Для безробітних іспанців час означає гроші. Частина друга

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Для безробітних іспанців час означає гроші. Частина перша

Все більше молодих людей Іспанії відвідують сайти, такі як No lo Tiro (Я не буду цього викидати). Це трирічний сайт, схожий на Freecycle, який єднає людей, що хочуть віддати якусь річ тим, хто її потребує. Від 6 000 до 10 000 найменувань товарів в місяць - від автомобілів до молока матері – розміщують на цьому сайті. Його цільова аудиторія - безробітні жінки у віці близько 30 років, каже засновник сайту Деніел Ремезейро, 39 років.

"Я думаю, що наша модель держави загального добробуту досягла своєї межі, і тепер залежить від окремих членів суспільства, як саме ми будемо рятуватися", - каже Лайя Серрано, 38-річний економіст.

У вересні минулого року вона створила некомерційну організацію під назвою BarcelonActua (Барселона в дії), яка об'єднує нужденних з тими, хто може пожертвувати товар або послугу. Пані Серрано говорить, що її спонукало до дії Різдво 2010 року, коли під час прослуховування радіопрограми вона почула, як невідомий милосердний самарянин запрошував тих слухачів, хто втратив свою удачу, приїжджати відпочивати на свята до його будинку.

Іспанці, чиї бюджети надто вже обмежені, також налягають на інтернет-ресурси, такі як Sindinero (Без грошей), на сайті якого близько 10 000 щоденних читачів шукають порад, як зробити сітку для комарів з пляшки для безалкогольних напоїв, або які державні установи пропонують безкоштовний Wi-Fi і кондиціонування повітря.

Звичайно, навіть архітектори цих сайтів самодопомоги визнають, що вони не зможуть вирішити фундаментальні проблеми євро або повернути довгострокову стабільність в іспанську економіку.

Години роботи кожного члена банку часу мають однакову цінність. Година праці швачки коштує стільки, скільки й година роботи адвоката, - Хуан Мануель Прімо

"Ми знаходимося усередині скороварки, і все що ми можемо зробити - це випускати пар, щоб вона не вибухнула", - каже Франсиско Ромеро, глава муніципального бюро із працевлаштування в місті Тотана, який запустив проект міського садівництва, бартерний ринок і місцеву валюту, щоб допомогти безробітній молоді.

Карлос Браво, 35-річний технік, який допоміг запустити невеликий банк в центрі Мадрида в цьому році, розповідає, що банки часу мають іншу цінність: вони допомагають іспанським городянам знову віднайти почуття близькості між сусідами, що полегшує отримання і надавання послуг та інші форми взаємної допомоги.

"На цих людей ви можете розраховувати, - наголошує він. - А в цей час економічної кризи, коли людям бракує ресурсів, щоб самим вирішувати свої справи, вони знають, що є люди, які можуть простягнути їм руку допомоги".

Банк часу Вальядолід, створений міською владою як тільки почалася криза із руйнуванням економіки Іспанії, приваблює багато молодих учасників. Нові безробітні цінують рівноправну етику діяльності банку, розповідає 32-річний адміністратор Хуан Мануель Прімо.

"Години кожного члена банку мають однакову цінність", - каже він. Година праці швачки коштує стільки, скільки й година роботи адвоката. Користувачі виписують один одному рахунки за надані послуги. Кожного місяця пан Прімо заходить в базу даних рахунків на своєму комп'ютері, щоб відслідковувати, скільки годин кожен член банку надав і використав. Він не дозволяє дисбалансів більше ніж 20 годин в будь-якому напрямку.

Для змін у країні потрібно змінити менталітет, - Сільвія Мартін

"Мати таку мережу підтримки дуже важливо у часи, коли ми всі такі вразливі", - говорить 30-річна Алессандра Меліс. Нещодавно вона втратила роботу прибиральниці, оскільки її роботодавці самі були звільнені. Вона використовує банк, який надає їй транспортні перевезення по всьому місту в обмін на уроки кулінарії та вигул собак, які вона пропонує.

Коли стилісту довелося закрити свій салон, він зміг розраховувати на їжу та інші предмети першої необхідності від членів банку в обмін на стрижки.

Вранці в міській бібліотеці можна помітитити, як член банку Крістіна Альтабль викладає англійську мову для 17-річної Каміли Хіль. Мати дівчини платить за ці уроки, прасуючи і прибираючи для інших членів банку. У свою чергу пані Альтабль бере уроки пілатесу, і тепер кваліфікація графічного дизайнера стоїть на початку її резюме.

"У наші часи, за нашої економіки ваше резюме повинне бути ідеальним",  - наголошує пані Альтабль, яка з усіх сил намагається повторно вийти на ринок праці після того, як вона втратила роботу в адміністрації через народження дитини. Пані Альтабль має освіту в галузі англійської мови та комерції і сподівається, що більш вишукане резюме справить враження. Після неодноразових невдач у пошуку роботи, вона готова навіть розглянути можливість працевлаштування у Макдональдс.

Пані Мартін, безробітна жінка 22-років, розповідає, що вона намагалася знайти роботу за своєю спеціальністю, доглядаючи за фізично недієздатними, і їй доводиться погоджуватися на тимчасові робочі місця. Вона додає, що той факт, що її друзі з вищою освітою емігрують або йдуть працювати різноробочими, справляє гнітюче враження.

Проте, вона бачить надію у таких проектах як банки часу і вважає, що вони є предвісниками майбутнього в Іспанії.

"Потрібно змінити менталітет для змін у країні, - зазначає вона. - Ми не можемо продовжувати витрачати ресурси, яких у нас немає. Ми повинні навчитися жити меншим коштом".

Оригінал: The Wall Street Journal

Переклад: iPress.ua