Я знаю, що українська армія випадково обстрілювала українські будинки, - Настя Станко
Про це на львівському Медіафорумі говорили американська блогерка та правозахисник Шеррі Ріккарді, журналіст KyivPost Браян Боннер, журналістка Hromadske.tv Анастасія Станко та блогер Денис Казанський, інформують кореспонденти iPress.ua.
На думку Анастасії Станко журналістам не варто узагальнювати людей у зоні конфлікту: "Українські журналісти мало говорять про людей, які опинилися заручниками війни. Мені здається, що українські журналісти намагаються все узагальнити: "є якісь мешканці Донбасу, які у всьому винні...". Українські медіа показували черги на дільницях на псевдореферендумі, але ніхто не показав, що дільниці були порожні у другій половині дня. Більшість, яка мовчить – не покажеш картинкою, її ніби не існує. Мені здається, що треба намагатись зрозуміти і тих людей, що купували на "референдумі" цибулю по гривні. Ні в чому не винні діти, які живуть там. Є мільйон таких історій, які чомусь не цікаві українським журналістам. Проте всі акцентують увагу, що більшість військових родом з Західної або Центральної України".
Журналіст розповіла історію, як потрапила в полон в Луганську: "Нас захищав луганський "Беркут". Ці люди 30 листопада били на Майдані людей. Але нас вони не били, не здали нікому, а захистили, посадили на потяг і вивезли. Війна не є чорно-білою. Треба говорити про людей індивідуально, говорити про кожну людину, яка опинилась на війні".
"Чесність - це не публікувати брехню, не фальсифікувати факти, не замовчувати і не вигадувати інформацію. ЗМІ писали про випадки мародерства в наших батальйонах. Російські медіа про своїх так не пишуть. Треба подавати інформацію, навіть якщо вона дуже негативна", - розповідає блогер Денис Казанський. Однак він наголошує на тому, що українцям потрібна пропаганда: "Багато людей просто не хочуть чути про якісь проблеми та недоліки з боку України. Але інколи треба переступити через патріотизм і говорити чесно. В нас не замовчуються катастрофи, є суспільні дискусії. Ми знаємо про Іловайськ. В Росії такі теми заборонені".
На питання про заборонені слова в словнику українського журналіста Станко наголошує, що журналісти мають утриматись від "укропів" і "ватників": "Мені не подобаються слова "герой" і "ворог". Журналіст не повинен цього казати – це переділ. Ми на Hromadske не робимо закадрового тексту на репортажах. На війні не треба говорити про свої думки. Я знаю, що українська армія випадково обстрілювала українські будинки. Треба було сказати: "Ми помилились, це – випадково, але так вийшло". Люди живуть в жаху, вони не знають, кому вірити".
Але вона впевнена, що така позиція – далеко не прояв стокгольмського синдрому: "В мене сталась особиста історія – загинув друг. Як не ненавидіти людей, які стріляли в нього?! Я б дуже хотіла поїхати в Луганськ, бо була там тільки в підвалі. Редакція Hromadske мені цього не дозволить. Не можна підставляти людей, з якими працюю. Багато друзів воює на цій, українській стороні, і я за них дуже хвилююсь. Я бачила стільки смертей, що не знаю, як буду у подальшому до цього ставитись".
Набагато більш емоційний в цьому питанні Казанський: "Я не уникаю оціночних суджень, бо вважаю, що нудні статті, зроблені за стандартами нікому не цікаві. Складно знайти межу між журналістикою та пропагандою. Росіяни кажуть, що українці спотворюють інформацію. Українські ЗМІ переймаються за наших солдат і Батьківщину. Чесність - це не публікувати брехню, не фальсифікувати факти, не замовчувати і не вигадувати інформацію".
"В Америці ми не змішуємо новини і своє ставлення до них. Якщо журналіст хоче висловити свою думку, він має це робити через авторські колонки. Навіть, під час терактів 11 вересня, наші редактори були дуже обережними та видаляли наші емоції",- натомість вважає Шеррі Ріккарді.
На аналогічне питання журналіст Браян Боннер відзначає, що треба просто визначитись, що Україна – жертва, Росія – агресор: "Замість поганих слів, які я б виключив зі словника треба говорити про справедливість. Фальшива об’єктивність є тим, чим журналісти себе зв’язують. Українським журналістам потрібно думати, чому Захід не допомагає Україні. Не треба ускладнювати прості справи. Журналісти мають показувати цю війну, як загрозу для миру в Європі та для міжнародного права".
Олексій Коваленко, Роман Губа
