Вільний вибір мови офіційного спілкування - це утопія

Приходить до ректора декан факультету математики просити грошей на обладнання:

- Нам потрібен папір, олівці, а також кошики для сміття.

Після того приходить декан факультету філософії:

- Нам потрібен папір і олівці.

- А кошики для сміття?

- Ні, кошиків нам не потрібно.

Я згадав цей жарт, коли прочитав Маніфест відомого філософа Анатолія Тихолаза, що останнім часом тиражується в інтернеті (на щастя, тиражується маніфест, а не філософ). Документ сей однозначно призначався у смітник. Для того, щоби читач міг сам дійти до такого висновку, вдамся до цитат:

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Як виникла російська мова

1. Вважаю, що доки в країні діє Конституція, вона має поважатися, її треба дотримуватися, хоч би як окремий громадянин не ставився до її змісту: невдоволення конституційними положеннями не дають підстав для їхнього порушення.

2. Обов'язок дотримання Конституції не позбавляє громадянина права висловлювати свої міркування стосовно її змісту та можливих змін цього змісту. Поки що все йде добре, хоча особливої глибини думки не спостерігається. Продовжуємо.

3. З огляду на це висловлюю особисте суб'єктивне судження: з тексту Конституції слід вилучити положення про державний статус будь-якої мови.

Отож, з огляду на 1. і 2. маємо 3. Логічно? Логічно. Все ж, що не кажіть, а логіка - це розділ філософії. Зразу пригадався приклад схожих міркувань: "Солдати,…е-е…, пам’ятайте,… е-е… сьогодні середа, тому що… завтра буде четвер… е-е…" Якщо вірити бравому вояці Швейкові, то так говорив капітан фон Кауніц. Та менше з тим капітаном.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Відлуння мовного питання: "гнилі компроміси" та короткотермінова вигода

Оскільки тексти більшості конституцій у світі  містять положення про державний (офіційний) статус якоїсь мови (мов), то цю тезу варто негайно розмножити і довести до всіх урядів і парламентів. Почати можна, наприклад, з нашого північного сусіда. Там, до речі, пішли ще далі у мовному питанні і оголосили неконституційною... латинку (sic!). Так що початок Маніфесту (вираз "To whom it may concern") проф. Тихолазові довелося би змінити.

Щоби не втомлювати читача, опущу деякі цікаві пасажі Маніфесту, наприклад, про "українізацію Києва" (професор очевидячки її засуджує; лише брак місця не дає йому піднятися до філософських узагальнень і так само осудити русифікацію Москви, американізацію Вашингтона, китаїзацію Пекіна, бразилізацію міста Бразиліа etc. etc.) і знову повернемося до мовного питання: автор вимагає "надати громадянам право вільно обирати мову приватного, публічного та офіційного спілкування".

Тут наш сучасний Платон не самотній. Недавно депутат Геннадій Москаль почав реалізовувати таке право і написав офіційного листа на ідиші (а перед тим - русинською мовою). Звичайно ж, вільний вибір мови офіційного спілкування - це утопія навіть у наш час комп'ютерних програм для перекладу. Власне, завдяки існуванню офіційної мови я можу, наприклад, звернутись у будь-який державний медичний заклад у нашій державі і моє життя і здоров'я не залежатиме від того, прийшов я з перекладачем чи без.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Блогери оголосили бойкот Nokia через російську мову

Уявімо також собі на момент армію, де кожен солдат сам вибирає мову спілкування... Моє і не тільки моє переконання полягає в тому, що державна мова вкрай необхідна. До речі, de facto вона є навіть у США, хоча й не прописана у конституції. (Пригадую історію, як одна пані там працювала медсестрою і хотіла спілкуватися з пацієнтами рідною іспанською - її звільнили і навіть суд не допоміг).

У США мені довелося викладати математику людям різних рас, народів, різного громадянства - як би це можна було зробити без англійської мови?! Або теж пригадую роки аспірантури у Московському університеті: у гуртожитку перший рік ми мешкали вчотирьох - крім мене, ще черкес, росіянин і узбек. Завдяки державній російській мові ми могли без проблем спілкуватися. (Хоча, правду кажучи, нас свого часу не дуже питали, коли запроваджували російську мову).

Іншими словами, проголошення державної мови - це абсолютно нормальний процес і нема тут чого вбачати дискримінацію. Елемент примусу, безперечно, присутній, бо люди так само неохоче беруться за вивчення мови, як і платять податки.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Не наша Раша. За кордоном українці все частіше спілкуються між собою рідною мовою

Може ще трохи авторського тексту: "Душа, хвора на "фобію" (хоч би якою вона була), приречена ..." Стоп! Зупинимось тут на момент. А чи зовсім здорова авторова душа? Коментарі прихильників Маніфесту на різних сайтах - українофобія чистої (хочеться сказати брудної) води. Не вірите - переконайтеся самі, але не перед сном.

Використовуючи медичну термінологію Тихолаза, скажу: його душа якщо не хвора, то інфікована українофобією і ця інфекція, як бачимо, передається оточуючим... Скористаюсь правом вільного вибору мови комунікації: "Aliorum medicus, ipse ulceribus scates".

Звичайно, жодної формальної відповідальності за поведінку своїх адептів професор не несе, але йому теж не варто забувати, що існують етичні норми поведінки вченого і університетського педагога і ряд пасажів Маніфесту у них не дуже вписується.

--

За якийсь час декан філософського факультету знову приходить до ректора:

- Нам потрібен папір, олівці. І ще, будь ласка, великий контейнер для сміття біля факультету...

Оригінал: misjko.livejournal.com