Про грузинське диво. Як це працює
Так вважає блогер kerbasi. У своєму Живому Журналі він аналізує економічну ситуацію "Грузинського чуда":
"У теревенях на економічні теми часто згадують про те, як у велику депресію в США почали будівництво доріг і завдяки цьому вийшли з кризи. Часто згадується й економічний поступ Німеччини перед другою світовою, також начебто завдяки будівництву доріг і військовій промисловості. Втім, поза увагою лишається протиріччя: при кризовій ситуації слід скорочувати державні витрати – що всі зазвичай і роблять – а тут чомусь завдяки державним витратам вийшли з кризи. Відповідь полягає у тому, що державні витрати запускають механізм зростання завдяки попиту. Люди отримали роботу, за роботу отримали гроші – по ці гроші прийшли торгівці, торгівці пішли за товаром і так далі. В результаті закрутився механізм господарських циклів на підприємствах та у домогосподарствах.
Інгурська ГЕС, яка виробляє 46% електоренергії Грузії. Фото: Paata Vardanashvili
Цей спосіб працює ефективно, але є одно важливе «але»: на наступних циклах люди мусять витрачати вже не все на споживання, а дещо вкладати в розвиток економіки. Ідеальний варіант – якщо людина започаткує свій бізнес. Якщо не може – тоді вкладе в бізнес родича та сусіда або придбає корпоративні цінні папери. Найменш ефективний шлях – це коли гроші будуть покладені на банківські депозити. Власне, в економіках, де зловживають стимулюванням зросту через споживання часто на тлі занепаду реального сектору (зруйновані підприємства, запустіле село) всіма кольорами веселки сяють фешенебельні офіси банків. Чим закінчуються невдалі економічні експерименти зі споживанням можете вивчати на прикладі Греції. Можна нагуглити про покійного Андреаса Папандреу, його політику на рубежі 80-х та 90-х та її наслідки аж дотепер, до його сина Георгіоса, якого ледве виштовхали у відставку наприкінці минулого року.
Запустити механізм зростання через споживання можна не тільки вкладаючи гроші у капітальне будівництво. Не завжди ці гроші є. Можна через економічну лібералізацію, як це зробили у комуністичному Китаї. При чому чим більше населення, тим більша ефективність цього методу. В КНР результати настільки вражають при всій ідеологічній маразматичності і некомпетентності марксистського керівництва, що в колах економістів не припиняються дискусії стосовно того, наскільки ресурсу попиту Китаю ще вистачить, і що буде далі.
В Україні також економічне зростання відбувається цілком і повністю завдяки споживанню. І Україна при всій корупції багатша виключно тому, що українців просто ще й досі в 10 разів більше, ніж грузинів. Але не будемо про Україну, сьогодні тема – Грузія.
Власне, президент Саакашвілі, подолавши корупцію, спростивше регулювання, залучив до підприємницької активності людей, які мали доступ до грошей, але не мали шансів на успіх за системи Шеварднадзе. Так створилася перша хвиля заробітків. Також проекти з капітального будівництва (на запозичені гроші) дали можливості підвищити заробітки будівельникам та суміжним галузям. Я навмисно не кажу про залучення нових трудових ресурсів, тому що за роки правління Саакашвілі безробіття не тільки не зменшилося, а навіть зросло до 15 відсотків. Про це я писав у попередньому дописі. Механізми росту через споживання запустилися і дали свій ефект. Свій внесок дав і такий чинник, як проста поява елементарного ладу. Коли система повністю дисфункційна, то навіть за будь-якої ідіотичної влади можна відчути короткотермінове покращення, якщо влада бодай щось робить послідовно. Так сталося по громадянській війні у Росії/СРСР, так сталося навіть в Афганістані на територіях, які взяв під контроль талібан у 1995-1997.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Сакартвело. Грузинські записки подорожнього
Однак, чинник споживання стосовно Грузії має свої обмеження. По-перше, Грузинів дуже мало – не дотягує до 5 мільйонів. Для генерації великих обсягів споживання їх замало. По-друге, значна кількість людських ресурсів у цілющому споживанні не бере участі або бере обмежено. Є ще кілька цифр, які свідчать про дуже небезпечний стан економіки Грузії. У сільському господарстві Грузії зайняті 55% трудових ресурсів, але частка сільського господарства у ВВП ледве сягає 9 відсотків. Фактично більшість з тих 55% зайняті у натуральному господарстві, тобто фактично виключені зі споживання, яке стимулює уряд. Додайте сюди також згадану мною у попередніх дописах високу вартість кредитів для бізнесу – 25% річних – і стає зрозумілим, що за таких умов залучити незадіяну частку населення до споживання не вдасться. Люди це відчувають, тому до Саакашвілі ставляться дуже критично навіть ті, хто збирається за нього та його партію голосувати.
Нічний батумі. Фото: skyscrapercity.com
Вийти з ситуації можна завдяки залученню інвестицій, але не на біржові спекуляції (що зараз має місце), а у реальну економіку. Дуже допомогло б розміщення трудомістких виробництв, таких як металургія, суднобудування, або у дуже великій кількості – складальних виробництв, як то складання різного обладнання, машин, верстатів. Але цьому не сприяють високі політичні ризики в Грузії. Знов таки, люди це розуміють, тому мені серед кількох десятків людей, з якими я контактував під час поїздки, прихильники тої війни не траплялися, навпаки – про ту війну казали, як про найбільшу помилку Саакашвілі.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Грузія: корупцію подолано, бідність ще залишилася. Як живеться малому бізнесу
Часто називають такий резерв, як туризм. Але за умови тих самих політичних ризиків Грузія не має шансів стати провідним туристичним напрямком для заможного західного туриста. А турки та громадяни колишнього СРСР Грузію не врятують.
Грузії зараз нагально потрібна команда талановитих економістів, які знайшли б вихід з цього становища. Якщо нічого не робити та продовжувати курс на стимулювання споживання через іноземні позики, дуже швидко економіка зазнає стагнації, якщо не катастрофи. Що зараз Грузії найменш потрібно, так це прихід до влади популістів, особливо, лівого толку, які нічого в принципі не знають, крім примітивного стимулювання споживання через підвищення соціальних виплат".
Оригінал: kerbasi.livejournal.com
