Криза євро: менша роз'єднаність
Рішення знаменує початок "банківського союзу" для єврозони і є першим кроком у спробі припинити танець смерті, в якому слабкі уряди і слабкі банки продовжують поступово душити один одного - особливо в Іспанії. Не вперше вже ринки зраділи таким новинам, хоча багато деталей ще потребують остаточного вирішення.
Перед тим, як банки зможуть скористатися із безпосередньої рекапіталізації, єврозона повинна створити сильний центральний наглядовий орган, орієтований на Європейський центральний банк (ЄЦБ). Це займе деякий час, потрібно буде вирішити кілька складних проблем - не в останню чергу питання, які саме банки повинні перебувати під наглядом.
Німеччина намагалася обмежити цей контроль лише великими транскордонними банками. Але в Іспанії, і, ймовірно, в Німеччині, найсерйозніші проблеми створюють саме невеликі регіональні банки. Іншу проблему створюють відносини банків та наглядових органів у країнах, які перебувать поза єврозоною, - таких як Великобританія (яка не хоче приєднатися до євро) і східноєвропейських членах (багато з яких обіцяють в кінцевому підсумку приєднатися до єдиної валюти).
Ангела Меркель пішла на поступки. Фото: AFP
Таким чином, нова система не може бути негайно застосована до Іспанії, яка подала заявку на € 100 млрд кредитів до тимчасового фонду порятунку, Європейського фонду фінансової стабільності (EFSF) для того, щоб провести рекапіталізацію своїх банків. На даний час ці позики будуть додаватися до державного боргу Іспанії. Але європейські чиновники говорять, що як тільки система контролю буде запущена і працюватиме, - постійний фонд порятунку, відомий як Європейський механізм стабільності (ESM), може перебрати на себе дані боргові зобов’язання Іспанії. Новий механізм може бути дуже доречним для Ірландії, яка обтяжена боргами свого зруйнованого банківського сектора.
Іншим жестом, який покликаний заспокоїти ринки, є зобов'язання, що борг Іспанії перед EFSF, у випадку коли він буде переданий до ESM, не отримає рангу першочерговості. Перспективи цього лякали приватних інвесторів, які побоювалися обов’язкового підпорядкування боргових зобов’язань через залучення офіційного сектору. Коли грецький борг був реструктурований на початку цього року, облігації ЄЦБ вважалися такими, що не підлягають втратам.
Ці рішення знаменують собою реальні поступки канцлера Німеччини Ангели Меркель, яка відкидала можливість взаємного визнання зобов'язань інших країн, поки не буде досягнуто прогресу в напрямку більшого політичного союзу. Це може ускладнити ратифікацію в Бундестазі договору про створення ESM.
Маріано Рахой добився виконання своїх вимог. Фото: AFP
Це також перемога для іспанського прем'єр-міністра Маріано Рахой, який разом із прем’єром Італії Маріо Монті погрожували блокувати будь-яку угоду на саміті, якщо їх вимоги не будуть задоволені. Пан Рахой отримав задоволення своїх вимог, але це не зовсім так для пана Монті, який був найбільш непохитним з двох прем’єрів.
Італійський прем'єр-технократ хотів запровадження для рятівних фондів напівавтоматичної системи із покупки облігацій "доброчесних", але проблемних держав, таких як Італія та Іспанія, не ставлячи ці країни у рамки програм, яких зазнала Греція.
Пан Монті, схоже, уник відкритої участі страшної "трійки" - Європейського центрального банку, МВФ і Європейської комісії. Але будь-яка країна, яка прагне отримати вигоду від купівлі власних облігацій змушена буде, як і раніше, підписати меморандум про взаєморозуміння з єврозоною і дотримуватися багатьох існуючих вимог, що контролюються з боку Європейської комісії.
Пан Монті заявив, що він задоволений, чим викликав велике роздратування його партнерів. Серед угод, які він заблокував, був "пакт зростання"- набір заходів із стимулювання економіки. "Хто потребує пакту зростання? Не Німеччина - це точно", - сказав один приголомшений учасник переговорів. Так звані фінансові яструби єврозони кажуть, що механізм купівлі облігацій буде мало відрізнятися від існуючої системи. "Маріо Монті підняв пістолет до голови і погрожував застрелитися. Зрештою він себе поранив у плече", - сказав презирливо один дипломат.
Оригінал: The Economist
Переклад: iPress.ua
