Як нерівність доходів впливає на народжуваність

Економіка отримує користь, коли люди починають мати менші сім’ї. Коли народжуваність падає, частка людей працездатного віку в населенні країни збільшується, закладаючи основу для так званого "демографічного дивіденду". З меншою кількістю дітей, батьки більше інвестують в освіту кожної дитини, це призводить до зростання так званого людського капіталу. Люди починають більше економити для свого виходу на пенсію, отже більше коштів є доступними для інвестицій. Жінки починають іти на оплачувані роботи, підвищується чисельність робочої сили.

Все це добре для економічного зростання і зростання доходів окремих домогосподарств. Недавнє дослідження NBER свідчить про те, що зниження народжуваності в Нігерії на одну дитину на одну жінку сприятиме зростанню ВВП на душу населення цієї країни на 13% за період 20 років. Проте, не кожен наслідок зниження народжуваності є райдужним. Нове дослідження вчених з Гарвардської школи охорони здоров'я визначає ще один несподіваний ефект: підвищення нерівності в короткостроковій перспективі.

Країни з дуже високою народжуваністю, як правило, бідні і аграрні – щоб працювати на полі селянам потрібні додаткові руки, яким би малими вони не були

Країни з дуже високою народжуваністю, як правило, бідні і аграрні – щоб працювати на полі селянам потрібні додаткові руки, яким би малими вони не були. (В Нігері, який має ВВП на душу населення в $700, середня жінка може розраховувати народити більше, ніж сім дітей). Країни з низькою народжуваністю (з незначними винятками, такими як Китай), як правило, багаті. Дослідження Гарварду підтверджує, що ця схема повторюється всередині країни: як правило, бідні мають великі сім'ї.

Автори використовують дослідження демографії та охорони здоров'я (ДДОЗ), які містять багато деталей про структуру сім'ї та домашнього майна. ДДОЗ даних з 60 країн, що розвиваються, дозволили їм розділити домогосподарства на п'ять груп доходів і показати, що на кожному континенті, "відсоток молоді" (кількість дітей до 15 років у порівнянні з населенням працездатного віку) є найнижчим в групі найбагатших країн, наступний найнижчий показник в наступній групі багатих країн і так далі. Група найбідніших країн має найвищий процент молоді. Розрив між багатими і бідними в окремих країнах також визначено. Відсоток молоді в найбагатших домогосподарствах на третину менший, ніж в найбідніших.

Джерело: The Economist

З плином часу відмінності в народжуваності між багатими і бідними повинні вирівнятися. Таким чином, народжуваність в кінцевому підсумку впаде найбільше серед бідних, де вона є найвищою на початку. Можна очікувати, що бідні люди будуть керувати цим процесом змін, оскільки вони мають більше можливостей, щоб скоротити розмір своєї сім'ї.

З плином часу відмінності в народжуваності між багатими і бідними повинні вирівнятися

Просто бідні знижують темпи народжуваності повільніше, ніж багаті. За даними дослідження Гарвардського університету, за останні 20 років середня кількість дітей у найбагатших сім’ях зменшилася приблизно на 50% більше порівняно із найбіднішими. У Кот-д'Івуарі, наприклад, відсоток дітей в найбідніших групах знизився на 13% в період між 1994 і 2005 роками. Серед найбагатших, він впав на 32%.

Цей результат не приходить з нізвідки. У 2008 році дослідження африканських країн, показало, що, хоча загальна народжуваність падає, різниця в народжуваності за рівнем освіти (з урахуванням зміни їх розмірів) підвищується.

Більш ранні дослідження в Латинській Америці показали, що демографічні зміни збільшили розрив у доходах між багатими і бідними. Нерівність має тенденцію до зростання під час того, як народжуваність починає знижуватися.

Нерівність має тенденцію до зростання під час того, як народжуваність починає знижуватися

Чому таке відбувається? Бідні родини, здається, стикаються з демографічною пасткою малих доходів: злидні в поколінні батьків сприяють підвищенню народжуваності, що у свою чергу призводить до бідності в наступному поколінні.

Тенденція мати великі, малозабезпечені сім'ї, схоже, передається від матері до дочки. З іншого боку, багаті, швидше за все, дають краще виховання своїм дочкам, які не мають проблем із контрацепцією, отже, тенденція створення меншої, краще освіченої сім’ї також передається від матері до дочки. Ці тенденції ведуть до зниження народжуваності серед багатих, залишаючи її вищою серед бідних верств населення.

Тим не менш, все змінюється, коли дохід зростає. Ці три країни в дослідженні Гарвардського університету, у яких спостерігався найбільший спад процентного відношення дітей до працездатного населення, були Кот-д'Івуар (з ВВП на душу населення в 2011 році $1800), Намібія ($6800) і Перу ($10300). Характер їх демографічних змін показує чіткий прогрес.

Тенденція мати великі, малозабезпечені сім'ї, схоже, передається від матері до дочки

У бідному Кот-д'Івуарі найбільше кількість дітей зменшилася серед найбагатших і в останню чергу серед бідних верств населення. У Намібії кількість дітей впала найбільше посередині діапазону доходів, зниження в другій найбіднішій групі було найбільшим з усіх. У країні із середнім рівнем доходів - Перу, картина була ще іншою. Там, народжуваність впала приблизно у рівних кількостях по всьому спектру усіх верств населення.

Падіння народжуваності розширює демографічні відмінності в країнах із рівнем ВВП близько $2000 на душу населення; однак, сили, що сприяють утворенню нерівності і конвергенції населення врівноважуються у країнах, де ВВП на душу населення становить $5000, а до того часу, як ця цифра досягне $10000 на особу, сили конвергенції стають домінуючими.

З іншого боку, багаті, швидше за все, дають краще виховання своїм дочкам, які не мають проблем із контрацепцією, отже, тенденція створення меншої, краще освіченої сім’ї також передається від матері до дочки

Говорячи іншими словами, багаті йдуть першими у зниженні народжуваності, що спричиняє короткострокове зростання нерівності в доходах, оскільки вони користаються із переваг демографічних змін в першу чергу. Тоді середина суспільства наздоганяє їх, вони виховують дочок і планують сім'ї краще, після чого настає черга бідних, отже, в кінцевому підсумку народжуваність падає по всьому спектру населення і економічні вигоди від демографічного дивіденду розподіляються більш рівномірно.

Вирівнювання показників

Це має два наслідки. По-перше, падіння народжуваності допомагає пояснити чому нерівність в доходах збільшується в країнах, що розвиваються. Доповідь Світового банку 2008 року говорить, що дві третини бідних і середніх за рівнем доходів країн будуть спостерігати зростання нерівності до 2030 р; демографічні зрушення будуть супутніми факторами утворення цієї нерівності в чотирьох із п'яти таких країн. По-друге, щоб протидіяти цьому зростанню нерівності, застосовують заходи, що мають знижувати народжуваність серед бідних, такі як вільніший доступ до контрацепції і заохочення дівчаток відвідування школи.

Це дозволить не тільки зменшити відсоток молоді від загальної кількості працездатного населення, але і зробити людей щасливішими, оскільки більшість бідних кажуть, що вони хочуть менших сімей. Падіння народжуваності приносить багато користі бідним країнам, проте, ця тенденція не може впоратися із усіма проблемами бідних країн.

Оригінал: The Economist

Переклад: iPress.ua