Матір полоненого з РФ Агєєва не вірила, що російські війська є в Україні, - ВІДЕО

На інтерв'ю вона приїхала зі свого будинку в селі Топчиха, за сто кілометрів від алтайської столиці. У Барнаулі зараз живе її старший син Максим, до "відрядження" на Донбас орендовану квартиру з ним ділив і 23-річний Віктор. Днями до неї навідувався воєнком топчихінського району Костянтин Еллер і заявив, що ніякого контракту у російській армії з її сином не було, а воювати в терористичній організації "ЛНР" Віктор їздив як найманий боєць, - повідомляє Цензор.НЕТ із посиланням на Новую газету.

"За словами воєнкома я так зрозуміла, що йому веліли з Москви до мене з'явитися. Сказав, що якщо б син служив як російський контрактник, то з Ростовської області сюди додому прийшов би на нього папір, відкріплення [до місцевого військкомату]. А він не прийшов. І цим ось вони переконують [мене] і роблять висновок, що контракт від контракту відрізняється".

Як з'ясується відразу, Агєєва переконаний глядач російського телебачення, але в бесіді з усіх сил намагається витримати нейтральну інтонацію. Кілька разів жінка каже, що "готова на все, аби Віктора скоріше відпустили, готова навіть їхати до Києва".

Про те, що Віктора взяли в полон, Світлана дізналася 27 червня через повідомлення українських користувачів "Однокласників". "Я відразу щось відчула недобре, - каже мені Агєєва. - А потім мені зателефонував журналіст з ВВС і сказав, що є інформація, що Вітюша мій у полоні".

"У мене все як обірвалося, я думала, що помру. Та ще й пішли такі повідомлення, погрози, листи з Інтернету. Немов в моєму житті настав кінець світу. Я не знала, хто ці люди, що мені робити і що з моїм сином?! Я і зараз не знаю, не знаю, хто мені може допомогти, як так вийшло... ", - каже мати Агєєва. 

Відповідаючи на питання, що Міноборони Росії заперечує інформацію про контракт Віктора Агєєва, вона заявила, що "я вже не знаю сама".

"Адже він мені говорив: я їду за контрактом. Надсилає [мені] на однокласниках скан наказу про те, що йому дали [звання] єфрейтора. Він був так радий цьому! І я була впевнена, що він у Ростовській області і проходить там службу в 22-й частині. Ми стільки разів говорили по телефону, він мені і фотографії надсилав звідти, де він у військовій формі з трьома іншими хлопцями, і вони тримають прапор і на ньому написано щось про підрозділи Російської Федерації ... Ну, може , романтика, хлопчаки пустують. А воєнком [Костянтин Еллер], коли приїхав, мені сказав, що прапор несправжній. Так що тепер не знаю, що думати. Він з дитинства бачив себе у військовій справі. Армія, особливо розвідка - для нього це була мрія. Коли він повернувся зі "срочки", скаржився, що мало йому було років, нічому, каже, не встиг навчитися. Я йому пропонувала: ну залишся служити в наших місцевих частинах, а він мені відповідав: "Несерйозно це, не хочу ходити штовхати повітря і пити". Військова романтика йому була потрібна. Ну і я не змогла його переконати, відпустила. Доросла ж людина, самостійний, не дурень. І треба ж йому було з чогось шлях [життєвий] починати. Єдине - характер у нього дуже доброзичливий. Стріляти з таким характером - ой, не знаю ... "- запевняє мати.

Агєєва розповідає, що знову на службу Віктор поїхав 18 березня 2017 року. При цьому, за словами матері, в Ростовську область він поїхав самостійно на поїзді. "Я вже тоді засумнівалася: чому, якщо є контракт, він їде сам, а не через військкомат? Але я відкинула ці сумніви. Значить, так треба, подумала. При мені він розмовляв з кимось із Ростова, йому давали якісь номера, координати. Так він потрапив у Ростов, а потім опинився в Батайську і звідти вже дзвонив мені".

Світлана Агєєва каже, що з дня його прибуття в Ростов вона розмовляла телефоном з ним щотижня. Через місяць Віктор навіть вислав їй із зарплати 5 тисяч рублів. "Сказав, що більше поки не може. Але я і цьому була рада ... Вітюша ж мені допомагає кредит виплачувати, знає, що мені не дуже легко".

Починаючи з 30 травня зв'язок припинився, але Віктор встиг повідомити матері, що телефонувати регулярно "тепер буде важко". "Чому так вийшло, я не зрозуміла. То дзвонив-дзвонив, а потім раптом каже: не можна більше, начальство не велить". При цьому у нас з ним дуже близький зв'язок, довірчий дуже. І раптом ось це, не дуже зрозуміло було. Я ж людина не військова, але дивлячись і дивлячись наш телевізор думала, що ми там [в Ростовській області] охороняємо наш кордон, ну як ми ... ми - росіяни. Знала, що там дуже небезпечно. Переживала [за Віктора]. Тим більше розвідка. Але я вірила, що нас там немає, в Україні. Були ж офіційні заяви, що наших немаєі. Принаймні я вірила, що намагаються [не бути присутніми]. Я дуже політикою захоплююся. Завжди дивлюся наших знаменитих Соловйова, Кисельова, "60 хвилин" подобається. Хоча ось Кисельов якось так не дуже, а от Соловйов подобається. Загалом, трошки розбираюсь, мені здається [в політиці]", - вважає Агєєва.

Як відомо, мати російського військового Віктора Агеєва, який потрапив в полон під селищем Жолобок Луганської області, звернулася в Алтайське відділення партії "Яблуко" з проханням допомогти з'ясувати долю сина.