Я хотів відновлення історичної справедливості
та зробити свій вклад у перемогу
У 2013 році я закінчив навчання в Юридичній академіі у Одесі. У той час я вже був активістом. А коли випустився, почав працювати у виконавчій службі. Взагалі, моє життя пов'язане з правом.
Революція і війна зустріли мене, коли я був правником.
Я ходив на місцевий херсонський Майдан, брав участь у Революції Гідності. Після навчання в Одесі, мене направили на роботу до виконавчої служби у Херсоні. Звідти у лютому звільнився, а в липні потрапив до добровольчого формування. До цього я не служив строкову службу і не проходив військову кафедру, не стояв на обліку у військкоматі. Які б пороги не оббивав, двері скрізь були зачинені, тому довелося потрапляти на Схід через добровольчі формування.
Коли прийняв це рішення, вирішив знайти на Майдані Незалежності збірний пункт "Азову". Обшукав весь Майдан і лише минулого року зрозумів, що тоді не дійшов 30 метрів до їхнього місця. Тоді я бродив Києвом, в мене розрядився телефон, але краєм вуха почув, що в Дніпрі збирається батальйон. Поїхав в Дніпро, спочатку на збірну базу, де формувався батальйон "Шахтарськ". З ними на передову я не потрапив, але пройшов вишкіл. Коли почалися бойові дії, у нас було невеличке відділення, яке на Схід не потрапило. Навіть коли був Іловайськ нам лише обіцяли, що відправлять. Але потім ми всім нашим відділенням поїхали у 80-ту бригаду. Там формувався 3 батальйон, але у нього взяли всіх, окрім мене. І вже у Львові я почув, що в Івано-Франківській області формується батальйон "Івано-Франківськ". І вже разом з ним я потрапив на Схід.
Для мене було важливо потрапити в армію, саме тому, я так наполегливо до цього йшов. Історія – це моє хобі. Свого часу я був навіть дещо схиблений на ній. Я хотів відновлення історичної справедливості, а також, зробити свій внесок в це. Те, що війна між Україною і Росією колись почнеться, зрозумів у 2008 році, після того як Росія вторглася в Грузію. Я дуже хотів зробити той невеличкий вклад у перемогу, який міг.
Всю свою службу я для себе вклав у два підходи визначення світу, які є у богословській філософії: кальвінізм і армініанство. Кальвінізм – це про те, що все наперед розплановано і свободи волі немає. Армініанство говорить, що майбутнє – свобода мільярдів воль. Я для себе вирішив, що впливаю на ті речі, на які можу вплинути, не беру до серця всіх дітей Африки і всіх онкохворих, але допомагаю в силу своїх скромних можливостей. Прийняв для себе кальвінізм. В принципі, це нічого не змінювало, але для себе я так вирішив. З 2014 року я в собі майже вбив емпатію і це допомагає жити. Ще війна вплинула на моє почуття справедливості. Воно і до того мені було притаманне, але після війни загострилося в кілька разів. Тому, коли я повернувся в цивільне життя, для мене відчуття справедливості, боротьби з корупцією, соціальної відповідальності сильно загострилося.
В 2015 ніша виготовлення в’ялених томатів в Україні
була цілком вільною
Після повернення, я досить довго займався юриспунденцією. До 2016 року волонтерив, а потім зрозумів, що потрібно за щось жити, і те, що мої знання втрачають актуальність. Тому, почав працювати юрисконсультом в агросфері, а потім моє життя було пов’язане з громадськими організаціями які займаються дітьми-сиротами.
Мені дуже подобається громадська діяльність, але згодом зрозумів, що хоч це і добра справа, та на ній далеко не заїдеш. Спочатку думав поєднувати кілька справ, та наразі повністю відійшов від громадської діяльності, працюю у Міністерстві у справах ветеранів, а також з друзями розвиваю український бренд в’ялених томатів.
Спочатку цією справою займалися друзі, а я просто допомагав на волонтерських засадах. Минулого року мені запропонували долучитися на серйознішому рівні. Ми були знайомі до війни, а вже як почали працювати разом, здружилися. Якось один з цих хлопців спробував за кордоном в’ялені томати, а коли повернувся в Україну не знайшов цього продукту. На 2015 рік не було нікого, хто займався б в'яленими томатами у нашій країні. Хлопці зрозуміли, що це ніша і вирішили самі цим займатися.
Наразі обов’язки між нами поділені. Один відповідає за виготовлення конкретного продукту, інший – за поширення. А я відповідаю за договірну роботу, гранти, залучення інвестицій і за поширення в мережах різних магазинів. Перед Новим роком ми підписали договори про поширення в мережах "Ашан" і "Сільпо" (але не у всіх магазинах в мережі, бо в нас немає необхідних об’ємів). Також були перемовини із мережею "Таврія В" (мережа супермаркетів на півдні України). Але для співпраці з такими гігантами ринку необхідні вільні оборотні кошти не менш як в півмільйона гривень, чого наразі, на жаль, у нас немає. Але нас легко знайти і замовити продукцію через Instagram-канал – Ukrtomat та у Facebook.
Фото: ukrtomat
Думка та ідея – це добре, але без спроб
вони ніколи не стануть реальністю
Я сам дуже люблю в’ялені помідори. Вони ідеально підходять до піци, стейків, під вино. Як на мене, - це ідеальний продукт до м’яса. В Італії, наприклад, роблять паніні, додають в різні види пасти. Італія, Греція чубляться між собою, чий це продукт. А ми беремо і створюємо його у нас.
Фото: ukrtomat
Починали з невеликих спроб вдома на кухні, а потім це все переросло у цех. Але все ми пробували самостійно. На різні смаки можна гратися з різними технологіями. Томат – це той продукт, який може змінити 1 грам солі. На 5 грамів додати більше розмарину – вже вийде інше. На кілька градусів збільшити процедуру дегідрації і зовсім зміниться смак. З ними довелося пововтузитися, щоб отримати саме той продукт, який ми хочемо мати. Дуже важливо розуміти всі процеси – при якій температурі дегідрувати, яка вологість має лишитися… це все складно пояснити, але це наші виробничі секрети. Сам процес – не один день. Щоб виготовити одну партію, потрібно годин 18 – до доби, усе залежить від технології і бажаного кінцевого результату.
Фото: ukrtomat
У власній справі на початку чим більше маєш грошей, тим краще – це така аксіома. Але ними треба вміти розпоряджатися. Коли починали справу, хлопці в неї вклали десь по 5 тисяч доларів. Перш за все, їм потрібно було придбати обладнання, яке дегідрує томати. Щодо самих помідорів, то у Херсонській області з цим проблем немає. Там томати всюди. Ми домовляємося з фермерами.
Фото: ukrtomat
Один з наших засновників – економіст, тому економічна частина нам була посильна. Минулого року я вступив на навчання до Київської школи економіки. Це нам дало великий поштовх для того, щоб переглянути певні позиції, щось змінити або щось впровадити. Ми вчимося самі, вивчаємо чужі досвіди факапів, ну і випробовуємо власний шлях спроб і помилок. Однозначно – потрібно все пробувати. Думка і ідея – це добре, але без спроб вони ніколи не стануть реальністю.
Фото: ukrtomat
Зараз хоч наші об’єми і невеликі, та робота триває впродовж року. Цех не стоїть без діла. Ми виготовляємо 4 види томатів: класичні, оригінальні, пікантні і гострі. Оригінальні ми вигадали самі – це український, бабусин рецепт із запашною олією та кропом. Усі ці рецепти ми вигадували самі і методом спроб доводили до ідеалу. Найцікавіше в роботі не результат, а процес, – коли помідор, який росте на полі, перетворюється на кінцевий продукт. В будь-якій роботі мені процес приносить кайф. Якщо його немає, можливо, потрібно передивитися свої погляди на роботу, або саму роботу.
Фото: ukrtomat
Для тих, хто мріє створити власну справу, я маю особисту пораду – не починати її не прочитавши книжку "Стратегія блакитного океану". Це одна з тих книг, без якої починати власну справу навіть не варто. Вона розвиває стратегічне мислення, вчить думати на перспективу, виходячи з тих чинників, які у вас є.
І головне пам’ятати, що хандру, яка часом може виникати, варто перетерпіти, бо завжди найтемніша ніч перед світанком. Бо після війни в цивільному житті немає нічого страшного.
