Циркуляру Валуєва про заборону української мови - 150 років
Міністр внутрішніх справ Російської імперії Петро Валуєв видав цей документ 30 липня (за старим стилем - 18 липня) 1863 року.
У таємному розпорядженні міністра містився наказ про призупинення видання значної частини книг, написаних "малоросійською", тобто українською мовою. Згідно з указом заборонялась публікація релігійних, навчальних і освітніх книг. І хоча циркуляром дозволялася публікація художньої літератури, цензори часто забороняли видання будь-яких українських книг.
Причиною запровадження циркуляру стали підозри царської влади, що публікації книг українською мовою стимулюють зростання сепаратистських, пропольських та антицарських настроїв. Адже у січневому повстанні 1863 року до поляків, литовців і білорусів приєдналася і частина українців.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Українці проти державного статусу російської мови
Іншою причиною дослідники називають переклади на українську мову чотирьох Євангелій, що були надіслані на розгляд Синоду для отримання дозволу на друк.
За словами історика Миколи Костомарова, вже через 8 років після виходу Валуєвського циркуляру українська література в кордонах Російської імперії фактично припинила своє існування.
Сам Валуєв мотивував свої дії тим, що "приверженцы малороссийской народности обратили свои виды на массу непросвещенную, и те из них, которые стремятся к осуществлению своих политических замыслов, принялись, под предлогом распространения грамотности и просвещения, за издание книг для первоначального чтения, букварей, грамматик, географий и т. п. В числе подобных деятелей находилось множество лиц, о преступных действиях которых производилось следственное дело в особой комиссии".
Фото: uk.wikipedia.org
"Киевский генерал-губернатор находит опасным и вредным выпуск в свет рассматриваемого ныне духовною цензурой перевода на малороссийский язык Нового Завета", - додав у циркулярі Валуєв і постановив:
"пропуск же книг на малороссийском языке как духовного содержания, так учебных и вообще назначаемых для первоначального чтения народа, пристановить".
"Никакого особенного малороссийского языка не было, нет и быть не может", - зазначалося в документі.
Лише в березні 1905 р. Російська академія наук надіслала урядові доповідь, де стверджувалось, що українська мова є самостійною слов'янською мовою, і рекомендувала скасувати Валуєвський циркуляр 1863 року та Емський указ 1876 pp.
За матеріалами: "Історична правда"
