Україна потребує власного міфу
Анджей Таляґа, заступник головного редактора Rzeczypospolitej, вважає, що Україні бракує власного засновницького міфу, який гарантував би їй європейську ідентичність.
Польський публіцист занепокоєний тим, що "Україна погано обирає своє минуле". Йдеться про спільне святкування 1025-ліття хрещення Русі президентами України та Росії, що підкреслює спільні корені цих держав. На його думку, історія зовсім не є даною державам раз і назавжди, її можна моделювати так, щоб вона служила державним інтересам та відповідала актуальним стратегічним потребам. Своєю чергою, російський міф про спільний початок обох держав – Росії та України – є небезпечним для незалежності Києва.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Літургія до дня Хрещення Русі: жодної політики - лише релігія
Нарратив, який поширює Москва є простим та послідовним: початки Росії – це Київська Русь, і, зокрема, хрещення Володимира Великого. Нинішня держава є наступницею Київської Русі. Якщо на її старій території існують ще інші утворення – Білорусь та Україна, їх треба визнати братніми, спадкоємцями тої самої цивілізації. Наголошуючи на спільності історії з Росією, Віктор Янукович визнає цей нарратив дійсним, що є "капітуляцією у площині історичної політики".
Фото: Анатолій Степанов для iPress.ua
Таляґа пропонує визнати, що Київська Русь не має жодної держави-наступника. Натомість, Росія є наступницею Московського князівства, сформованого в епоху панування монголів. Україна, як окреме утворення, спочатку мовно-культурне, а потім політичне, сформувалася у Речі Посполитій. У ній виокремилося українське православ’я, у ній українська шляхта вчилася демократії, у ній формувалися вільні козацькі війська. Ця ідентичність швидко зіткнулася з польською та зміцнилася у конфронтації з ній. Тому зародком української держави була Гетьманщина, заснована Хмельницьким, де-факто суверенне утворення з власною столицею, адміністрацією, військом та Церквою. У такому разі будь-які претензії Москви на будь-яку спільноту з Києвом видаються чистим експансіонізмом, а не апелюванням до спільних цінностей.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Царь "Русского мира"
Як вважає Таляґа, кожна нація потребує свого засновницького міфу. Перевагою політики є те, що його можна обрати – одних предків оминути, і підвищити інших. Історія – це не просто наука, це також державна стратегія. Тому Україна не повинна робити ставку на Київську Русь, адже в неї є інший вибір: "Для Києва був би корисніший інший міф – про культурну та історичну спільноту з Польщею та відокремлення від неї Гетьманщини, як ерекційний акт української державності. Це дало б йому іншу позицію у Європі, як її повноправного члена, який лише хоче повернутися туди, де є його місце".
Зовнішня політика Києва на роздоріжжі
Швейцарська щоденна газета Neue Zürcher Zeitung нарікає на те, що рішення Президента Януковича щодо долі Юлії Тимошенко важко спрогнозувати, і політичні оглядачі змушені ворожити на кавовій гущі, розмірковуючи над тим, чи піде Янукович назустріч вимогам ЄС задля підписання Угоди про асоціацію.
Видання зауважує, що обидві сторони – і Україна, і ЄС – зайшли у сліпу вуличку зі своїми позиціями. ЄС спершу вимагав досягти від України "відчутного поступу" до травня у таких сферах, як виборче законодавство, судова реформа та подолання наслідків вибіркового застосування правосуддя. Цей період вже минув, але Україна так і не зробила необхідні рішучі кроки. Тепер Брюссель готовий чекати до вересня.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Попри спокуси Москви, в України нема іншого шляху, ніж ЄС
Помилування колишнього міністра внутрішніх справ Юрія Луценка та кількох інших політиків підсилило припущення, що Янукович може захотіти, якщо вважатиме за доцільне, так само випустити Тимошенко із в’язниці, так щоб не торпедувати підписання угоди про асоціацію Україна-ЄС. Але сигнали про його бажання розв’язати проблему Тимошенко суперечать його поведінці у минулому. Крім того, політична ціна звільнення Януковичем Тимошенко та пов’язаний з цим ризик полягає у тому, що вона зможе знову скористатися своєю харизмою і стати популярним політиком. Таким чином, він може сам підрубати гілку, на якій зручно вмостився за останні три роки. Його адміністрація та уряд, разом з його політичною силою, Партією регіонів, є вертикально інтегрованою владною структурою, що контролює судову гілку влади.
Київ та Брюссель чекають на рішення у справі Тимошенко
Rzeczpospolita дійшла висновку, що розблокувати дорогу Україну до Європи може зараз сама ув’язнена Юлія Тимошенко. У тому разі, якщо вона захоче виїхати на лікування за кордон.
Юлія Тимошенко. Фото: AFP
Польське видання зазначає, що український парламент пішов у відпустку, практично не торкнувшись необхідних для підписання Угоди про асоціацію України з ЄС законопроектів. Тим часом наближається термін для прийняття остаточних рішень у справі Угоди, що має бути підписана у листопаді у Вільнюсі на саміті Східного партнерства. Практично ні в кого немає сумніву, що Київ не встигне виконати умови Брюсселю, навіть якби в нього було таке бажання. Теоретично існує один вихід зі ситуації. Тож в обмін на звільнення Тимошенко ЄС мав би закрити очі на невиконання інших умов та підпису угоду про асоціацію.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Тимошенко: партнер, а не трофей
Втім, Рафал Садовскі, аналітик з Центру східних досліджень у Варшаві, вважає, що значення справи Тимошенко не варто перебільшувати. На відміну від Польщі, у багатьох столицях країн-членів ЄС панує переконання, що угода про асоціацію має бути нагородою для Києва за реальні реформи, а не жести з боку Києва, як-от звільнення Юрія Луценка. Тому використання президентом Януковичем колишнього прем’єр-міністра як розмінної карти у дискусії з Брюсселем не дає гарантії відкриття Україні дороги до Європи.
