Українці не бачать сили у "коаліції охочих" – The Times

Для багатьох в Україні вислів "коаліція охочих" став предметом насмішок. У перекладі він більше звучить як "коаліція тих, хто хотів би" — тих, хто готовий допомагати, якби лише обставини були іншими. Переговори, які провів президент Макрон минулого тижня в Парижі, на яких 26 країн пообіцяли надати Україні гарантії безпеки після війни, стали великим дипломатичним досягненням. Але ключове слово тут — "після війни".

Після ударів у ніч на 7 вересня, коли росія здійснила найбільшу атаку дронами та ракетами з початку повномасштабного вторгнення 2022 року, для більшості українців кінець війни здається більш віддаленим, ніж будь-коли.

Про це пише Джек Кловер, заступник редактора відділу іноземних новин в газеті The Times.

Більше того, думка про те, що 20–40 тисяч військових з країн, які мають обмежений досвід класичної війни між державами, не кажучи вже про війну за допомогою дронів, можуть заспокоїти українські збройні сили чисельністю в майже мільйон, деякими в Києві сприймається як зверхня.

Інші згадують роль міжнародних організацій, таких як Організація з безпеки та співробітництва в Європі (ОБСЄ), у контролі за виконанням Мінських угод між 2014 і 2022 роками. Україна співпрацювала зі спостерігачами й отримувала зауваження за будь-яке порушення, тоді як росія та її проксі діяли безкарно.

"Незважаючи на ці недоліки, коаліція охочих починає давати результати. Європа нарешті говорить мовою, яку розуміє президент путін: мовою сили", — стверджує Клевер.

Попри всі погрози путіна, його режим є вразливим. росія, яка має другу за величиною армію у світі, не змогла завоювати свого набагато меншого сусіда за більш ніж три з половиною роки повномасштабної війни. Вона може змушувати свій народ за допомогою грубої сили, хабарництва та пропаганди воювати майже безкінечно, але це загрожує підірвати соціальний "договір путінізму": народ відмовляється від особистих свобод в обмін на гарантію, що не буде повернення до бурхливих 1990-х, коли панувала злочинність.

Коли вбивці та ґвалтівники, змушені воювати, повертаються з України на свободу, цей договір явно руйнується.

Припущення Сполучених Штатів та інших країн, що путін зрештою погодиться на переговори з Україною без застосування сили — припущення, на якому ґрунтуються всі розмови про мир і миротворців — видається дедалі більш наївним.

"Потрібні нові припущення: припинення вогню в Україні стане можливим лише шляхом примусу путіна — за допомогою санкцій чи інших засобів — і будь-який мир, що настане після цього, має бути міцно озброєним. Друзі України не можуть залишатися осторонь", — підсумував Клевер.