Як зміна людського мислення може врятувати планету
Вчений-кліматолог Вілл Штеффен з Австралійського національного університету робить серйозний висновок про унікальність нашого часу: кілька сотень років тому, більш-менш синхронно з промисловою революцією, різні показники, - такі як зростання світового населення, використання води, кількість дамб на річках, збільшення глобального промислового виробництва, зникнення видів флори і фауни і зростання викидів вуглекислого газу в атмосферу - розпочали свій крутий шлях вгору.
Раптовий вибух масштабів людської діяльності різко відрізнявся від того, що відбувалося у попередні десятки тисяч років, коли все змінювалося більш поступово. Це зрушення настільки помітне, що вчені зараз говорять про нову геологічну епоху – "антропоцен", в якій всі земні процеси у значній мірі визначаються діяльністю людини. З усіх видів корисної енергії, яка потрапляє на Землю від Сонця, ми, люди, вже збираємо і використовуємо цілих 5 відсотків. Майже половина поверхні суші планети була змінена в результаті людської діяльності.
Це все результат особливого вміння, яке відрізняє нас від усіх інших видів - нашої безпрецедентної здатності до інновацій, особливо за допомогою технологій. Нові технології для всього - від сільського господарства до обчислювальної техніки - взаємодіють і об'єднуються, щоб керувати процесом створення ще більшого числа інновацій в умовах постійно зростаючого руху по спіралі. Як не парадоксально, технологічні інновації також створювали наші найбільші проблеми, у тому числі зміни клімату, руйнування навколишнього середовища і загрозу ядерного знищення.
Звичайна планета
Льодовики арктичних морів тануть з величезною швидкістю. Фото: AFP
Що буде далі? Експонентний ріст на звичайній планеті просто не може безкінечно продовжуватися. Якщо інновації - це ключ до нашого успіху і головна загроза для нашого існування, то як нам діяти далі? Чи можемо ми застосовувати інновації по-іншому? Більш розумно?
Деякі цінні думки з цього приводу запропонував Сандер ван дер Леув, декан Школи екологічної стійкості в університеті штату Арізона. Він пропонує оптимістичний погляд на вирішення цієї проблеми. Ми дійсно можемо використати технології, щоб знайти шлях до сталого майбутнього, вважає він, якщо ми будемо використовувати наші технології в принципово інший спосіб.
Суть його аргументації: люди страждають від невідповідності між нашим мисленням про те, що ми робимо, і правдою про те, що ми робимо. Наш мозок здатний зрозуміти багатогранний світ, лише ігноруючи більшу частину його складності – цю рису ван дер Леув називає "маломірним" мисленням. При побудові греблі ми обраховуємо, як сільськогосподарські стоки впливають на гирло річки або (при виробництві автомобілів) з'ясовуємо, як автомобільні викиди можуть змінити атмосферу: отже, наші концептуальні моделі (або висновки наших учених та інженерів) в кращому випадку розглядають лише деякі з істинних зв'язків між причинами і наслідками.
Як говорить ван дер Леув, "кожна людська дія, спрямована на навколишнє середовище, змінює це середовише у набагато більше способів, ніж його людські актори можуть собі це уявити, лише тому, що вимірність навколишнього середовища набагато вища, ніж це може собі усвідомити людський розум".
Це глибоке розуміння проблеми. Це допомагає пояснити, чому наші інновації, навіть якщо вони допомагають нам у той спосіб, який ми чітко бачимо і розуміємо, також в кінцевому підсумку впливають на наше навколишнє середовище у спосіб, який ми не здатні ні визнати, ні передбачити. Ефекти такого впливу накопичуються у навколишньому середовищі – це відбувається у соціальному середовищі, а також у біологічному або фізичному - в довгостроковій перспективі. Ми цього не усвідомлюємо, поки врешті-решт не відчуємо знамениті "непередбачені наслідки", так добре нам знайомі з технологічної історії людства.
Ми можемо, наприклад, досі не знати, що насправді ховається за епідемію ожиріння в західних країнах, але це, безумовно, є наслідком однієї або декількох технологій - у виробництві і забезпеченні людей продовольством, в транспортуванні людей, у сфері розваг і реклами.
Період відчайдушної інноваційності
Фото: asrltd.com
Якщо висновки ван дер Леува є правильними, то нам необхідно потурбуватися про наше майбутнє. На даний час ми потрапили у фазу майже безрозсудної інноваційності. Якщо ми будемо прагнути до подальшого економічного зростання тільки через пришвидшення нашої інноваційності, небажаний вплив на навколишнє середовище обіцяє зростати ще швидше.
Рішення ван дер Леув: потрібно вчитися застосовувати інновації по-іншому, з використанням технології для зниження невідповідності між нашим мозком і реальністю.
Комп'ютерні й комунікаційні технології можуть підвищити нашу здатність обробляти великі обсяги інформації. Вони дозволяють нашому мозку створювати більш точні моделі реальності. Насправді це вже відбувається у деяких галузях людської діяльності: у великих кліматичних моделях, які включають в себе тисячі або мільйони атмосферних змінних, або в нових економічних моделях, до яких намагаються включити кожний найменший бізнес або окреме домашнє господарство.
Зрештою, перспективні висновки ван дер Леува змушують поглянути на проблему тверезо та із натхненням. У нас є безпрецедентна можливість вперше в історії людства працювати над вирішенням наших когнітивних обмежень свідомо і безпосередньо, за допомогою технологій підвищувати потенціал нашого мозку і зрозуміти нашу взаємодію зі світом в набагато більш докладний спосіб. Все, що нам потрібно, це мудрість - поставити собі це за мету.
Оригінал: Bloomberg
Переклад: iPress.ua
