Через дорогу оренду житла у Львові біженці не вважають львів’ян справжніми патріотами, - дослідження

Учасників питали, що їм подобається або не подобається у Львові, чим вони готові або не готові поступитись та інші. Зокрема, опитувані переселенці відповіли на питання про те, чому у Львові вони почуваються некомфортно. Для біженців із Криму причиною такої некомфортності є небажання молодих львів’ян дізнаватись більше про кримськотатарську культуру.

А от біженці зі східної України відповіли, що завжди перебували в російськомовному середовищі, і відповідь на питання неросійською мовою викликає у них відчуття дискомфорту.

Окрім того, переселенцям не подобається те, що у Львові дуже дорого орендувати житло. Це, на їхню думку, свідчить про ефемерний патріотизм львів’ян.

"На початку опитування ми говорили, що прагнемо визначити культурні потреби, і не акцентуємо на соціальних проблемах, яких в людей є багато. Однак, люди часом змішували поняття допомоги та патріотизму із ринковою політикою щодо житла в місті. Зокрема, вони апелювали до того, що насправді у львів’ян нема патріотизму, бо вони здають квартири переселенцям, які опинились в скрутному становищі, дуже дорого", - зазначила ініціатор дискусії в.о. начальника управління культури Ірина Магдиш.

Проте більшість опитаних заради проживання у Львові готові повністю перейти на спілкування українською мовою, обмежити користування особистим транспортом та зменшити особистий простір.

"Найцікавішою з відповідей на питання "Від чого ви готові відмовитися?", була "Змінити режим дня". Як виявилось для людей, які переїхали із сходу та півдня, дуже відчутним виявилось те, що сонце тут встає пізніше, а ритм життя дещо повільніший", - пояснила Ірина Магдиш.

На відміну від біженців зі сходу, кримські татари не відмовляться заради проживання у Львові змінити релігію і культурну приналежність.

Східняки не змогли чітко відповісти на таке питання. А це, на думку ініціаторів дослідження, є ознакою незначних культурних та ментальних відмінностей.

Дослідження також виявило, що біженці не виявляють активної позиції у питаннях власного дозвілля і мають слабку самоорганізацію. До прикладу, вони хочуть займатись тайським боксом, але хочуть, щоб їм надали приміщення, так само прагнуть, аби був створений інформаційний центр, де б переселенці змогли комунікувати. Однак не беруть у цьому жодної участі, а чекають, що його хтось створить.

Під час дослідження у форматі фокус-групи було опитано дев’ять переселенців із сходу та 15 із Криму.

Оля Красько