робіт навряд чи призведуть до видобутку вуглеводнів. Принаймні, протягом найближчих десяти років. Але з часом це станеться. Ціна величезна, і нафтові компанії та уряди арктичних країн готові її заплатити.
Незадовго до підписання контракту між ExxonMobil і "Роснефтью", президент Росії Володимир Путін оголосив про плани зробити набагато привабливішим для іноземців інвестування в російський офшорний енергетичний сектор.
"Офшорні запаси, особливо в Арктиці, є, без перебільшення, нашим стратегічним резервом в 21 столітті", - сказав він.
У першій половині 20-го століття Арктика, як найкоротший маршрут між Росією і Америкою, була найбільш вірогідним театром ядерної війни, і деякі бачать потенціал для свіжого конфлікту в її освоєнні. Росія і Канада, дві найбільші за територією країни Арктики, стимулюють цей страх: Арктика викликає запеклі націоналістичні настрої в обох країнах.
З точки зору своїх північних районів, деякі з восьми країн Арктики проводять певну мілітаризацію регіону. Норвегія перемістила свій військовий командний центр в арктичне місто Рейтан в 2009 році. Росія замінює та модернізує шість своїх атомних криголамів, а ще - певні частини цивільної інфраструктури з огляду на питання безпеки. Тим не менш, наша спеціальна доповідь припускає, що попередження про конфлікт в Арктиці, так як і клімат, є занадто перегрітими.
Арктика не є нічийною землею. На відміну від Антарктиди, яка управляється за міжнародним договором, більша її частина є демаркованою. Серед півдесятка територіальних суперечок в регіоні найбільшою є, мабуть, суперечка між Сполученими Штатами і Канадою з приводу статусу Північно-західного переходу. Ці дві країни не розпочнуть війну. І більшість арктичних країн є членами НАТО.
Арктика не є нічийною землею. Фото: AFP
Тим не менш, танення Арктики матиме геостратегічні наслідки поза тим, що дозволить багатим на ресурси країнам стати ще багатшими. Очевидним є потенційно руйнівний вплив відкриття нових торгових шляхів. Навігація вздовж узбережжя Сибіру по північно-східному переходу, або Північному морському шляху (СМП), як називають його росіяни і моряки, скорочує відстань між Західною Європою та Східною Азією приблизно на третину. Перехід на даний час відкритий протягом чотирьох або п'яти місяців на рік і отримує все більше використання.
У 2010 році тільки чотири кораблі використовували СМП, в минулому році їх було вже 34 в обох напрямках, в тому числі танкерів, рефрижераторних суден з рибою і навіть круїзний лайнер.
Великі азійські експортери - Китай, Японія і Південна Корея - вже інвестують у будівництво криголамних суден, або планують зробити це. Для Росії, яка має великі плани щодо розвитку морського шляху разом із центрами перевалки та іншими об'єктами інфраструктури, це подвійне благо. Це допоможе їй забезпечувати ринок арктичними ресурсами швидше, а також, оскільки СМП буде все більше використовуватись, диверсифікувати свою залежну від вуглеводнів економіку.
Є ризики виникнення спору чи війни в цьому питанні, які вимагатимуть врегулювання. Що добре для Росії - може бути погано для Єгипту, який в минулому році заробив понад $ 5 млрд доходів від експлуатації Суецького каналу, альтернативного східно-західного судноплавного шляху.
Отже, дуже добре, що робота регіонального клубу, Арктичної ради, є багатообіцяючою. Під скандинавським керівництвом за останні п'ять років вона запровадила значну кількість арктичного співробітництва, у тому числі наукових досліджень, картографії та розвитку в сфері ресурсів.
Все ж, як примирити екологічні ризики від арктичного танення із економічними можливостями, які воно принесе? Скорочення морських льодовиків є результатом роботи людських рук, так само, як розорювання прерій. Це може навіть виявитися вигідним. Але витрати будуть також величезні. Унікальні екосистеми, і багато видів природи будуть втрачені під час зміни навколишнього середовища. Причиною цього є глобальне забруднення, і ризики від нього також є глобальними. Арктика, яка вже не виглядає такою далекою і недоторканною, постала як потужний символ віку людини.
Оригінал: The Economist
Переклад: iPress.ua
