"Своєю заздрістю подавитесь! Ми з вами не брати". Литовці-Кремлю на захист України

"Це те , що називається "накипіло". Це про ту ж братську любов, яку ніхто не бачив, але всі про неї говорять. Іноді достатньо бути просто приятелями, добрими сусідами або друзями, але ввалюватися в наш будинок з автоматом і в усі горло кричати "Брати, здавайтеся!" - це якось безглуздо, мені здається", - так Анастасія прокоментувала свій вірш виданню "В городе" .

Про події в Криму дівчина каже, що це яскравий приклад тієї неіснуючої братерської любові.

"Пишаюся нашими військовими, їх мужністю і витримкою, виявляється, Україна сповнена героїв. І дуже шкода тих кримчан, які виявилися жертвами ситуації і просто заручниками. Неприємно чути від друзів з Криму, яких Україна одягла, нагодувала, дала освіту і надала роботу, що їм вона як кістка в горлі, так вже вона їх поневолює - сил немає, а ось Росія - інша справа, там навіть повітря солодше. Тільки Україна їм вже багато дала, а Росія поки тільки багато пообіцяла. Невдячні люди. Але, я сподіваюся, їхні очікування будуть виправдані, і найближчим часом ми будемо спостерігати неймовірний економічний злет Криму, в якому їм допоможе Росія і так заважала Україна", - говорить вона, - " Час покаже, хто пан, а хто пропав".

ЧИТАЙТЕ: Майдан живий: "Чи ви чуєте цей спів? Спів лютуючих людей, голоси тих, хто встав з колін"

Автором вірша є 23-річна киянка Анастасія Дмитрук

У створенні пісні взяв участь хор музичного театру Клайпеди.

Музика - Віргіс Пупшіс, виконавці - Віргіс Пупшіс, Яронімас Міліус, Кестутіс Невуліс, Гінтаутас Літінскас.

Текст 

Никогда мы не будем братьями

ни по родине, ни по матери.

Духа нет у вас быть свободными –

нам не стать с вами даже сводными.

Вы себя окрестили "старшими" -

нам бы младшими, да не вашими.

Вас так много, а, жаль, безликие.

Вы огромные, мы – великие.

А вы жмете… вы всё маетесь,

своей завистью вы подавитесь.

Воля - слово вам незнакомое,

вы все с детства в цепи закованы.

У вас дома "молчанье – золото",

а у нас жгут коктейли Молотова,

да, у нас в сердце кровь горячая,

что ж вы нам за "родня" незрячая?

А у нас всех глаза бесстрашные,

без оружия мы опасные.

Повзрослели и стали смелыми

все у снайперов под прицелами.

Нас каты на колени ставили –

мы восстали и всё исправили.

И зря прячутся крысы, молятся –

они кровью своей умоются.

Вам шлют новые указания –

а у нас тут огни восстания.

У вас Царь, у нас - Демократия.

Никогда мы не будем братьями.