Вибори в Туреччині. Людина, яка може перемогти Ердогана – журнал TIME
"Голова опозиційної Республіканської народної партії Туреччини Кемаль Киличдароглу тримає у своєму кабінеті газетну карикатуру в рамці, на якій він у сандалях і хустці, схожий на Махатму Ганді, йде до президента Реджепа Тайїпа Ердогана. "Правосуддя!" – вигукує він, коли Ердоган зі страху ковтає повітря", – пише американський щотижневий журнал TIME у статті, присвяченій майбутнім виборам у Туреччині.
Видання нагадує, що турецькі ЗМІ прозвали його "Ганді Кемаль" після того, як у 2017 році Киличдароглу очолив марш зі столиці Анкари до Стамбула на знак протесту проти ув'язнення тисяч державних службовців, активістів і журналістів за часів Ердогана, в тому числі депутата парламенту від РНП.
За Ердогана Туреччина скочується в авторитаризм. Але надія є
Наразі репресії в Туреччині продовжуються, і Киличдароглу знову кидає виклик Ердогану вже біля виборчих урн. "Це вибори для тих, хто захищає демократію від авторитарного правління", – сказав 74-річний Киличдароглу в інтерв'ю TIME. Як зазначає видання, зараз багато турків сподіваються на Киличдароглу як на останню надію покласти край 20-річному правлінню Ердогана та його тотальному контролю над державою. Але перемогти на загальних виборах 14 травня, на думку TIME, буде ще важче, ніж подолати 280 миль від Анкари до Стамбула.
Втім, Киличдароглу налаштований оптимістично і сподівається покінчити з деспотичним урядом демократичним шляхом. Результат виборів, як наголошує TIME, має значення не лише для Туреччини, яка знаходиться на перехресті Європи та Близького Сходу, але й для деяких найважливіших глобальних питань сьогодення. Так, Ердоган зробив заявку Швеції на вступ до НАТО заручником власних політичних цілей і налагодив тісніші зв'язки з росією, аж до того, що США вигнали Туреччину з програми отримання винищувачів F-35. Киличдароглу обіцяє відновити відносини зі Сполученими Штатами, Північноатлантичним альянсом і Європейським Союзом та повернути Туреччину до "цивілізованого світу".
Як зазначає видання, ситуація для Ердогана непроста. З того часу як він прийшов до влади 2003 року своєю політикою низьких відсоткових ставок Ердоган спричинив інфляцію, яка минулого року сягнула приголомшливих 85%. Потужні землетруси в Туреччині в лютому забрали життя щонайменше 50 000 людей і викликали обурення тим, що влада надала "амністію" небезпечним будівлям і запізнилася з порятунком жертв, коли вони обвалилися.
TIME підкреслює, що кмітливий Киличдароглу відвідав зону землетрусу раніше за Ердогана та пообіцяв податкові пільги для залучення інвестицій і призначив прогресивних економічних радників, серед яких американці Джеремі Ріфкін і Дарон Ачемоглу. Але хоча економічні проблеми і наслідки землетрусу є ключовими питаннями, спостерігачі кажуть, що насправді це голосування за жорстке "одноосібне правління" Ердогана.
Після невдалого військового перевороту у 2016 році, нагадує видання, Ердоган здійснив захоплення влади шляхом проведення конституційного референдуму 2017-го, який перетворив Туреччину з парламентської на президентську республіку. Ці зміни значно розширили повноваження Ердогана як президента і викликали протести, а правозахисна група Ради Європи назвала їх "небезпечними" для демократії. Ердоган у кращих традиціях авторитарних лідерів вважає, що зміни Конституції "обнулили" обмеження на два терміни, що відкриває йому шлях до третього п'ятирічного президентського терміну в травні цього року. Раніше він обіймав посаду прем'єр-міністра з 2003 по 2014 рік, яка на той час була найважливішою посадою в країні. Відтоді державні установи та суди були переповнені лояльними до нього людьми, а критиків продовжують ув'язнювати десятками, іноді лише за зневажливий пост у соціальних мережах. Більшість преси тепер підкоряється ісламістській Партії справедливості і розвитку (ПСР) Ердогана, а Туреччина з "частково вільної" перетворилася на "невільну" в щорічному рейтингу Freedom House.
Більшість опитувань в Туреччині, за інформацією TIME, дають перевагу Киличдароглу, тому він має серйозні шанси покласти край ері Ердогана. Він об'єднав розрізнену та ідеологічно різноманітну опозицію навколо обіцянки повернути парламентську систему правління та відновити верховенство права. Киличдароглу обіцяє, що після обмеження власних президентських повноважень він піде з посади, щоб "сидіти в куточку, граючись з онуками".
Єдина проблема, на думку видання, полягає в тому, що невисокий, лагідний 74-річний Киличдароглу не схожий на того, хто міг би пробитися до голови переповненої черги до каси, не кажучи вже про турецький уряд. У той час як харизматичний і войовничий Ердоган не програв жодних виборів з 1989 року, Киличдароглу не зміг здобути більше місць для лівоцентристської РНП відтоді, як став лідером партії 2011-го. Його сильна сторона – досягнення консенсусу за лаштунками, а не розпалювання електорату.
З віддаленого гірського села до столиці. Від лівих протестів до лідера партії європейського зразка
"Перемога на президентських виборах стала б ідеальним завершенням історії, яка почалася в бідності у віддаленому регіоні Тунджелі на сході Туреччини. Кемаль народився в сім'ї з дев'яти осіб в ізольованому гірському селі Баллича, де пасли кіз і ходили до школи босоніж, доки батько не перевів їх до кількох великих міст на різні посади на державній службі", – розповідає TIME. Юний Кемаль грав на сазі, традиційному народному інструменті, і голосно читав, закінчивши школу першим у своєму класі. На відміну від своїх однокласників, він мріяв стати вчителем. "Коли всі говорили про поліцію і солдатів, я сказав, що вважаю за краще бути цивільним", – згадує він.
В університеті в Анкарі Киличдароглу брав активну участь у лівих протестах і отримав роботу податкового інспектора. Він одружився з двоюрідною сестрою зі свого рідного міста, що було поширеним явищем у деяких частинах Туреччини, потім у нього з'явилися діти, і він дослужився до посади директора національної установи соціального забезпечення.
Після виходу на пенсію Киличадароглу захопився політикою. У 2002-му, у віці 53 років, він пройшов до парламенту від РНП, яка оцінила те, що консультант опозиції Селім Сазак називає його "харизмою бухгалтера" у викритті корупції серед високопоставлених членів ПСР. До 2010 року він піднявся на вершину РНП із тим самим "терпінням і силою духу", якими, за його словами, він захоплюється в Ганді.
На посаді голови Киличдароглу перетворив партію з рупора світської міської еліти на соціал-демократичну партію європейського зразка, яка закликає до "примирення" між різними політичними, етнічними та релігійними групами Туреччини. Минулого року він виступив на підтримку права жінок носити мусульманські хустки в державних установах.
На цих виборах, зауважує TIME, Ердоган назвав свого опонента "троянським конем імперіалістів" у Вашингтоні та Лондоні і неодноразово стверджував, що Киличдароглу пов'язаний з Робітничою партією Курдистану (РПК) – бойовою групою, яка бореться за окрему державу для понад 10 мільйонів курдів у Туреччині. Це група, яку і США, і Туреччина вважають терористичною організацією. Він не забув згадати про ісламську віру "пана Кемаля", що належить до меншини алевітів, і розкритикував його за те, що той випадково наступив на молитовний килимок під час нещодавньої вечері в піст під час Рамадану.
"Курдське питання" вже давно потребує вирішення. З 2015 року уряд Ердогана здійснює наземні та повітряні атаки на курдські сили в сусідніх Сирії та Іраку, одночасно ув'язнюючи тисячі членів і намагаючись заборонити прокурдську Народно-демократичну партію (НДП) в Туреччині.
Ці проблеми близькі Киличдароглу: він писав про масове вбивство Ататюрком курдських алевітів у його рідному регіоні в 1937-38 роках. Він навіть пережив напад РПК на його конвой у 2016 році, закликаючи натомість до діалогу з НДП. Але він не акцентує на цьому у своїй кампанії і не хоче обговорювати власне етнічне походження.
Єдиний кандидат від опозиції. Об'єднав і націоналістів, і курдів
Найбільшою перевагою Киличдароглу, на думку TIME, є те, що він об'єднав значну частину розрізненої опозиції – від турецьких націоналістів до курдів – навколо єдиного кандидата. Хоча й існували серйозні сумніви, що саме він має стати цією людиною. Націоналістична Партія справедливості вийшла з альянсу, коли інші партії обрали Киличдароглу в березні, аргументуючи це тим, що лідер РНП був слабшим кандидатом, ніж мер Анкари Мансур Яваш або мер Стамбула Екрем Імамоглу, які мали кращі показники за нього за опитуваннями. У той час як Ердоган підбурював Киличдароглу балотуватися, державна прокуратура висунула проти Імамоглу сумнівні звинувачення в наклепі та корупції, які, якщо їх буде підтверджено подальшими судовими рішеннями, не дозволять йому обіймати будь-яку виборну посаду. Тож під тиском громадськості Партія справедливості повернулася до об’єднаної опозиції після того, як Киличдароглу погодився призначити Яваша та Імамоглу віцепрезидентами в разі своєї перемоги.
Ба більше. Замість того, щоб відсунути Імамоглу на другий план, Киличдароглу спробував використати його зоряну силу. На спільному мітингу в Чаталці, фермерському містечку на північній околиці Стамбула, розповідає TIME, він з посмішкою спостерігав, як Імамоглу розігрівав натовп. Промова Киличадароглу пронизлива, але не така легка. Наприкінці він підхоплює натовп, скандуючи "все буде добре" – гасло, запозичене з мерської кампанії Імамоглу 2021 року, де він здобув несподівану перемогу над кандидатом, підтримуваним Ердоганом.
TIME цитує 32-річного Альпера Малгача, який продає хліб у кіоску на площі, котрий каже, що голосуватиме за CHP через економічні проблеми, хоча хотів би, щоб кандидатом став Імамоглу: "Киличдароглу – хороший оратор, але не такий хороший, як він".
Втім, як стверджує американське видання, голова РНП лідирує: опитування Metropoll, проведене цього місяця, показало, що 42,6% планують голосувати за Киличдароглу і 41,1% – за Ердогана, а решта розподілилися між іншими кандидатами. Якщо жоден з кандидатів не набере більше 50%, то двоє лідерів вийдуть до другого туру. У парламенті ж більшість опитувань показують, що альянс на чолі з ПСР Ердогана на кілька пунктів випереджає опозиційну коаліцію.
Але, зауважує TIME, у той час як рейтинги Ердогана впали після землетрусів, рейтинги Киличдароглу залишаються в основному статичними. "Я боюся, що враження більшості людей про Киличароглу залишаються незмінними", – каже Сазак, консультант опозиції.
Директор Metropoll Озер Сенкар, якого цитує видання, вважає, що президент все ще користується більшою підтримкою і сприймається як такий, що краще відповідає тому, що, за словами турків, вони цінують у претендентах: успіх у минулому і сильне лідерство. "Результати виборів будуть визначатися не успіхом Киличдароглу, а тим, наскільки Ердоган зазнає поразки", – говорить він.
Оскільки президент контролює більшу частину судової системи та інших державних органів, аналітики кажуть, що Киличдароглу повинен перемогти з більшим відривом. Інакше Ердоган може, наприклад, натиснути на виборчу раду Туреччини, щоб вона скасувала результати і провела повторне голосування, як він зробив, коли Імамоглу з невеликою перевагою переміг на виборах мера Стамбула. Проте тоді розлючені виборці дали Імамоглу переконливу перемогу на повторних виборах.
На думку аналітиків, такі дії нинішнього президента можуть спровокувати масові демонстрації на кшталт тих, що змусили Ердогана відмовитися від планів будівництва копії військових казарм османської епохи в парку Гезі в центрі Стамбула у 2013 році. Сотні тисяч протестувальників вийшли на вулиці там і в інших містах, зіткнувшись із поліцією, яка застосувала сльозогінний газ і водомети. Щонайменше вісім людей загинули і тисячі були поранені.
"Чи готовий "бюрократ року" очолити такий опір, якщо Ердоган програє, але відмовиться йти?" – запитує TIME. Киличдароглу стверджує, що в цьому не буде необхідності. "Ердоган програє, і він піде. Суспільство засудить його, щоб він пішов, – каже він. – Безлад вигідний Ердогану. Нам не потрібен хаос, нам потрібно донести до широкої аудиторії, що ми маємо рацію".
Втім, TIME вказує, що його прихильники можуть бути готові вийти на вулиці, навіть якщо Киличдароглу не готовий. Невзат Ташчі, 25-річний студент стамбульського університету Галатасарая, який працює з групою молодіжних виборців, прогнозує, що будуть величезні протести, якщо Ердоган чинитиме опір поразці. Він, швидше за все, приєднається до них. На його думку, кампанія Киличдароглу – це набагато більше, ніж просто кандидат.
"Ми не очікуємо, що будемо в захваті від його промов, – цитує американське видання Ташчі. – Ми хочемо перемогти і змінити країну".
Джерело: TIME
