"Ми конкуруємо з Росією за те, у якому напрямку рушить Україна"
Президент Польщі Броніслав Коморовскі в інтерв’ю Gazecie Wyborczej дав зрозуміти, що вважає завданням Польщі наблизити Україну до ЄС. Якщо Польщі це вдасться, то, на його думку, ближчою до Заходу стане також і Росія.
Відповідаючи на запитання, чи немає в нього "враження, що Польща тягне Україну до Європи всупереч її волі", Коморовскі сказав:
"Ні. Протягом 20 років незалежності в Україні відбулися величезні зміни у ментальності людей. Українці дивляться інакше на самих себе та на місце своєї країни у світі. Більше українців хоче зближення з ЄС, ніж з Митним Союзом. Це велике досягнення. Проте самої лише зміни ментальності недостатньо. Нещодавно в Сочі Президент Янукович зустрівся з президентом Путіним. Це черговий сигнал, що триває перетягування України між Сходом та Заходом. Самими сумнівами чи множенням сумнівів навколо України ми цієї линви не перетягнемо у наш бік. Потрібна рішучість, а також віра у те, що Україна постійно змінюється. Росії, зрештою, це також стосується. Ми конкуруємо з Росією за те, у якому напрямку рушить Україна, оскільки це питання наших екзистенційних інтересів. Але якщо Україні вдасться наблизитися до Заходу, так щоб вона долучилася до процесу європейської інтеграції, то це мало б великий вплив на ситуацію у Росії. А ми ж усі бажаємо, щоб Росія була ближчою до цінностей західного світу".
Фальшива антиукраїнська мелодія
Журналіст Павел Смолєньскі у своєму коментарі у Gazecie Wyborczej звертає увагу на те, що суспільний телемовник TVP у вівторок випустив в ефір сюжет "Забутий злочин" про антипольську чистку на Волині, яку провели українські націоналісти у 1943 році.
Джерело: zn.ua
На його думку, у сюжеті більш-менш точно були названі дати, кількість вбитих, місця, де колись були великі поселення. Були також згадки про відплатні заходи поляків по обидва боки Бугу. Але у "Забутому злочині" кілька разів з’являється фото дітей, повішених на колючому дроті, як підтвердження тези про жорстокість українців. Смолєньскі нагадує, що це дуже відоме фото, багато разів згадуване та описуване. На ньому видно дітей, вбитих божевільною матір’ю у 1923 році, за 20 років до подій на Волині.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Українці не ходили на польську етнічну землю вбивати поляків. А поляки йшли"
Дивну назву сюжету ("Забутий злочин") Смолєньскі приписує тому маніпуляційному підходу, який обрали його автори. У сюжеті звучать деякі українські голоси та показані кадри сучасного Львова: "Українські голоси (перш за все старші люди, зі своєю неправдивою пам’яттю): це вбивали не українські партизани чи селяни, а совєти. Сучасний Львів: кнайпа у підвалі, оздоблена як криївка УПА, вхід за гаслом ("Слава Україні"), у меню самі лише "страви з москалів", а посеред світлин на стінах – портрети упівців, і жодної світлини з польською трагедією на Волині. Звідси й, мабуть, "забутий злочин". Але ж ми знаємо, що мелодія робить пісню. А мелодія, на жаль, взята як з антиукраїнської пропаганди. Якби нині ізраїльське телебачення програму про вбивства у Єдвабному назвала "Забутий погром", то ми б назвали це маніпуляцією, тому у що у Польщі говорять про Єдвабно відкрито. Про Волинь в Україні говорять публічно вже кільканадцять років, а що, можливо, замало – це інша справа".
Час прагматичного Міжмор’я
Заступник головного редактора Rzeczypospolitej Анджей Таляґа висловлює думку, що Польща повинна підтримати Литву у бажанні останньої досягти підписання угоди про асоціацію ЄС з Україною будь-якою ціною, не звертаючи уваги на порушення прав людини. Литва зараз активно переконує країни-члени ЄС у доцільності підписання угоди.
Анджей Таляґа. Фото: rp.pl
Для Польщі, як вважає Таляґа, екзистенційним інтересом є інтерес виривати Україну з обійм Росії: "Польща повинна муром стати за Литвою, відновлюючи тим самим, хоч би на мить, неформальний союз Міжмор’я, як би амбітно це не звучало. Якщо в нас і є якийсь екзистенційний інтерес, то він власне полягає у тому, щоб вирвати Україну з обійм Росії, незалежно від того, чи дотримується вона стандартів ЄС, чи ні. Угода про асоціацію буде значним кроком у цьому напрямку".
Зрештою, польський журналіст визнає, що критика на адресу Вільнюса має сильні аргументи, оскільки Київ буде важко мотивувати до змін, якщо угода буде підписана у будь-якому випадку. Але якщо ж Київ не виконає вимог ЄС, пріоритетними з яких є зараз деполітизація генеральної прокуратури, перехід до постійних правил гри на виборах та звільнення Тимошенко, то, на його думку, він не зможе довго витримати у сірій зоні між ЄС та Росією: "Україна не зможе дотримуватися довго незалежної позиції. Росія чинить на неї величезний тиск, вимагаючи вступити до організованого Москвою Митного Союзу. Без підтримки ЄС Київ рано чи пізно поступиться Москві. Варто згадати, що за часів Сталіна колективізація та, як наслідок, голод найсильніше вдарили по Україні. СРСР не міг без неї існувати, тому треба було її спацифікувати, так щоб унеможливити гіпотетичний її вихід зі Союзу. Так само мислив Гітлер, який не уявляв своєї континентальної імперії без України. Тому Німеччина доклала більше військових зусиль до її загарбання, а потім утримання під своєю владою, ніж до маршу на Москву".
Павел Коваль. Фото: eastbook.eu
Таляґа, описуючи політичний устрій України, вважає, що "його важко визнати таким, що відповідає демократичним стандартам". Він стверджує, що в Україні квітне олігархія, і що на обрії не видно жодної внутрішньої сили, яка могла б усунути олігархів від влади. Водночас, він підтримує ідею депутата Європейського Парламенту Павла Коваля – домовлятися не з політичним силами України, а з олігархами, "реальними можновладцями". Олігархи, у розумінні Таляґи, – "це клас, що змінює свою орієнтацію. Іноді він дивиться на Схід, іноді – на Захід, залежно від інтересів моменту. Довгостроковим економічним та політичним інтересом провідних олігархічних сил є збереження незалежності України та, найкраще, її цивілізаційної нейтральності між Сходом та Заходом, а якщо це виявиться неможливим – марш на Захід".
ЄС у будь-якому разі не може ніяк вплинути на олігархів, змусити їх змінитися. Асоціація України з ЄС є, на думку Таляґи, геополітичним наступом [для Польщі та Литви], а не цивілізаційною місією: "Литовці мають рацію, вважаючи, що Київ, навіть якщо він олігархічний та недемократичний, слід мати на своєму боці, бо зараз немає часу для цих тонкощів".
