Наша армія наближається до 300 тис, але бойові дії веде лише восьма-дев'ята частина, - адмірал Кабаненко
Практична спрямованість реформи Збройних Сил Украіни стає більш-менш зрозумілою: примусова армія (строкова служба - читай примусова), знов же таки примусова мобілізація. Це вже практичні індикатори, які свідчать про кількісний підхід до побудови української армии, що на практиці означає низький рівень її оснащення і підготовки: не можливо за півтори роки зі строковика підготувати професіонала, бо він не має планів пов'язувати своє життя з професійною військовою службою і катастрофічно на це мало часу. Але, головне, що у примусово призваноі людини низка внутрішня і зовнішня мотивація. Мотивація - найголовніше. Невже ми не взмозі винести уроки з подій навесні і влітку цього року?
Усе це викликає багато запитань. У нас вже армія наближається по чисельності до трьох сотень тисяч, але безпосередньо бойові діі веде лише восьма-дев'ята частина. Лише на утримання такої армії, тобто проїдання (без оснащення новітнім озброєнням і бойового вишколу) витрачаються величезні кошти. Чому так? Що це за особливий підхід і яка його аргументація? Наприклад, чому у нашій малоефективній системі військовоі освіти служать більше десяти тисяч осіб - до речі, в США у військових навчальних закладах іх менше ніж у нас. Чому непридатне, непотрібне і неналежне військам охороняють тисячі військових - чи це іх найкраще застосування і саме тому нам потрібні призовники ще?
І як ми будемо досягати взаємосумісність з нашими партнерами по НАТО, які роблять ставку на якість військовоі сили? На підставі чого? Вільного володіння строковиками операційними і тактичними процедурами на англійській мові? Генерування папірців великих і малих в зацентралізованій і закритій радянській системі військового управління? На Західі процеси управління автоматизовані і саме тому прозорі. Розділення відповідальності між молодшими командирами і офіцерами? Це не можливо в примусовій армії - знов офіцери будуть займатися особовим складом, а не наукою перемагати?
І чому усі ці рішення щодо майбутнього армії приймаються без участі суспільства, яке сплачуючи податки, має право обрати доцільний спосіб свого захисту? Коротше, у мене багато запитань, а у Вас?
Чого нас так тягне у минуле? Хтось пояснить?
P.S. Сьогодні отримав листа від хлопця одного з підрозділів (добровольця, гарного солдата) - на його берцях, закуплених Міноборони, на другий день носіння відпала подошва...
Джерело: facebook.com/kabanenko.ihor
