Чому Новодарівка та Рівнопіль? Різниця в методах просувань
Відомо, що напередодні українського контрнаступу росіяни встигли побудувати добре укріплені ешелоновані лінії оборони на півдні України, тож українцям довелося провести добре планування для прориву цих укріплень за наявних ресурсів.
Під час підготовки наступу української армії розглядалися різні концепції операції. Значна частина даних для вибору тактики, яку міжнародні партнери намагалися передати українським військам, ґрунтувалася на оперативному аналізі ХХ століття, яка не відповідала тим технологічним змінам і засобам, які застосовувалися в Україні.
Розуміння, наскільки ефективною була ця тактика, є вкрай важливим для вдосконалення як тактики міжнародних партнерів України, так і для покращення підготовки українських військ до наступних операцій. Цей звіт має на меті дослідити низку тактичних дій, які проводили українські військові на початкових етапах контрнаступу, а також те, як обидві – українська та російська – сторони вдосконалили свої підходи у відповідь.
Загальний план контрнаступу є доволі чутливим елементом. Агреговані деталі втрат чи інші дані також доволі чутливі, оскільки надали б росії інформацію, наскільки вдалося знищити українські підрозділи. Тому замість того, щоб намагатися підсумувати прогрес протягом усього наступу, у цьому звіті досліджено низку тактичних дій, які велися протягом двох тижнів за села Новодарівка та Рівнопіль, що на кордоні між Донецькою та Запорізькою областями. Серія тактичних дій обрана тому, що вона є репрезентативною для ширших тенденцій та інформативною щодо того, як російські війська справляються з різними тактичними завданнями, а також про різні підходи, що застосовуються українськими військами.
Огляд ґрунтується на розповідях учасників операцій, захоплених документах з російських командних пунктів, матеріалах з відкритих джерел, включаючи супутникові знімки бойових дій, а також на огляді непублічних відеозаписів відповідних тактичних дій. Цей звіт був представлений Збройним силам України перед публікацією, щоб гарантувати, що його оприлюднення не зашкодить поточним операціям або тактиці.
Захоплення Новодарівки та Рівнополя зайняло два тижні, оскільки необхідність утримання флангових позицій була необхідною умовою для подальшого просування. Темпи просування у цей період становили один тактичний хід за три дні боїв, при цьому кожне просування переміщувало лінію контролю приблизно на 700-1200 метрів уперед.
Різниця в методах різних просувань призвела до різко контрастних результатів з точки зору рівня витрат на досягнуті успіхи. У той час як перший тактичний наступ на Новодарівку обійшовся у дві роти техніки, втрати під час наступу на Рівнопіль були незначними. Як російські, так і українські сили адаптували свої дії після цих початкових боїв. Акцент для українських військ змістився на утримання позицій, зберігаючи при цьому техніку та особовий склад.
Що має зробити Захід? Забезпечення боєприпасами, запчастинами, обладнанням для розмінування
З огляду на траєкторію наступу вже зараз зрозуміло, що основні наземні бойові дії триватимуть у 2024 році, а отже, покращення підтримки українським військам зараз є критично важливим. Прогрес, досягнутий українцями під час наступу, залежав від вогневої переваги. Перевага над росіянами у поєднанні з кращими засобами виявлення ворожої артилерії та ведення контрбатарейної боротьби, є суттєвою перевагою української сторони.
Ця перевага обмежена за тривалістю справності українських артилерійських установок, наявністю запасних стволів і безперервним постачанням боєприпасів калібру 155 мм. З огляду на те, що в експлуатації перебуває 17 видів артилерійських систем, очевидно, що запасні стволи не можуть бути виготовлені для низ усіх через нестачу ствольних верстатів по всьому НАТО. Тому життєво важливо, щоб міжнародні партнери України інвестували в забезпечення сталого постачання для об'єднаного артилерійського парку, зосереджуючись на підтримці обмеженішого асортименту гармат у більшому масштабі. Якщо цього не буде досягнуто, це підірве передумови для того, щоб Україна продовжила прогресувати наступного року. Захист гармат від "Ланцет-3М" та інших баражуючи боєприпасів також стає критично важливим пріоритетом, і дослідження методів захисту озброєння має бути прискорено.
Те саме стосується мобільних платформ, які були передані: від MRAP до БМП. Деякі з них вже не виробляються, а інші ще перебувають на озброєнні. Українські військові відзначають, що надані Заходом платформи значно перевершують їхні радянські з однієї фундаментальної причини: виживання екіпажу.
Ці платформи часто не знищуються. Але їхнє відновлення вимагає постійного забезпечення запасними частинами. Це складно для транспортних засобів, які вже не виробляються. Тому міжнародні партнери України знову ж таки мають забезпечити промислову підтримку.
Використання умов, створених вогневою перевагою, є суттєво обмеженим можливостями розвідки мінних полів. Тому допомога має бути зосереджена на обладнанні й техніці для виявлення мін. Однією з важливих сфер, що могла б посприяти, є використання алгоритмічного аналізу зображень, який може бути проведений за допомогою БПЛА для швидшого нанесення мінних полів на карту.
Висновки і прогнози. Міжнародну допомогу відкладати не варто
Оперативний аналіз тактичних дій під час літньої наступальної операції ЗСУ виявляє низку важливих сфер, де міжнародні партнери України можуть вдосконалити свою підтримку. Покращення міжнародної підготовки та інша допомога не матимуть впливу на поточний наступ. Однак вони будуть критично важливими для України наступного року під час наступного етапу формування збройних сил. Впевненість у тому, що сили можуть бути відновлені, а техніка – відремонтована і підтримувана в робочому стані, також важлива для ЗСУ при плануванні поточних етапів операцій.
Затримки з покращенням підготовки кадрів або інвестицій у промисловість, які зроблять український потенціал стійким, так само не матимуть негайного ефекту, але призведуть до значних витрат для України наступного року. Деякі з викликів, що наразі обмежують українські операції, є прямим наслідком неспроможності виконати визначені вимоги з достатньою швидкістю у 2022 році.
Важливо також визнати, що російські війська воюють більш компетентно і з розумною завзятістю в обороні. Хоча вони втрачають позиції, росіяни здебільшого проводять впорядкований відхід з позицій і ефективно сповільнюють, і у такий спосіб контролюють просування українських військ, завдаючи значних втрат техніки. Іншим важливим моментом є те, що дефіцит систем, від яких раніше залежала перевага росії, спричиняє значну адаптацію російських збройних сил, і деякі з досягнутих рішень, ймовірно, будуть продовжені й розвинені після війни. Найбільш важливими з них є перехід до систем управління і контролю на основі сервісів-застосунків, а також перехід до ведення вогню з акцентом на ефект від випущених снарядів, а не на кількість снарядів, випущених по противнику.
Українські військові зробили висновки з перших невдач під час літнього наступу. Навіть якщо швидкий прорив виявився складним, виснаження російських військ з часом призведе до деградації оборони, а коли буде досягнута критична маса втрат, ця деградація може стати нелінійною.
З огляду на те, що малоймовірно, що цей наступ призведе до вирішального звільнення території, і росія, і Україна зараз стоять перед питанням, як відновити боєздатність для наступного раунду бойових дій, до 2024 року і далі.
Для росії мобілізувати людей нескладно, але забезпечити їх інструкторами та спорядженням для них – це вже проблематично. Умови, за яких проводиться мобілізація також обмежені російськими політичними міркуваннями. Хоча було б найдоцільніше мобілізувати особовий склад до того, як він знадобиться, москва послідовно відкладає прийняття критично важливих рішень доти, доки не виникне нагальна потреба.
Для України, по-перше, постає питання, як зберегти якомога більше своїх досвідчених сил, а по-друге, як розширити масштаби, в яких можуть діяти її війська, працюючи з партнерами над вдосконаленням колективних навчань.
Від того, чи зможуть партнери України подолати свою звичну млявість у виконанні зобов'язань, матиме вирішальне значення чи зможе чи не зможе Україна утримати ініціативу наступного бойового сезону у 2024 році.
Врахувавши час, що залишився, одне з питань, яке має домінувати в думках міжнародних партнерів України сьогодні – це динаміка зимової війни. Торік росія погано підготувала свої війська до зимових умов і в результаті постраждала непропорційно сильно. Нинішні наступальні операції України, ймовірно, триватимуть і восени, але слід поставити питання, чи можна вжити заходів, щоб утримати натиск і протягом зими.
Дуже ймовірно, що росія сподіватиметься, що зима змусить українців призупинити свої наступальні зусилля, тоді як москва, ймовірно, повернеться до спроб знищення енергетичної та транспортної інфраструктури по всій Україні.
Нині зрозуміло, що конфлікт затягнеться. Тому важливо, щоб міжнародні партнери інвестували вже зараз, аби забезпечити Україні довготривалі переваги. Неспроможність вчасно підтримати дорого коштуватиме у 2024 році.
Ознайомитися із повною доповіддю RUSI можна за посиланням
