Трамп може переглянути кредит для України – NYT
Новообраний президент США Дональд Трамп потенційно може спробувати переглянути кредит на суму 20 мільярдів доларів, передбачений для України, або навіть зняти санкції з росії, проте такий крок, ймовірно, не отримає підтримки серед республіканців у Конгресі.
Про це пише видання The New York Times, аналізуючи можливі наслідки перемоги Трампа на виборах для України та міжнародної політики США.
Зазначається, що Трамп і його однопартійці навряд чи підтримають продовження економічної та військової допомоги Україні в тих обсягах, які надавала адміністрація Джо Байдена. Тим часом Україна залишається залежною від міжнародної допомоги, зокрема для підтримки своєї економіки в умовах війни.
20 мільярдів доларів, які Україна має отримати від США, є частиною ширшого кредиту на 50 мільярдів доларів, розробленого країнами G7 на початку року. Ці кошти, отримані за рахунок заморожених активів російського центрального банку, міністр фінансів США Джанет Єллен офіційно переказала на рахунки Світового банку для подальшого розподілу Україні.
Західні країни розглядають цей кредит як важливий спосіб забезпечити Україні фінансові ресурси на випадок, якщо Трамп дійсно змінить політику США щодо допомоги.
Як зазначає The New York Times, Трамп теоретично може спробувати скасувати санкції, що утримують замороженими активи російського центрального банку, щоб унеможливити надання кредиту. Проте така ініціатива, найімовірніше, зустріне опір серед республіканців і не вплине на європейську частину фінансової допомоги.
Джанет Єллен у своїй заяві наголосила, що цей кредит є чітким сигналом для російського диктатора владіміра путіна: західні країни не залишать Україну без підтримки, а за злочини москви буде платити вона сама, а не американські платники податків.
America First. "Спочатку Америка". З цим гаслом Дональд Трамп двічі став президентом Сполучених Штатів. Але що воно означає на практиці в його виконанні? Чого очікувати нашій країні?
Для України це може означати, що у власній комунікації з Вашингтоном доведеться відмовитися від звичних акцентів на допомозі США у розбудові і зміцненні тут демократичних інституцій і громадянського суспільства, ‒ це і є складові того "закордонного державотворення", яке нова адміністрація Білого дому волітиме згортати.
Із іншого боку, це може означати і довгоочікуваний перехід від "глибоких занепокоєнь", безкінечного балансування і надто загальних політик до конкретних двосторонніх домовленостей, які можуть дати швидші та відчутніші результати.
