Як врятувати найбільший торговий договір в історії
У час, коли держави, що розвиваються швидко наздоганяють примхливий Захід, зона вільної торгівлі між Америкою та ЄС запропонує населенню цих територій дещо більше. Якщо все зробити правильно, цей договір зможе закріпити трансатлантичну економічну модель на основі принципів відкритості, вільних ринків, вільних народів і верховенства права на противагу ідеї закритого, керованого державного капіталізму.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Не подобається азійський державний капіталізм? Звинувачуйте у всьому Захід
Але наразі цей пакт оточений проблемами, які породжені політичною обмеженістю і взаємними підозрами. Це ж справжнє безумство. Договір про вільну торгівлю ще ніколи не мав такої підтримки в канцеляріях Європи, а також у Західному крилі Білого дому. Ця підтримка спирається на переконливу логіку. Проте, прихильники пакту також усвідомлюють, що часу залишається катастрофічно мало: один європейський чиновник, що перебуває в серці цього процесу, каже, що відповідне політичне вікно може закритися через якихось 18 місяців. Інший високопоставлений американський керівник додає, що все має бути зроблено швидко і "без дозаправки".
Головний ризик - це дріб’язковість політиків. Європейські уряди нещодавно відправили своїх офіційних торгових представників до Брюсселя на першу зустріч із їхніми колегами з Америки. Посланці з південної і східної Європи на чолі із представником Франції запропонували довгий список власних виключень і застережень.
Фото: wraltechwire.com
Цей список стосується звичайних речей: сільського господарства, сфери послуг та "аудіо-візуального" контенту (наприклад, заходів сприяння для французьких кінематографістів, квотування ефірного часу для збереження фламандського хіп-хопу на радіо). Це неприємно вразило представників команди Обами, хоча й американці у цих питаннях не є зовсім невинні.
Від галузі фінансових послуг до сфери пасажирських перевезень - Америка також встановлює деякі бар'єри на шляху вільної торгівлі. Реальні побоювання полягають у тому, що якщо Європа розпочне встановлювати власні обмеження, торговельні скептики в Америці встановлюватимуть обмеження у відповідь. Більше того, як розповідає один інсайдер, американські бюрократи від сфери торгівлі відомі своїм "песимізмом" і дріб’язковістю: торгова угода з Колумбією є вершиною їхніх амбіцій. Не слід забувати також Конгрес, який здатний ускладнити проблему.
ДИВІТЬСЯ ФОТО: Радянська торгівля. Нагадування ностальгувальникам
Члени фінансового комітету американського Сенату минулого місяця випитували чинного торговельного представника США Деметріоса Марантіса про доступ ЄС до етанолу, біодизелю, яловичини, свинини та м'яса птиці у своїх штатах (сенатор від Делавера суворо зазначив, що на кожну людину в його штаті "припадає 300 курчат").
Сенатор від Монтани Макс Баукус поскаржився на європейські "науково необгрунтовані правила". Це повертає нас до старого філософського диспуту між прихильниками американських правил, які мають в своїй основі підрахунок витрат і вигод і які покладають покарання за прорахунки на ринкові сили і судові процеси, та захисниками європейського "принципу обережності", який зупиняє продукцію або нові технології, поки не була доведена їх безпечність.
Обама і Баррозу. Фото: qz.com
Деякі з цих суперечок насправді дуже важко вирішити. Але нагорода за це є великою. Трансатлантична торгівля сягає надзвичайно великих обсягів, тому навіть невелика її лібералізація принесе відчутні плоди. Крім того, це може бути останнім шансом для Америки і ЄС виробити відкриті, ліберальні правила для світової економіки. Лідери повинні взяти на себе відповідальність.
Трагедія полягає в тому, що ця угода може бути здійснена. Барак Обама бажає покинути свій пост, залишивши по собі економіку, яка швидко зростає. Його можливості для внутрішніх маневрів були сильно звужені через патову ситуацію у Конгресі в Вашингтоні, тому підвищення обсягів зовнішньої торгівлі є рідкісною можливістю проявити себе. Виявивши обережність у питаннях торгівлі під час свого першого терміну, тепер президент готовий йти на ризики, як кажуть офіційні представники уряду. Під вислови схвалення європейських урядів, президент Обама під час свого цьогорічного народного звернення State-of-the-union оголосив про початок переговорів щодо угоди про трансатлантичне та інвестиційне партнерство (TTIP), а також про роботу з укладання торгівельної угоди з Азією.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Економічне відродження США – це небезпечний міраж
Потрібен був час, щоб переконати президента Обаму, що європейці серйозно ставляться до цієї проблеми. Великобританія, скандинави і Європейська комісія (яка веде торгові переговори від імені всіх країн-членів ЄС) витратили роки на лобіювання питання про вільну торгівлю, тому їх старання сприймаються у Вашингтоні як належне. Кажуть, що саме канцлер Німеччини Ангела Меркель мала вирішальний вплив на переконаня Обами. Американські контакти з представниками інших урядів підтвердили настання великих змін. Потопаючи в державних боргах і знаючи, що тільки зростання може їх врятувати, критична маса європейських лідерів виглядають готовими до угоди, навіть у Франції. А думка нагорі має вирішальне значення: торгівельні переговори мають технократичний зміст, вони перебувають у віданні єврократів, але затверджуються на самітах лідерів.
Успіх Китаю стимулює зближення між берегами Атлантики
Фото: gtglobaltrader.com
Американська торгова політика є більш демократичною, проте Конгрес не хоче відмовлятися від своїх можливостей щодо згортання президентських амбіцій. Але є підстави сподіватися, що у цьому питанні з Конгресом можна буде домовитись. Американо-європейська торгівля має дуже великі обсяги, майже $ 1 трлн на рік, і є більш-менш збалансованою. Трудові та екологічні стандарти у ЄС є високими, тому ліві демократи та їх профспілкові союзники навряд чи будуть скаржитися на нездорову конкуренцію проти американських робітників. Республіканці люблять говорити про Європу, як про даремну реліквію. Але їх союзники-бізнесмени знають, що мільйони американських робочих місць залежать від інвестицій та торгівельних відносин з ЄС.
Старші посадові особи з обох сторін кажуть, що позиції Європи та Америки наблизилися з моменту спроби підписання останньої торгівельної угоди. Наприклад, Airbus і Boeing раніше провокували жахливі війни в авіаційній промисловості та змушували європейців і американців вести жорстокі спори щодо державних субсидій і доступу до ринків. Зараз ніхто не може дозволити собі щедрої державної допомоги для проблемних лідерів національної економіки. Airbus будує завод в Алабамі, і обидві компанії більше турбуються про те, щоб проникнути на ринки країн, що розвиваються.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: За 8 років Китай забере у США статус найбільшої економіки у світі
Нормативно-правові підходи також зблизилися. Тепер американські посадовці говорять про "гуманізований" аналіз витрат і вигод, а європейці скаржаться на високу ціну через дотримання надто жорстких запобіжних заходів.
Нарешті найголовніше - це Китай. Європейці кажуть американцям, що хочуть об'єднатися як розробники стандартів, побоюючись того, що доведеться "запозичувати стандарти" економічного ладу, який контролюватимуть нові економічні гіганти.
Інші країни починають демонструвати зацікавлення до того, що відбувається. Туреччина попросила Америку допомогти їй забезпечити місце за столом TTIP (марно). Раптом Бразилія зацікавилася регіональним торгівельним пактом з Європою. Проте, ключова постать з американського боку говорить лише про "обережний оптимізм" стосовно того, що угода все таки буде підписана. Саме тому слід негайно вжити вирішальних дій представникам обох сторін; цей пакт ще можна врятувати.
Оригінал: The Economist
Переклад: iPress.ua
