Що ж, це був тиждень, сповнений дрібних подій у війні, і з приходом холодної, зимової погоди (Київ, наприклад, засипало снігом) наземна війна залишилася такою ж статичною, як і раніше.
З огляду на це, на мою думку, найбільш помітною подією цього каналу стало відновлення подкасту Ukraine-Russia War Talk, який я веду з Миколою Бєлєсковим з Українського національного інституту стратегічних досліджень (і, наважуся сказати, він найбільш проникливий український аналітик, який з'явився після 24 лютого 2022 року).
Тепер, коли у нас є належне обладнання та допомога з монтажем, ми плануємо випускати новий подкаст приблизно кожні два тижні. Вони будуть абсолютно безкоштовними, але якщо ви хочете підтримати нашу роботу, ми дуже сподіваємося, що ви підтримаєте й українську благодійну організацію Фонд "Повернись живим", до якої ми обидва робимо пожертви.
Три фронти війни. Як путін нищить росіян під Авдіївкою
У подкасті ми зосередилися на трьох різних ділянках бойових дій в ці дні: навколо міста Авдіївка, на Херсонському та Чорноморсько-Кримському фронті. Можливо, варто оновити інформацію про них з моменту запису подкасту (а це був минулий понеділок), оскільки вони представляють діапазон бойових дій, що відбуваються зараз.
Авдіївка. Це місце залишається жорстоким театром воєнних дій, хоча рішення України боротися за місто є незмінним. Для тих, хто не стежив за цією кампанією раніше, нагадаємо, що вже два місяці росіяни спрямовують значні сили, щоб спробувати взяти цей невеликий населений пункт (до 24 лютого 2022 року його населення становило приблизно 34 000 осіб, тобто менше половини населення Бахмута). Використавши карту Deep State (на якій стрілками показані різні нещодавні атаки), ви можете побачити, що росіяни намагаються оточити місто з трьох різних боків.
Кривава бійня навколо міста виглядає абсолютно жахливо. Схоже, що на деякий час росіяни застосували тактику "людських хвиль", яку вони використовували навколо Бахмута, і це призвело до надзвичайно великих втрат.
російський танк горить під Авдіївкою
Деякі відео, що надходять з місць боїв, досить жахливі, з цілими полями мертвих тіл.
Буквально вчора українці повідомляли, що росіяни кидають у бій більше сил і атакують з різних місць. Схоже, що путін готовий витратити величезні ресурси на взяття міста з політичних міркувань (він хоче захопити все, що може, на території, яку незаконно анексував). Я знаю, що люди говорять про стратегічну цінність доріг Авдіївки, хоча мені це здається непереконливим, оскільки швидкий прорив дорогами здається майже неможливим у цій війні, якщо тільки інша сторона не є надзвичайно слабкою.
Отже, розрахунок для України має залишатися таким самим, як і під Бахмутом – чи зможуть вони витягти з росіян набагато більше втрат і знищити набагато більше одиниць російської техніки, ніж втратять самі. Якщо так, то в цій битві на виснаження українцям варто докласти зусиль. Ця війна підтвердила значну технологічну перевагу сторони, яка обороняється. Оскільки основним способом просування України вперед у майбутньому буде ослаблення російських сил настільки, що частина російської лінії стане вразливою, тож чим більше росіяни атакуватимуть – передаватимуть технологічну/оборонну перевагу Україні. Дуже схоже на те, що українці битимуться в Авдіївці доти, доки росіяни будуть готові масово атакувати і намагатися захопити місто.
Херсонщина за Дніпром. Слідкуємо, а не чекаємо кардинальних змін
У подкасті ми намагалися застерегти від надмірного захоплення тим, що українська кампанія з нарощування сил на лівому березі Дніпра (східному березі) швидко призведе до великої перемоги. І ми сподіваємося, що така обережність має сенс. Важкого мосту через річку ще довго не буде, а понтонний міст виглядає майже так само ризиковано. Якщо він знаходитиметься в межах артилерійської досяжності російських підрозділів, то його дуже легко можна буде вразити. Тож постачання українських сил на лівому березі продовжуватиме здійснюватися човнами та БПЛА.
З огляду на невелику вагу поставок, які можуть бути переправлені на лівий берег, більш ніж ймовірно, що в ході кампанії Україна поступово просуватимуться вперед. Очевидно, що росіяни не мають таких сил на Херсонщині, як, наприклад, у Запорізькій області, оскільки українці, схоже, здатні утримувати свій плацдарм на Лівобережжі Херсонщини. Розширення плацдарму займе певний час, але головне, щоб українські сили продовжували здійснювати невеликі просування вперед. Якщо так, то це буде позитивною ознакою того, що росіяни не змогли перекинути туди значні сили для підкріплення, а також ознакою, що росіян все більше витісняють з берегів річки (що зі свого боку забезпечує більшу безпеку для українців, які живуть на правому (західному) березі, і полегшує постачання).
Тож слідкуйте за цим, але не чекайте кардинальних змін.
Чорне море/Крим. Ми знаємо, що потрібно Україні для успіху
Це продовжує залишатися чудовою історією успіху для України, і, як я казав у подкасті, це одна з причин, чому мені не хочеться говорити про війну як про патову ситуацію. Українці продовжують здійснювати достатній морський контроль у західній частині Чорного моря, щоб дозволити великій кількості торгових суден пришвартовуватися, завантажуватися і відпливати з українським зерном. Кількість торгових суден, які покинули Україну цьогоріч (після того, як росія розірвала угоду про постачання зерна і оголосила блокаду), становить близько 150 (як прокоментував міністр закордонних справ Литви). Це особливо помітно, оскільки на початку листопада росіяни фактично атакували торгове судно під прапором Ліберії, коли воно входило до Одеси. Якщо вони сподівалися, що це стримає судноплавство в Україну, то це не спрацювало.
Суховантаж під ліберійським прапором Kmax Ruller, який був атакований росіянами в українських водах.
Я пам'ятаю, як кілька місяців тому люди дуже раділи, коли побачили, що два кораблі вийшли з Одеси в безпечне місце. Зараз це настільки буденна подія, що про неї майже не згадують. Це надзвичайно позитивний розвиток подій у війні на морі, який демонструє, що ініціатива залишається за Україною.
Крим – більш неоднозначна історія, і тут розчарування дається взнаки. Українці все ще роблять все можливе, що в їхніх силах, щоб принести війну російським силам в Криму. Цього тижня з'явилися повідомлення про те, що українці розпочали масову атаку безпілотників на півострів (за заявою російських сил). Проте, вони все ще не завдадуть тієї шкоди, якої потребує Україна. Їхнє корисне навантаження ще недостатньо високе, щоб знищити певні важкі цілі (обладнання військово-морських баз, мости тощо).
Ми неодноразово бачили, що російські цілі в Криму (Севастополь, логістика, склади) є надзвичайно вразливими для західної зброї великої дальності. Те, що зробили українці з невеликою кількістю крилатих ракет Storm Shadow і Scalp, виділяється серед іншого. І все ж, ми знаємо, що потрібно Україні для перемоги у війні в Криму, і все вказує на те, що наразі вона не має необхідних засобів.
Українці перехопили ініціативу у війні на морі і навколо Криму, питання (як це було минулої осені після успіхів України у війні на суші) полягає в тому, чи будуть вони достатньо добре озброєні, щоб утримати її.
40 днів після застосування ATACMS. Де подальші кроки?
Минуло 40 днів відтоді, як українці застосували ракети ATACMS під час руйнівної атаки на аеродром у Бердянську, знищивши за один день більше гелікоптерів, ніж росія втратила до цього часу у війні.
Пам'ятаю, тоді я не міг надто радіти, тому що ця дуже пізня і обмежена поставка ATACMS, як мені здавалося, не віщувала великих поставок озброєнь в Україну. В оновленні тоді я навіть написав, що, на мою думку, буде поганою новиною:
Погані новини про ATACMS. Я все ще не можу надто радіти з цього приводу, тому що минуло 20 місяців відтоді, як росіяни розпочали повномасштабне вторгнення, а прибула лише невелика кількість простих ракет ATACMS. Повідомлення про кількість коливаються в межах від 12 до 20 одиниць. Цього недостатньо для проведення тривалої кампанії – насправді цього достатньо, щоб попередити росіян про їхній потенціал, а потім дати їм час для протидії. Більше того, це показує, що російський блеф щодо ескалації залишається потужним – навіть тоді, коли знову і знову виявляється, що він є блефом. Пам'ятаєте, коли було сказано, що Україна не може отримати ATACMS, бо росія застосує ядерну зброю – тепер ми бачимо реакцію путіна на цю першу атаку ATACMS, і вона зовсім протилежна.
З того часу могла відбутися ще одна атака з використанням ATACMS – але за останні кілька тижнів нічого не було підтверджено.
Відверто кажучи, це ознака того, що адміністрація Байдена ніколи не хотіла їх надавати, і досі суворо обмежує поставки Україні. Що ми бачили – здається, було запущено менше 20 ракет, і це ATACMS меншої дальності з менш потужними боєголовками. Тим часом росія отримала сигнал, що Україна має їх, і, знаючи, як росіяни пристосовуються (лише після того, як їх вразили), це дало їм шанс зберегти свої сили.
Я не можу придумати гіршого способу допомогти Україні – багато в чому він контрпродуктивний. росія отримає певну вигоду від озброєння України в такий обмежений і миролюбний спосіб. Я знаю, що вже давно б'ю в цей барабан, але коли бачу це і ставлю питання, чи хоче адміністрація США, щоб Україна перемогла у війні? Я бачу відповідь: "ні".
Рекордна атака "Шахедами". Лише одна ракета посеред божевілля ударних дронів
Українці заявили, що в ніч із п'ятниці на суботу росіяни здійснили найбільшу за час війни атаку з використанням БПЛА "Шахед" на міста/інфраструктуру України. Українська сторона стверджує, що було збито 71 безпілотник – що дійсно є найбільшим показником за всю історію війни. Водночас зазначається, що в атаці була використана лише одна ракета, і що вона також була збита.
Цей дисбаланс залишається вражаючим. Я детально пояснював, що це означає, два тижні тому в своєму тижневому звіті.
Я писав тоді, що головною відмінністю цієї зими буде те, що росія покладатиметься на "Шахеди", оскільки росіяни майже накопичили таку ж кількість ракет, як і минулої зими (за допомогою яких проводили кампанію і яка врешті-решт зазнала невдачі). Схоже, що зараз вони масово використовують "Шахеди" на початку кампанії (щоб побачити, чого можуть досягти, і випробувати українську ППО). Атака вночі в п'ятницю, безумовно, виділяється – росіяни, ймовірно, хотіли перевірити, чи зможуть провести кілька "Шахедів", щоб вразити цілі, і водночас подивитися, як відреагує українська протиповітряна оборона. Також вони намагалися використати одну ракету (ймовірно, спрямовану на дуже важливу ціль) посеред усього цього шаленого божевілля "Шахедів".
Можна очікувати, що росія нарощуватиме використання ракет (ця атака може означати початок досить інтенсивної фази). Принаймні поки що, українська протиповітряна оборона справляється добре. Пам'ятайте, що вона набагато сильніша, ніж була минулої зими.
