Якщо Україна зможе відкинути і без того хитку російську армію, вона має шанс змусити москву домовитися про припинення свого невдалого вторгнення — WP
Те, що Україна розпочала контрнаступ проти російських загарбників якраз тоді, коли Захід відзначає річницю висадки в Нормандії 1944 року, було дуже обнадійливо. Цей наступ може переломити хід битви за Україну, так само, як висадка союзників на французькому узбережжі змінила хід Другої світової війни.
Про це пише Washington Post.
"Якщо Україна зможе відкинути і без того хитку російську армію, вона має шанс змусити москву домовитися про припинення свого невдалого вторгнення. Але якщо Україна зазнає поразки, це стане гірким ударом для втомленого населення країни і може поставити під загрозу подальшу підтримку з боку деяких неспокійних членів НАТО", - пише в статті американський журналіст і письменник Девід Ігнатіус.
Представники адміністрації Джо Байдена вважають, що все почалося в понеділок з наступу українських військ на південь на декількох напрямках. Головна мета - перерізати "сухопутний міст" на південному сході України, який з'єднує росію з її окупаційними силами в Криму, - вважають американські чиновники. Схоже, українська стратегія включає атаки на декількох напрямках, щоб можна було переміщати сили між ними для нанесення ударів там, де є найбільші шанси на успіх.
Представники адміністрації Байдена були заохочені кращим, ніж очікувалося, прогресом у понеділок, коли українські підрозділи пройшли через сильно заміновані райони і просунулися від 5 до 10 кілометрів на деяких ділянках довгого фронту. Це дало надію на те, що українські сили зможуть продовжити наступ на Маріуполь, Мелітополь та інші утримувані росією населені пункти вздовж узбережжя, розірвавши сухопутний міст.
Напередодні українського наступу однією з помітних подій стала зростаюча дезорганізація російських військ. Євгеній Прігожин, який контролює найманців "Вагнера", майже щодня виголошував тиради проти російської армії. Наприклад, він стверджував, що її заяви про розгром українських сил на цьому тижні в Донецькій області були «просто дикою і абсурдною науковою фантастикою».
Ігнатіус звертає увагу також на те, що цього тижня найманці «Вагнера» захопили в полон російського підполковника Романа Веневітіна, після того, як деякі з його солдатів нібито відкрили вогонь по найманцях. Видання The Moscow Times процитувало пояснення Веневітіна: "Я діяв у стані алкогольного сп'яніння через особисту неприязнь".
"Загадкою залишається те, чому владімір путін терпить цей зростаючий безлад. Деякі експерти вважають таку пасивність характерною. російський лідер дозволив Дмітрію Медведєву в часи його президентства проводити зовнішньополітичні експерименти, які самому Путіну не подобалися. Він дозволив підлеглим проштовхнути план пенсійної реформи 2018 року, щоб потім пом’якшити його, коли громадськість виступила з протестом. путін не любить бруднити руки, здається, навіть у кривавій війні в Україні, яку він особисто розпочав", - пише Ігнатіус.
Готовність України зробити ставку на літній наступ - це показник впевненості президента Володимира Зеленського, а також необхідності для нього показати результати. Такі великі ставки у військовій історії часто закінчувалися погано.
Німецький диктатор Адольф Гітлер намагався переломити хід поразки, здійснивши Арденнський наступ у грудні 1944 року.
"Через шість тижнів після початку наступу, він провалився, і Третій Рейх був приречений", - зазначив історик Аткінсон.
На тлі цих невдалих проривів День висадки в Нормандії нагадує про те, що іноді армії доводиться йти на величезний ризик, щоб здобути позиції, необхідні для остаточної перемоги. Будь-який відвідувач пляжу Омаха в Нормандії згадає круті скелі в Пуант-дю-Ок, які американським рейнджерам довелося подолати, щоб витіснити німецькі війська. Могили солдатів, які загинули в День висадки в Нормандії, тягнуться майже до самого горизонту. Але тоді вони здобули перемогу і в битві, і у війні.
